Ухвала
Іменем України
8 квітня 2019 року
м. Київ
Провадження № 51-1659 ск 19
Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017070090000099,
встановив:
вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2018 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Бабче Богородчанського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки 1 місяць обмеження волі,
засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки обмеження волі.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що він 30 березня 2017 року у період часу з 08 год. 50 хв. до 10 год. 27 хв., перебуваючи у смт. Воловець, за невстановленою слідством адресою, умисно, повторно, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , який мав перевозити вантаж з м. Долина Івано-Франківської області до м. Хмельницький Хмельницької області, запевнив потерпілого в потребі придбання елеваторної стрічки з подальшим поверненням її вартості. Маючи умисел на заволодіння грошовими коштами і невиконання обов'язку щодо їх повернення, переконав ОСОБА_5 переказати кошти на рахунок, який зареєстрований в АТ "Ощадбанк" на ім'я ОСОБА_6 в сумі 2350 грн. та 572 грн., який мав у своєму розпорядженні. Своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2922 грн.
Крім того, ОСОБА_4 30 березня 2017 року приблизно о 14 год. 14 хв., перебуваючи у смт. Воловець, за невстановленою слідством адресою, умисно, повторно, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , який згідно усної домовленості мав перевозити вантаж з м. Костополь Рівненської області до м. Рівне, за допомогою мобільного телефону, запевнив потерпілого в потребі придбання коліс з подальшим поверненням їх вартості. Маючи умисел на заволодіння грошовими коштами і невиконання обов'язку щодо їх повернення, переконав ОСОБА_7 переказати кошти на рахунок, який зареєстрований в АТ "Ощадбанк" на ім'я ОСОБА_6 в сумі 3355 грн., до якого він мав доступ. Своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, у зв'язку із суворістю призначеного покарання. Зазначає, що він вину визнав, щиро розкаявся, злочин середньої тяжкості вчинив через відсутність засобів для існування та можливості працевлаштування, повністю відшкодував потерпілим завдану шкоду. Наголошує, що судами не враховано, що він перебуває у шлюбі та має на утриманні дитину-інваліда. Вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, йому призначили надмірно суворе покарання.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 190 КК України в касаційній скарзі не оскаржуються.
Що стосується призначеного покарання, яке, на думку засудженого, є суворим, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_4 дотримані.
Суд з достатньою повнотою урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, новий злочин вчинив після відбування покарання у виді обмеження волі, за попереднім вироком, що свідчить про його схильність до кримінальної поведінки та небажання ставати на шлях виправлення, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, доказів відшкодування завданої шкоди потерпілим не надав.
Також, судом враховано що ОСОБА_4 систематично ухилявся від суду, що стало підставою для оголошення його в розшук 14 вересня 2018 року та 10 грудня 2018 року.
Крім того, обґрунтовано визнано судом та взято до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та визнання вини, та ту, що його обтяжує - рецидив злочину.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці, що відповідає призначеному покаранню у виді обмеження волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначене покарання є законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню ОСОБА_4 та попередженню вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, як про це йдеться у касаційній скарзі, не вбачається.
Таким чином, рішення про призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових правопорушень. З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції.
Доводи про суворість призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, належно перевірені і апеляційною інстанцією, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_3