Ухвала
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 214/7039/15-к
провадження № 51-637ск19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2019 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вказану ухвалу слідчого судді залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2018 року - без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування вказаної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у цьому суді.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши зміст оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Частина 4 ст. 424 КПК України безальтернативно регламентує, що ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Рішення апеляційної інстанції в даному випадку є остаточним.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, ухвала слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2018 року переглядалась в порядку апеляційної процедури та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2019 року була залишена без змін.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначав, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (п. 24 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України»). Питання порядку оскарження рішень слідчого судді та рішень суду апеляційної інстанції за результатами їх розгляду, так само як і роль касаційного суду щодо них чітко врегульовано кримінальним процесуальним законом.
Таким чином, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2019 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3