20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 460/2851/15-а
Провадження № 11-1261апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Яворівської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 08 вересня 2016 року (суддя Варениця В. С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (судді Коваль Р. Й., Довгополов О. М., Судова-Хомюк Н. М.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Яворівської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_4, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просила визнати протиправними та скасувати:
- рішення Яворівської міської ради Львівської області від 27 липня 2015 року № 185 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки будинковолодіння у АДРЕСА_1»;
- рішення Яворівської міської ради Львівської області від 05 лютого 2016 року № 31 «Про внесення змін у рішення Яворівської міської ради від 27 липня 2015 року № 185 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки будинковолодіння у АДРЕСА_1».
2. Позов мотивовано тим, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не врахував, що вони впливають на права та обов'язки позивача як співвласника будинку та землекористувача земельної ділянки, закріпленої за зазначеним будинком. Відповідач не врахував, що судовими рішеннями (Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 1990 року та
від 18 жовтня 2011 року) встановлено, що за будинковолодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,1927 га, однак в оскаржуваних рішеннях відповідача вказано інші дані про її розмір (1200 кв. м). Крім того, оскаржуване рішення відповідача від 05 лютого 2016 року № 31 було прийняте, незважаючи на існування ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2015 року про забезпечення позову в іншій справі, що, на думку позивача, підтверджує факт протиправності дій відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень та спрямованість виключно на протиправне заволодіння частиною земельної ділянки площею 0,08 га, яка перебуває в спільному користуванні позивача та третьої особи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Яворівський районний суд Львівської області ухвалою від 09 березня 2016 року закрив провадження у справі.
4. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 квітня 2016 року ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 09 березня 2016 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Яворівський районний суд Львівської області постановою
від 08 вересня 2016 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення Яворівської міської ради Львівської області від 27 липня 2015 року № 185 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки будинковолодіння у
АДРЕСА_1» та від 05 лютого 2016 року № 31 «Про внесення змін у рішення Яворівської міської ради від 27 липня 2015 року № 185 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки будинковолодіння у АДРЕСА_1».
6. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 січня 2017 року постанову Яворівського районного суду Львівської області
від 08 вересня 2016 року залишив без змін.
7. Судові рішення мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем протиправно, без урахування всіх обставин, зокрема, встановленого порядку землекористування між позивачем і третьою особою як співвласниками будинку, та інших обставин, установлених судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення у цій справі, а також без урахування права позивача на участь у прийнятті таких рішень як співвласника домоволодіння та землекористувача частини спірної земельної ділянки.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
9. Зазначає, зокрема, що спір у цій справі є приватноправовим, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників справи
10. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
11. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 10 квітня 2017 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4
12. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 30 березня 2018 року прийняв до провадження вказану касаційну скаргу.
13. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 22 жовтня 2018 року призначив справу до розгляду.
14. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 23 жовтня 2018 року передав указану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв'язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16. ОСОБА_3 є власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 Відповідно до договору дарування
від 18 грудня 2012 року № 2153 вона є власником 10/24частин житлового будинку, а відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22 травня 2009 року - 2/24 частин житлового будинку.
17. Згідно з рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради
від 01 серпня 2014 року № 107 цій частині будинку присвоєна поштова адреса:
АДРЕСА_1.
18. Інша половина будинку належить третій особі - ОСОБА_4 згідно з договором дарування від 27 грудня 2013 року.
19. Рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради
від 04 вересня 2009 року № 352 цій частині будинку присвоєна поштова адреса:
АДРЕСА_1
20. Рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради
від 20 квітня 1972 року № 77 за вказаним будинком була закріплена в спільному користуванні земельна ділянка площею 1200 кв. м, яка в натурі (на місцевості) не виносилась і не визначалась межовими знаками.
21. Відповідно до даних інвентаризаційної справи по будинковолодінню АДРЕСА_1 будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,2006 га. При цьому, згідно з обмірами, проведеними ПП «Експерт-Тур-Проект», площа вказаної земельної ділянки фактично становить 0,2129 га, ділянка по периметру огороджена металевою сіткою та профнастилом.
22. Рішенням Яворівського районного народного суду Львівської області
від 17 травня 1990 року було задоволено позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про поділ будинку АДРЕСА_1 в натурі з виділенням сторонам конкретних жилих приміщень указаного будинку. Також між сторонами було встановлено порядок користування земельною ділянкою, позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділено в користування земельну ділянку площею 962 кв. м згідно з планом за варіантом № 2, відповідачу ОСОБА_7 виділено в користування земельну ділянку площею 582 кв. м згідно з планом за варіантом № 2, відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виділено в користування земельну ділянку площею 280 кв. м згідно з планом за варіантом № 2, а також відповідачам залишено спільне подвір'я площею 100 кв. м.
23. З указаного судового рішення встановлено, що загальна площа земельної ділянки, яка перебувала в користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1, становила 1927 кв. м. Після набрання цим судовим рішенням законної сили співвласники будинку провели поділ земельної ділянки відповідно до встановленого судом порядку користування.
24. У подальшому між співвласниками будинковолодіння виникли спірні правовідносини щодо використання земельної ділянки.
25. Так, постановою Яворівського районного суду Львівської області
від 18 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2012 року у справі № 2а-94/2011 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до ОСОБА_16, Яворівської міської ради, третя особа - Управління Держкомзему у Яворівському районі, про скасування рішень визнано протиправними та скасовано рішення Яворівської міської ради
від 23 листопада 2006 року № 262 «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_5.» та від 29 квітня 2009 року № 193 «Про внесення змін у рішення Яворівської міської ради від 23 листопада 2006 року № 262».
26. Також рішенням Яворівського районного суду Львівської області
від 02 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 лютого 2013 року у справі № 2-328/11 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до ОСОБА_16, Яворівської міської ради, Управління Держкомзему у Яворівському районі, про визнання приватизації земельної ділянки та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано виданий на ім'я ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 площею 0, 0800 га, з кадастровим № НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства.
27. Крім того, рішенням Яворівського районного суду Львівської області
від 08 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року у справі № 460/672/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні частиною прибудинкової території зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачу в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язано відповідача демонтувати самовільно встановлені на території земельної ділянки огорожі, заборонено вигулювати належну йому собаку без повідка та намордника на вказаній земельній ділянці.
28. У подальшому ОСОБА_17 (син ОСОБА_4.) звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення детального плану території, розміщення земельної ділянки площею 0, 0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1.
29. Рішенням Яворівської міської ради від 18 листопада 2014 року № 569 надано дозвіл на виготовлення детального плану території розміщення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1
30. Рішенням Яворівської міської ради від 27 липня 2015 року № 185 третій особі надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_1 на підставі рішення Яворівського міськвиконкому від 20 квітня 1972 року № 77.
31. Також рішенням відповідача від 05 лютого 2016 року № 31 внесено зміни до пункту 1 рішення Яворівської міської ради від 27 липня 2015 року № 185 та викладено його в такій редакції: «Надати дозвіл гр. ОСОБА_4, який проживає у АДРЕСА_1, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_1 рішенням Яворівського міськвиконкому від 20 квітня 1972 року № 77».
32. Не погодившись із рішеннями відповідача від 27 липня 2015 року № 185 та від 05 лютого 2016 року № 31, вважаючи їх такими, що порушують її право користування прибудинковою територією, ОСОБА_3 оскаржила їх до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
33. Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
34. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
35. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
36. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
37. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
38. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
39. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
40. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
41. Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК у чинній редакції.
42. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
43. Частиною першою статті 21 ЦК визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
44. Таким чином, сама по собі участь суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
45. Якщо порушення своїх прав позивач убачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу місцевого самоврядування, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення його цивільних прав та/або обов'язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.
46. Спір у цій справі виник у зв'язку із незгодою позивача із рішеннями органу місцевого самоврядування, якими третій особі надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та фактично спрямований на відновлення порушених, на думку позивача, речових прав на земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні позивача та третьої особи.
47. Порушення своїх прав ОСОБА_3 убачає в неможливості користуватися спільною з третьою особою земельною ділянкою та в позбавленні її оскаржуваними рішеннями частини цієї земельної ділянки, що закріплена за спільним із третьою особою будинковолодінням.
48. Приватноправовий характер цього спору підтверджується і наявністю численних судових спорів між учасниками цієї справи щодо поділу, встановлення меж та порядку користування спільною земельною ділянкою, розташованою під будинковолодінням позивача та третьої особи.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
49. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстацій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
50. Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанови від 23 січня 2019 року у справі № 560/1218/15-а, від 13 лютого 2019 року у справі № 706/563/15-а).
51. У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір щодо визначення/встановлення меж земельних ділянок, що перебувають у спільному користуванні громадян, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом розгляду в такій категорії спорів є приватний інтерес зацікавлених осіб щодо набуття або поновлення речового права на частину спірної земельної ділянки.
52. Отже, доводи касатора щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду у суді касаційної інстанції.
53. Водночас решті наведених у касаційній скарзі доводів суд не надає оцінки з огляду на те, що такі доводи стосуються суті спору, отже, не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
55. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
56. За правилами частини першої статті 354 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Висновки щодо розподілу судових витрат
57. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
58. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 19, 345, 349, 354 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Постанову Яворівського районного суду Львівської області
від 08 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року скасувати.
3. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Яворівської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.
4. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. С. Князєв
Судді:
Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко
С. В. Бакуліна Л. І. Рогач
В. В. Британчук І. В. Саприкіна
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О. Г. Яновська
Н. П. Лященко