Справа № 372/2998/18 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1351/2019 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
03 квітня 2019 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
із участю
прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
представника цивільного відповідача
ТОВ «ОЛГА-ЛОГІСТІК» ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_9 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 15 січня 2019 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ємилівка, Голованівського району, Кіровоградської області, громадянина України, українця, із середньою технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України, -
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового терміну - двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, встановлені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 63 447 грн. 49 коп. У задоволенні іншої частини цивільного позову відмовлено.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Згідно вироку суду ОСОБА_10 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вчиненого за наступних обставин.
29.06.2018 року близько 14 год. 50 хв. ОСОБА_10 , керуючи технічно справним службовим автомобілем марки «MAN», модель «8.153», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою по вул. І. Франка в с. Трипілля Обухівського району Київської області.
Доїхавши до перехрестя з вул. Пушкіна в с. Трипілля Обухівського району Київської області, виконавши вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», зупинився після чого розпочавши рух на головну дорогу для виконання маневру повороту вліво, не вірно оцінив обстановку на дорозі, в порушення вимог п.1.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року, відповідно до якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», а також п.2.3 б) ПДР України, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та п.2.3 д) ПДР України, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, і порушуючи вимоги п.10.1. ПДР України, у якому зазначено, що «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», не переконався, що це буде безпечно, в порушення вимоги п.16.11 ПДР України, яким передбачено, що «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», виїхав на головну дорогу та перегородивши смугу руху, допустив зіткнення з мотоциклом «Yamaha» модель «XTZ 660» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , який рухався по вул. Пушкіна в бік до м. Обухова.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до Обухівської ЦРЛ.
Висновком судово-медичної експертизи № 91 від 29.09.2018 року встановлено, що згідно наданої медичної документації у ОСОБА_7 , 1986 року народження, мали місце тілесні ушкодження у вигляді: забою головного мозку, травматичного крововиливу під м'язкову оболонку, закритого перелому с/3 правої стегнової кістки зі зміщенням, закритого перелому великого горбика лівої плечової кістки зі зміщенням. Дані тілесні ушкодження утворились в результаті дії тупим(-ими) твердим(-ими) предметом(-ами), могли утворитись за обставин викладених у фабулі ухвали і належать: комплекс ушкоджень в області голови - до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому с/3 правої стегнової кістки зі зміщенням та закритого перелому великого горбика лівої плечової кістки зі зміщенням - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 добу за звичайного перебігу. Травми, отриманні ОСОБА_7 знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП.
Порушення водієм ОСОБА_10 вимог п.п.1.5, 2.3.б), д), 10.1, 16.11 ПДР України перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та отриманням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням представником цивільного відповідача ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу, в якій він не оспорюючи фактичних обставин вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації його протиправних дій, виду та міри призначеного покарання, просить вирок Обухівського районного суду Київської області від 15.01.2019 року скасувати в частині задоволення цивільного позову до ПрАТ «СК «Провідна» та відмовити у задоволенні позовних вимог цивільного позивача до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» повністю.
Свої вимоги мотивує тим, що висновки місцевого суду в частині задоволення цивільного позову до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок неповноти судового слідства, порушення норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що витрати на лікування підтверджені документально лише на суму 44 167 грн. 49 коп. Стягуючи зі страховика 63 447 грн. 49 коп. матеріальної шкоди, районний суд не навів жодного розрахунку розміру страхового відшкодування. Включаючи до розрахунку витрат на лікування інші, не прямі витрати позивача, місцевий суд не врахував, що благодійні внески, комісії банків, витрати на проїзд, поштові послуги, купівля засобів особистої гігієни не відшкодовуються страховиком, оскільки це не передбачено ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування». Судом першої інстанції не враховано, що страховиком може бути відшкодовано потерпілій 3 723,00 грн. по тимчасовій втраті працездатності. При цьому, для працюючої повнолітньої особи необхідно надати довідку про заробітну плату до ДТП. Окрім цього, якщо загальний розмір страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю позивача складає (44 167,49 грн. + 3 723,00 грн.) = 47890 грн. 49 коп., то розмір належного страхового відшкодування моральної шкоди позивачу складає 2 394 грн. 52 коп.
На дуку апелянта, ПрАТ «СК «Провідна» не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні. Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_10 не передбачає заподіяння моральної чи майнової шкоди. Оскільки такий позов не випливає із пред'явленого обвинувачення, його потрібно розглядати в межах цивільного судочинства. Відповідно до ЦК України, цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування потерпілому є наявність встановленої у судовому порядку вини страхувальника у вчиненні ДТП, а саме належним чином завірена копія вироку суду, який набрав законної сили. Отже, до вирішення у суді питання наявності вини застрахованої особи, у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відсутні підстави для здійснення страхових виплат.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу представника ПрАТ «СК «Провідна» залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 15.01.2019 року відносно ОСОБА_10 - без змін.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що оскаржуваний вирок повністю відповідає вимогам ст.370 КПК України, відтак підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Потерпіла ОСОБА_7 у запереченнях на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Провідна» залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 15.01.2019 року - без змін.
Зазначені вимоги мотивує тим, що розмір матеріальної шкоди підтверджений документально, адже суду першої інстанції були надані чеки та квитанції, які підтверджують факт понесення витрат, які були понесені у зв'язку з її доставкою, розміщенням та утриманням у медичному закладі, діагностикою, лікуванням, купівлею медичних препаратів, приладів та реабілітацією. Крім того, позовні вимоги не стосувалися виплат по тимчасовій втраті працездатності та моральної шкоди.
Представник ПрАТ «СК «Провідна» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надіслав.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, представника цивільного відповідача ТОВ «ОЛГА-ЛОГІСТІК» ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Як видно з ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції при ухваленні вироку щодо ОСОБА_10 було дотримано у повному обсязі.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілій ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди, в розмірі 63447 грн. 49 коп.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Разом із цим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР).
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5).
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За загальним правилом, викладеним у п.5 ч.1 ст.991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме ПрАТ «СК «Провідна», оскільки між цією страховою компанією і ТОВ «Олга-логістик» (власником транспортного засобу, яким керував обвинувачений при скоєнні ДТП) 31.08.2017 року було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № АК/7245193.
Таким чином, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. Отже, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника щодо неналежного встановлення місцевим судом суб'єкта, який має задовольнити позовні вимоги потерпілого. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Проаналізувавши матеріали кримінального провадження, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позовні вимоги потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі понесених нею фактичних витрат, підтверджені відповідними доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_7 у частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 63 447 грн. 49 коп., оскільки така сума витрат на придбання лікарських препаратів, матеріалів медичного призначення, медичну допомогу, оплату витрат, пов'язаних із реабілітацією підтверджена чеками, квитанціями, медичною документацією, довідками та іншими письмовими доказами.
При цьому, посилання представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Провідна» на те, що задоволення цивільного позову у частині відшкодування ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 63 447 грн. 49 коп. є незаконним, апеляційним судом сприймаються критично, адже вказана сума підтверджена належними та допустимими доказами.
Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено не було.
Із урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_9 , а вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 15 січня 2019 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Головуючий :
Судді :