Справа № 535/258/19
Провадження № 2/535/177/19
05 квітня 2019 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Якименко Т.О.,
при секретарі - Балала Л.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в смт Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нерухомого майна та земельної ділянки, що є спільною частковою та сумісною власністю, в окрему одиницю та самостійний об'єкт права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі нерухомого майна та земельної ділянки, що є спільною частковою та сумісною власністю, в окрему одиницю та самостійний об'єкт права власності та після уточнення позовних вимог остаточно просить поділити в натурі між ним та відповідачем, належний їм на праві спільної часткової власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на Ѕ частину нерухомого майна (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що складається з частини житлового будинку літ. «А-1», а саме: приміщення 1-1 - коридор, площею 4,3 кв.м.; приміщення 1-2 - кухня, площею 9,8 кв.м.; приміщення 1-1 - кладова, площею 6,1 кв.м.; приміщення 1-1 - кімната, площею 13,7 кв.м.), як на окрему одиницю та самостійний об'єкт права власності на нерухоме майно; визнати право власності за відповідачем на Ѕ частину нерухомого майна (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що складається з частини житлового будинку літ. «А-1», а саме: приміщення 2-1 - коридор, площею 14,5 кв.м.; приміщення 2-2 - кухня, площею 8,6 кв.м.; приміщення 2-3 - санвузол, площею 2,2 кв.м.; приміщення 2-4 - кімната, площею 13,0 кв.м.; приміщення 2-5 - кімната, площею 13,6 кв.м.; сарай літ. Б, погріб літ. б, сарай літ. б1, навіс літ. б2, сарай літ. б3, навіс літ. б4, гараж літ. Б1, вбиральня літ. Г, огорожа № 1,2,4, водогін № 3), як на окрему одиницю та самостійний об'єкт права власності на нерухоме майно. Одночасно просить поділити між ним та відповідачем, належну їм на праві спільної сумісної власностіземельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1439 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - виділивши їм кожному по 1/2 (одній другій) частці земельної ділянки».
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що підставі договору дарування від 03.04.2018 року, їм з відповідачем належить на праві спільної часткової власності зазначене вище нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, площею 0,1439 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: НОМЕР_1.
В даний час вони фактично користуються кожен окремо відведеними ізольованими одне від одного приміщенням, тому вважають за доцільне провести реальний розподіл нерухомого майна та земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності. За домовленостю з відповідачем розподіл майна провести не вдалося, оскільки нотаріусом відмовлено у посвідченні договору про визначення часток у праві власності, через те, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності двох співвласників. Таким чином, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право щодо реального розподілу належного йому на справі спільної сумісної власності майна.
Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Позивач ОСОБА_1 надав суду письмову заяву в якій уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог. Просить розгляд справи провести без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без його участі. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.
Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до абз.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання відповідачем пред'явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.206 ЦПК України відповідачам відомі та зрозумілі.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 03.04.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Лапочкою Р.О., сторонам належить на праві спільної часткової власності нерухоме майно, яке складається з житлового будинку літ. А-1, сараю літ. Б, погреба літ. б, сараю літ. б1, навісу літ. б2, сараю літ. б3, навісу літ. б4, гаража літ. Б1, вбиральні літ. Г, огорожі № 1,2,4, водогону № 3.
Право спільної сумісної власності сторін за спірне майно, посвідчується також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.12.2005 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №119451193 від 03.04.2018 року.
Зазначений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, площею 0,1439 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: НОМЕР_1, яка на момент посвідчення договору відносилась до земель комунальної власності.
Відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №126659300 від 07.06.2018 року зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності .
Сторони окремо користуються належним їм на праві спільної сумісної власності майном, у фактичному користуванні позивача знаходяться наступні приміщення: частина житлового будинку літ. «А-1», а саме: приміщення 1-1 - коридор, площею 4,3 кв.м.; приміщення 1-2 - кухня, площею 9,8 кв.м.; приміщення 1-1 - кладова, площею 6,1 кв.м.; приміщення 1-1 - кімната, площею 13,7 кв.м.
У фактичному користуванні відповідача знаходяться наступні приміщення та надвірні будівлі і споруди: частина житлового будинку літ. «А-1», а саме: приміщення 2-1 - коридор, площею 14,5 кв.м.; приміщення 2-2 - кухня, площею 8,6 кв.м.; приміщення 2-3 - санвузол, площею 2,2 кв.м.; приміщення 2-4 - кімната, площею 13,0 кв.м.; приміщення 2-5 - кімната, площею 13,6 кв.м.; сарай літ. Б, погріб літ. б, сарай літ. б1, навіс літ. б2, сарай літ. б3, навіс літ. б4, гараж літ. Б1, вбиральня літ. Г, огорожа № 1,2,4, водогін № 3.
Зазначені вище приміщення є відокремленими ізольованими приміщеннями у житловому будинку літ «А-1», мають окремі виходи і окремі системи життєзабезпечення та не пов'язані (функціонально, комунікаціями) одне з одним.
Таким чином, визначені сторонами частки у житловому будинку з надвірними будівлями і спорудами - є подільними у розумінні ст. 183 ЦК України та існує технічна можливість виділити їм приміщення в окремі одиниці, при цьому об'єкт нерухомого майна не втрачає свого цільового призначення, а також таке виділення не порушує прав іншого власника. Ідеальна рівність часток між позивачем та відповідачем не оспорюється.
Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 05.12.2018 року № 13029, виданого ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», за технічними показниками об'єкт може бути поділено в окремі об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У відповідності до статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
29 січня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу Лапочки Р.О. з приводу посвідчення договору про визначення часток у праві власності щодо належної їм з відповідачем земельної ділянки, однак, як вбачається з довідки вих. № 64/01-16 від 29.01.2019 року, нотаріус роз'яснила, що посвідчити такий договір вона не має можливості, оскільки земельна ділянка на якій розташоване спірне майно перебуває у спільній сумісній власності двох співвласників.
У відповідності до ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно статті 89 Земельного кодексу України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У спільній сумісній власності перебувають, зокрема, земельні ділянки співвласників жилого будинку (пункт в) частини другої статті 89 ЗК України).
Згідно ч. 4 ст. 89 ЗК України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Згідно ст. 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.
Відповідно до висновку спеціаліста-землевпорядника (фізична-особа підприємець ОСОБА_4.), здійснити поділ земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 - можливо.
Згідно схеми поділу земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, як один з варіантів, при якому відсутні перешкоди у використанні земельних ділянок згідно цільового призначення, існує доступ до всіх об'єктів нерухомого майна, які розташовані на них. Згідно запропонованого варіанту поділу, площа земельних ділянок після поділу становила б Ділянка НОМЕР_2 - 0,0719 га та Ділянка НОМЕР_3 - 0,0719 га, що відповідає рівності часток. Такий варіант поділу відповідає інтересам сторін.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року за № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зокрема в пункті 21 зазначено що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Підсумовуючи викладене суд, вважає, що поділ неріхомого майна та земельної ділянки , яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в рівних частках, не суперечить чинному законодавству України, та не порушує прав співвласників майна, та відповідає вимогам ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, ч.1 ст.357 ЦК України.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264-268, 354 ЦПК України ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нерухомого майна та земельної ділянки, що є спільною частковою та сумісною власністю, в окрему одиницю та самостійний об'єкт права власності, задовільнити повністю.
Поділити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, належний їм на праві спільної часткової власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину нерухомого майна (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з частини житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 33,9 кв.м., житловою площею 13,7 кв.м., а саме: приміщення 1-1 - коридор, площею 4,3 кв.м.; приміщення 1-2 - кухня, площею 9,8 кв.м.; приміщення 1-1 - кладова, площею 6,1 кв.м.; приміщення 1-1 - кімната, площею 13,7 кв.м., як на окрему одиницю та самостійний об'єкт права власності на нерухоме майно.
Визнати право власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину нерухомого майна (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з частини житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 51,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., а саме: приміщення 2-1 - коридор, площею 14,5 кв.м.; приміщення 2-2 - кухня, площею 8,6 кв.м.; приміщення 2-3 - санвузол, площею 2,2 кв.м.; приміщення 2-4 - кімната, площею 13,0 кв.м.; приміщення 2-5 - кімната, площею 13,6 кв.м.; сарай літ. Б, погріб літ. б, сарай літ. б1, навіс літ. б2, сарай літ. б3, навіс літ. б4, гараж літ. Б1, вбиральня літ. Г, огорожа № 1,2,4, водогін № 3, як на окрему одиницю та самостійний об'єкт права власності на нерухоме майно.
Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, належну їм на праві спільної сумісної власностіземельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1439 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - виділивши їм кожному по 1/2 (одній другій) частці земельної ділянки.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1439 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя