06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 754/1532/17
провадження № 61-4064ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду містаКиєва від 20 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 151 700,00 грн; стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 26 000,00 грн; визнання неправомірними дій Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва щодо надання стоматологічних послуг лікарями без ліцензії на медичну практику у кабінетах на вул. Матеюка, 3; заборону Комунальному некомерційному підприємству «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва надавати медичні стоматологічні послуги; визнання недійсними, скасування, анулювання наказів про прийняття на роботу, розірвання трудових відносин з медичними сестрами, лікарями та начальником кадрів стоматологічного відділення філії 3 КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва по вул. Матеюка, 3.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року без змін.
22 лютого 2019 року (відповідно до відмітки штемпелю на поштовому конверті) ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Верховний Суд дійшов висновку, що скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Такі підстави викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, судові рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 400 ЦПК України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та є несправедливими. Судом першої інстанції не було задоволено жодне заявлене ним клопотання, зокрема, про витребування доказів, про призначення експертизи, про допит свідків. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вирішив вимоги, заявлені до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва, в задоволенні яких було відмовлено додатковим рішенням від 20 вересня 2018 року.
При цьому, в поданій касаційній скарзі заявник не навів підстав касаційного оскарження, не зазначив, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені судами і в чому полягають ці порушення.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до зазначення про незгоду із судовими рішеннями у цій справі.
Формальне посилання заявника у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не свідчить про дотримання заявником вимог пункту 5 частини першої статті 392 ЦПК України щодо зазначення, у чому полягаєнеправильне застосування норм процесуального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому Верховний Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року № 24402/02).
З огляду нате, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 не викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
Повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Лесько