Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3485/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідім", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця", смт. Панютине Харківської області
про стягнення коштів в сумі 4903024,26 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, ордер ЗП №085112 від 03.12.2018 року;
відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідім" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 4778597,82 грн., пені в сумі 106651,23 грн., 3% річних в сумі розмірі 17775,21 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.425)ю від 09.06.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2018 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
14.01.2019 року надав відзив (вх.№ 974), в якому проти позовних вимог заперечував посилаючись на не виконання позивачем вимог законодавства щодо досудового врегулювання спору. Крім того, відповідач зазначив про оплату основної заборгованості в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.02.2019 року на 11:00 год.
В судовому засіданні 11.02.2019 року оголошено перерву до 04.03.2019 року.
11.02.2019 та 04.03.2019 року позивач надав заяви про уточнення позову (вх.№№ 3574, 5519), в останній з яких (вх.№ 5519) позивач, у зв'язку з погашенням основного боргу відповідачем, змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 160339,80 грн., 3% річних в сумі 26723,30 грн. та судові витрати у справі.
04.03.2019 року позивач надав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№ 5521), яке досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 4778597,82 грн. за накладними №№ 44 від 24.09.2018 року, 45 від 02.10.2018 року, 46 від 05.10.2018 року, 48 від 25.10.2018 року, 53 від 08.11.2018 року, відмовити у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних за видатковою накладною № 58 від 18.12.2018 року, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних за видатковими накладними №№ 44 від 24.09.2018 року, 45 від 02.10.2018 року, 46 від 05.10.2018 року, 48 від 25.10.2018 року, 53 від 08.11.2018 року, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019 року на 11:20 год.
Таким чином, після часткового прийняття судом заяв позивача про уточнення позову (вх.№№ 3574, 5519), позовні вимоги останнього склали 164159,40 грн., в тому числі пеня за накладними №№ 44, 45, 46, 46, 53 в сумі 140708,06 грн. та 3% річних за вказаними накладними в сумі 23451,34 грн.
У зв'язку з відрядженням судді Смірнової О.В. судове засідання у справі №922/3485/18, призначене на 18.03.2019 року на 11:20 год. не проводилось.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2019 року повідомлено сторін про те, що судове засідання у справі № 922/3485/18 відбудеться 02.04.2019 року на 11:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2019 року підтримав свій позов, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 02.04.2019 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
09.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідім" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.425)ю (далі - Договір; а.с. 21), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити і передати у зумовлені строки у власність покупця певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
Підтвердженням одержання товару покупцем є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 5.2.5. Договору).
На виконання умов Договору, позивачем була поставлена продукція:
- за видатковою накладною № 44 від 24.09.2018 року на суму 1056450 грн.;
- за видатковою накладною № 45 від 02.10.2018 року на суму 890287,20 грн.;
- за видатковою накладною № 46 від 05.10.2018 року на суму 881928,00 грн.;
- за видатковою накладною № 48 від 25.10.2018 року на суму 389142,54 грн.;
- за видатковою накладною № 53 від 08.11.2018 року на суму 1560790,08 грн.
Відповідно до п. 4.2. Договору, покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, Товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, Товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД. Вид розрахунків - безготівковий.
Згідно з п. 6.1.1. Договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
В той же час, відповідач свої зобов'язання щодо оплати у відповідності до умов Договору виконав не своєчасно.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що позивач, як постачальник, виконав свої зобов'язання за Договором та здійснив у період з 24.09.2018 року по 08.11.2018 року поставку товару на суму 4778597,82 грн., але відповідач за вказаний товар розрахувався несвоєчасно. Вказані обставини визнаються сторонами.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.3. Договору, за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи умови Договором щодо строків оплати товару (не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару), суд зазначає, що останнім невірно визначено дати початку нарахування пені та 3% річних за накладними № 45 від 02.10.2018 року та № 46 від 05.10.2018 року, оскільки 15.10.2018 року це вихідний день.
За таких обставин, прострочення відповідача за накладною № 45 від 02.10.2018 року виникло з 18.10.2018 року, а за накладною № 46 від 05.10.2018 року з 23.10.2018 року. Решта розрахунків позивача є вірною.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 138964,22 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 3% річних, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 23451,34 грн.
Щодо твердження відповідача про не виконання позивачем вимог законодавства щодо досудового врегулювання спору, суд зазначає наступне.
У пункті 52 рішення "Меньшакова проти України" (Menshakovav. Ukraine, заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kuticv. Croatia, заява № 48778/99, пункт 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Таким чином, не виконання позивачем вимог щодо досудового врегулювання спору, не може бути підставою для відмови у задоволенні у позову.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідім" підлягають частковому задоволенню.
Також, позивач просить відшкодувати судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18500,00грн.
Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених витрат у сумі 18500,00 грн. представник позивача надав копії: договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2018 року, укладеного між позивачем та адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1, акту приймання-передачі наданих від 04 березня 2019 року, платіжного доручення № 284 від 10 грудня 2018 року про сплату 18500,00 грн. Оригінали вказаних документів були досліджені судом під час судового засідання.
Відповідач заперечень щодо розрахунку позивача понесених витрат на правничу допомогу не надавав.
Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18500,00 грн.
Водночас, в зв'язку з частковим задоволенням позову, враховуючи приписи ст.129 ГПК України, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м.Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, 5, ідентифікаційний код: 40081305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідім (49010, м. Дніпро, вул. Європейська, 30, ідентифікаційний код 41565393) пеню в сумі 138964,22 грн., 3% річних в сумі 23160,70 грн., судовий збір в сумі 2433,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18270,72 грн.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1743,84 грн. та 3% річних в сумі 290,64 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "08" квітня 2019 р.
Суддя ОСОБА_2