Справа № 524/4511/17
Провадження №2-а/524/9/19
26.03.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Кривич Ж.О.,
секретаря судового засідання - Коваль Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кременчука справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку, -
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука і просила суд стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 1 березня 2016 року по 19 червня 2017 року в сумі 35 811,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала у виконкомі Автозаводської районної ради з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року. Після звільнення вона з'ясувала, що відповідач розрахувався з нею не в повному обсязі. Так, Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 березня 2015 року у справі № 524/5275/14-а було встановлено, що відповідач неправомірно не виплатив їй винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років. Суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити їй таку винагороду в сумі середньомісячної заробітної плати. 29 лютого 2016 року на виконання цього рішення виконком виплатив їй 6 306,54 грн.
27 липня 2016 року Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 524/1728/16-а за її позовом з виконкому Автозаводської райради були стягнуті 60 930,68 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з 13 травня 2015 року по 29 лютого 2016 року. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду в іншій справі були задоволені її позовні вимоги до відповідача та стягнуто грошову компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну виплати заробітної плати в сумі 61,23 грн. ( справа №524/2610/16-ц).
Отже, вважає ОСОБА_1, посилаючись на статті 116, 117 КЗпП України, з відповідача на її користь слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період, який не було охоплено рішенням у справі № 524/1728/16-а, а саме з 01 березня 2016 року по 19 червня 2017 року - день подання цього позову.
Представник відповідача - виконкому Кременчуцької міської ради - Нетеса А.І. позов не визнала. Заперечення обгрунтовані тим, що позивач працювала посадовою особою органа місцевого самоврядування, а не державним службовцем. Постанова КМУ №212 від 24.02.2003 року «Про затвердження порядку видачі грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків» має рекомендаційний характер стосовно органів місцевого самоврядування (пункт 6 Постанови), а обов'язковою умовою такої виплати мають бути рішення керівника відповідного органу та наявні асигнування бюджету. Представник вважала, що вирішуючи спір у справі №524/5275/14-а, суд помилково не взяв зазначені обставини до уваги.
На думку представника у спорі відсутні передумови для настання відповідальності роботодавця за статтями 116, 117 КЗпП України. Так, на момент звільнення ОСОБА_1 не було належних їй сум заробітної плати, які б не були виплачені. Вина роботодавця відсутня, оскільки роботодавець не міг знати про те, що не визначалось нормативними актами, а було визначено судом на підставі юридичного аналізу обставин справи, яка розглядалась через значний час після звільнення працівника.
Провадження у справі було відкрито ухвалою судді від 22 червня 2017 (а.с. 13). За заявою позивача від 18 січня 2018 року (а.с. 48-50) суд своєю ухвалою від 19 лютого 2018 року (а.с. 54) замінив відповідача - виконком Автозаводської районної ради м. Кременчука - на його правонаступника - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року ( а.с. 94-97) апеляційна скарга виконкому Кременчуцької міської ради на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 лютого 2018 року була залишена без задоволення, а ухвала місцевого суду - без змін.
Вивчивши докази, надані сторонами, суд встановив такі фактичні обставини справи:
ОСОБА_1 працювала у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області з 10 вересня 2002 року до 25 листопада 2010 року. При звільненні спору між роботодавцем та працівником щодо сум, які підлягають виплаті, не було.
У 2015 році позивач звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 березня 2015 року ОСОБА_1 було частково задоволено (справа № 524/5275/14-а). Визнано неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука в частині ненарахування та невиплати позивачу грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати. Зобов'язано виконавчий комітет Автозаводської районної Ради м. Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років.
На виконання постанови виконавчий комітет Автозаводської районної Ради м. Кременчука нарахував та виплатив 29 лютого 2016 року позивачу грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років у розмірі 6306,54 грн.
Раніше, посилаючись на несвоєчасну виплату колишнім роботодавцем цієї винагороди, що призвело до недоотримання позивачем усіх належних їй сум розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 зверталася до суду з позовами про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 524/1728/16-а позовні вимоги було задоволено та стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2015 по 29.02.2016 в сумі 60 930 (шістдесят тисяч дев'ятсот тридцять) гривень 68 коп.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 серпня 2018 року у справі № 524/3937/15-а стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2010 року по 12.05.2015 року в сумі 330 386,26 коп. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року зазначене рішення залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
За приписами ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У цій справі ОСОБА_1 просить стягнути на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період, який не було охоплено у попередніх справах: з 1 березня 2016 року по 19 червня 2017 року в сумі 35 811,18 грн. Проте, як зазначає сама позивач, 29 лютого 2016 року на виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 березня 2015 року у справі №524/5275/14-а відповідач виплатив їй 6 306,54 грн. винагороди за сумлінну безперервну працю, тобто провів остаточний розрахунок. Правові підстави для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у період після 29 лютого 2016 року відсутні.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 244-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 01.03.2016 року по 19.06.2017 року в сумі 35 811 грн. 18 коп. - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Перебіг строку апеляційного оскарження починається з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту рішення - 05.04.2019 року.
Суддя