27.03.2019
Справа № 431/3600/15-ц
Провадження № 2/431/107/19
( повний текст)
27 березня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області
у складі: головуючого-судді Воронкіна О.А.,
за участі секретаря Савкової Т.Є.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з даною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ним 24.01.2014 року на підставі договору купівлі-продажу було придбано нежитлову будівлю - цех металоконструкцій по АДРЕСА_1. У цей же день між ним та відповідачем по справі ОСОБА_2 було укладено договір найму зазначеної будівлі на строк до 31.12.2014 року за умови оплати за користування будівлею суми у розмірі 22000 грн. Укладений між ними договір найму будівлі підтверджується розпискою. Позивачем виконано свої зобов'язання та передано у користування відповідачу предмет оренди - цех металоконструкцій по АДРЕСА_1, але відповідач на порушення взятих на себе зобов'язань не сплатив позивачу плату за користування будівлею. Тому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість з плати за користування будівлею у сумі 22000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, пояснивши суду наступне. 24 січня 2014 року згідно договору купівлі-продажу він придбав нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Цього дня він домовився з відповідачем по справі ОСОБА_2, передати йому в оренду частину цеху металевих конструкцій про що останній написав розписку та взяв на себе зобов'язання сплатити до 31 грудня 2014 року 22 000 гривен за користування приміщенням.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що розписку він написав під тиском та шантажем з боку позивача ОСОБА_1. 29.09.2015 року він з цього приводу звернувся з заявою до Старобільського РВ УМВС.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що позивач по справі є його сином, а відповідач його рідний племінник. 24 січня 2014 року його син ОСОБА_1, придбав нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Цього дня ОСОБА_1 домовився з відповідачем по справі ОСОБА_2 передати йому в оренду частину цеху металевих конструкцій, про що останній написав розписку та взяв на себе зобов'язання сплатити до 31 грудня 2014 року 22 000 гривен за користування приміщенням.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що позивач по справі є його рідний брат, а відповідач його двоюрідний брат. 24 січня 2014 року ОСОБА_1 придбав нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Цього дня ОСОБА_1 домовився з відповідачем по справі ОСОБА_2 передати йому в оренду частину цеху металевих конструкцій, про що останній написав розписку та взяв на себе зобов'язання сплатити до 31 грудня 2014 року 22 000 гривен за користування приміщенням.
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених вказаними свідками.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24 січня 2014 року (а. с. 4-6).
24 січня 2014 року ОСОБА_2 написав розписку, згідно із якою він зобов'язувався виплатити позивачу ОСОБА_1 суму в розмірі 22 000,00 грн. за використання приміщення (частини цеха металоконструкцій) площею 140 кв. м до 31 грудня 2014 року (а.с.3).
Згідно ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частиною першою ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
У силу частини другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.
Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
В частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 626 ЦК України закріпленні положення, відповідно до яких договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визнанні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з вимогами частин першої, п'ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо його укладено строком на три і більше років.
Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.
Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що він є власником нежитлової будівлі та розписку, надану йому відповідачем про те, що той заплатить позивачу 22 000,00 грн за користування частиною нежитлового приміщення площею 140 кв. м до31 грудня 2014 року.
Відповідно висновку Старобільського РВ ГУ МВС України у Луганській області від 30.09.2015 року про результати розгляду звернення громадян при проведенні перевірочних заходів було встановлено, що фактів психологічного тиску, шантажу, застосування фізичної сили з боку ОСОБА_1, до ОСОБА_2, при написанні розписки не було (а.с.66).
В ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Тобто, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає, в тому числі, в тому, що суд не має права виходити за межі вимоги сторін (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).
Цивільне судочинство не допускає вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав людини. Суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
На пiдставi ст. ст. 12, 16, 207, 526, 759, 793 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 56, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України , суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість з плати за користування будівлею у сумі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано в нарадчій кімнаті 08.04.2019 року.
Суддя О.А. Воронкін