Ухвала
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 310/7034/15-ц
провадження № 61-5170ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свято», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Свято» (далі - ТОВ «Свято»), третя особа - ОСОБА_2, у якому просила: визнати дійсним договір купівлі-продажу від 20 грудня 2002 року частини будівель майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, який укладений у простій письмовій формі між приватним малим підприємством «Подолянка» (далі - ПМП «Подолянка») та ОСОБА_1; визнати право власності на 1/5 частину частини будівель майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літера «Г», ганок літера «Г», літня кухня літера «Д», гараж літера «Ж», оглядова яма літ. «Ж», навіс літера «И», сараї літери «З,К», надбудова літера «Л», козирок до «Д», ворота № 7, паркан № 8, хвіртка № 9, сходи до «Л», замощення 11.
Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 1998 року між ТОВ «Свято» та ПМП «Подолянка» був укладений договір купівлі-продажу будівлі цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і розташована на земельній ділянці площею 550 кв м. Відповідно до наказу директора ПМП «Подолянка» № 3 від 20 грудня 2002 року у зв'язку із закриттям підприємства та надходженням заяви ОСОБА_1 на придбання вищевказаного приміщення, 20 грудня 2002 року було укладено договір купівлі-продажу частини споруд цілісного майнового комплексу. Вартість об'єкту згідно договору становило 30 000,00 грн. Незважаючи на повне виконання нею умов договору, ПМП «Подолянка» не виконало своїх обов'язків щодо передачі цього майна. Проте позивач вселилась до спірної частини споруд цілісного майнового комплексу де і проживає по цей час. Проте документів на право власності на це нерухоме майно не отримала. Крім того, їй стало відомо, що право власності на це майно зареєстровано за ПМП «Подолянка», яке ліквідовано у грудні 2012 року. У зв'язку з відсутністю ПМП «Подолянка» вона не має можливості оформити своє право на спірну частину нерухомого майна, а тому просила позов задовольнити.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 20 грудня 2002 року частини будівель цілісного майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, укладений в простій письмовій формі між ПМП «Подолянка» та ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину будівель майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, укладений в простій письмовій формі між ПП «Подолянка» та нею, визнано за нею право власності на 1/5 частину частини будівель майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літера «Г», ганок літера «г», літня кухня літера «Д», гараж літера «Ж», оглядова яма літера «Ж», навіс літера «»И»,, сараї літери «З,К», надбудова літера «Л», козирок до «Д», ворота №7, паркан №8, хвіртка №9, сходи до «Л», замощення 11.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 серпня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Свято», третя особа - ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 07 березня 2019 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доказам у справі, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Зокрема, суд проігнорував докази, що підтверджують відсутність реальної можливості укласти нотаріальний договір у зв'язку з припиненням юридичної особи, та вийшов за межі доводів і вимог апеляційної скарги.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, вартістю 30 000,00 грн.
Отже, справа № 310/7034/15-ц не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 310/7034/15-ц є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що вона стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судом апеляційної інстанції допущені процесуальні порушення. Проте ОСОБА_1 не вказує та не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа має для позивача виняткове значення, оскільки стосується питання єдиного житла. Проте ОСОБА_1 не надає будь-яких доказів на підтвердження цих обставин. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свято», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат