Ухвала
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 754/3729/17
провадження № 61-4734ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
АК КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, та просило стягнути безпідставно набуті кошти у розмірі 69 376,24 грн, та проценти за користування ними у розмірі 37142,73 грн.
В обґрунтування позову зазначило, що відповідач є користувачем web-інтерфейсу LIQPAY. Правовідносини з використання web-інтерфейсу LIQPAY врегульовані угодою, яка розміщена на сайті https://www.LiqPAY.com, згідно п. 1.1 якої ПАТ КБ «ПриватБанк» приймає на себе зобов'язання здійснювати приймання/переведення грошових коштів від клієнта за web-інтерфейсом LIQPAY. Пунктом 3.3 угоди передбачено, що обов'язки банку в межах угоди обмежуються прийманням грошових коштів у клієнтів та передачею грошових коштів особам, яким вони призначені. Для користування web-інтерфейсом LIQPAY користувач має лише зазначити свій номер мобільного телефону, персональні дані та приєднатися до угоди. Крім іншого, web-інтерфейс LIQPAY надає можливість здійснювати поповнення рахунку LIQPAY, переказ коштів на інші рахунки LIQPAY, переказ коштів на платіжні картки та здійснювати інші операції. Угода не встановлює можливість надання у користування коштів понад залишок коштів клієнта. Безпідставне отримання відповідачем грошових коштів стало можливим у зв'язку зі здійсненням заміни старого інтерфейсу на новий із доповненням його функціонального наповнення та зміною технології обробки платежів. При цьому для перегляду архівних операцій користувачам нового web-інтерфейсу LIQPAY залишався доступним старий web-інтерфейс. Відповідачем було виявлено та використано вразливість нового web-інтерфейсу LIQPAY, яка полягала в тому, що через архів операцій старого web-інтерфейсу LIQPAY користувач мав можливість ініціювати здійснення переказу саме у старому web-інтерфейсі LIQPAY. Основна технологічна відмінність двох web-інтерфейсів полягала у тому, що в новому web-інтерфейсі переказ і відображення інформації за його результатом здійснювалося онлайн, тобто негайно, а в старому - негайно проводилась лише перевірка наявності коштів, а проведення операцій відображалося через проміжок часу, не менший 1-2 годин. Операції у новому Web-інтерфейсі LIQPAY не відображались та не впливали на залишок коштів в старому web-інтерфейсі LIQPAY. Відповідачем в окремі дати у березні-травні 2014 роках без наявної на те правової підстави було здійснено операції у старому та новому web-інтерфейсах LIQPAY, які дали йому змогу здійснити перекази коштів на загальну суму 69 376,24 грн, тобто більше за суму наявних коштів на рахунку. Посилаючись на те, що вказані грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню банку, просило позов задовольнити.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У березні 2019 року через засоби поштового зв'язку АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року. Заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі № 754/3729/17 становить 106 518,97 грн, та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа є малозначною у силу вимог закону.
АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній сказі вказує, що справа є малозначною, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, але має для нього виняткове значення. Проте, заявник не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення цієї справи та чому справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для заявника та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик