27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2119/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
Арбітражний керуючий Баскаков О.В.
ТОВ "Соліситер" - адвокат Кучерявий Д.В.
Боржника - адвокат Ткаченко Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" арбітражного керуючого Баскакова О.В.
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 15.01.2019
у складі колегії суддів: Верховця А.А. (головуючого), Сотнікова С.В., Доманської М.Л.
та на ухвалу Господарського суду Київської області
від 20.02.2018
у складі судді: Яреми В.А.
у справі № 911/2119/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліситер"
до Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського"
про банкрутство,-
1. Провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» порушено Господарським судом Київської області ухвалою від 23.12.2016.
2. 24.01.2017 до Господарського суду Київської області звернувся Європейський банк реконструкції та розвитку з грошовими вимогами до боржника у розмірі 12 271 694,10 доларів США заборгованості за кредитним договором від 12.12.2011, у тому числі 10 523 809,56 доларів США заборгованості за кредитом, 998 991,82 доларів США нарахованих та несплачених процентів та 748 892,72 доларів США нарахованих та несплачених процентів за збільшеною процентною ставкою (штрафних процентів), що загалом становить 335 416 066,72 грн за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви.
3. В обґрунтування грошових вимог Європейський банк реконструкції та розвитку зазначає, що грошові вимоги виникли на підставі кредитного договору від 12.12.2011.
4. Вимоги Європейського банку реконструкції та розвитку визнані розпорядником майна у повному обсязі.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
5. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області від 20.02.2018 у справі № 911/2119/16 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського», до якого включено вимоги: Приватного акціонерного товариства «Сталь» у розмірі: 2 756,00 грн - 1 черга, 1 908 696,25 грн - 4 черга; Товариства з обмеженою відповідальністю «Соліситер» у розмірі: 16 400,33 грн - 1 черга; 1 939 719,29 грн - 4 черга; Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаа транс» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга , 153 075,96 грн - 4 черга, 7 423,80 грн - 6 черга; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга , 218 644,17 грн - 4 черга, 10 415,30 грн - 6 черга; Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга; 9 161,53 грн - 4 черга; Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент групп» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 60 787,72 грн - 4 черга; Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 2 225 133,73 грн - 2 черга; Європейського банку реконструкції та розвитку у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 4 316 092,80 доларів США, що становить 117 969 602,14 грн за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви - 4 черга; Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трассант» (ідентифікаційний код 40087878) у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 3 000 000,00 доларів США, що становить 81 997 497,00 грн за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви - 4 черга, 31 890 594,31 грн - 4 черга; Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 2 630 227,43 грн - 4 черга; Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 2 805 649,43 грн - 2 черга; Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 1 041,00 грн - 4 черга; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 82 935,96 грн. - 6 черга в ліквідаційній процедурі; Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 170 410,89 грн - 6 черга в ліквідаційній процедурі; Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив групп» у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 189 778,01 грн - 6 черга в ліквідаційній процедурі; окремо включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у розмірі 310 004,51 грн, як забезпечені заставою майна Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» і підлягають задоволенню позачергово.
6. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, до суду апеляційної інстанції звернувся розпорядник майна боржника з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 20.02.2018 в частині визнання ПрАТ «Сталь» та ФОП ОСОБА_10 кредиторами боржника і прийняти нове судове рішення про відмову у визнанні ПрАТ «Сталь» та ФОП ОСОБА_10 кредиторами ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського»; змінити ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018 в частині визнання вимог Європейського банку реконструкції та розвитку частково, а саме, викласти п. 8 ухвали суду в наступній редакції: "8. Заяву Європейського банку реконструкції та розвитку про грошові вимоги до боржника задовольнити. Визнати грошові вимоги Європейського банку реконструкції та розвитку до Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» (ідентифікаційний код 13392898) у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 9 268 473,78 доларів США, що становить 253 330 550,32 грн. за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви - 4 черга задоволення вимог кредиторів; визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трассант» (ідентифікаційний код 40087878) у розмірі 3 000 000,00 доларів США, що становить 81 997 497,00 грн за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В іншій частині заяву відхилити".
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у даній справі вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
8. 11.02.2019 розпорядник майна Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" арбітражний керуючий Баскаков О.В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 12 від 08.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018 у справі № 911/2119/16, в частині розгляду грошових вимог Європейського банку реконструкції та розвитку до ПАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського", підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 911/2119/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.02.2019.
10. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 911/2119/16 за касаційною скаргою розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" арбітражного керуючого Баскакова О.В. вих. № 12 від 08.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018, в частині розгляду грошових вимог Європейського банку реконструкції та розвитку до ПАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського"; призначено розгляд касаційної скарги на 27.03.2019 об 11 год. 30 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, розпорядником майна боржника подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині висновків про відхилення вимог Європейського банку реструктуризації та розвитку та змінити ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018 в частині визнання вимог Європейського банку реконструкції та розвитку частково, а саме, викласти п. 8 та абз. 9 п.16 (в частині, що стосується Європейського банку реконструкції та розвитку) ухвали суду в наступній редакції:
- "8. Заяву Європейського банку реконструкції та розвитку про грошові вимоги до боржника задовольнити частково. Визнати грошові вимоги Європейського банку реструктуризації та розвитку до Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» (ідентифікаційний код 13392898) у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 9 268 473,78 доларів США, що становить 253 330 550,32 грн. за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви - 4 черга задоволення вимог кредиторів; визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трассант» (ідентифікаційний код 40087878) у розмірі 3 000 000,00 доларів США, що становить 81 997 497,00 грн за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В іншій частині заяву відхилити";
- "абз. 9 п.16 - Європейського банку реконструкції та розвитку у розмірі: 3 200,00 грн - 1 черга, 9 268 473,78 доларів США, що становить 253 330 550,32 грн. за курсом, встановленим Національним банком України станом на дату подання кредитором відповідної заяви - 4 черга".
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 У боржника виник обов'язок сплати Європейському банку реконструкції та розвитку всієї суми кредиту та всіх нарахованих процентів по відношенню до кредиту, у відповідності до пункту 7.03 (b) кредитного договору від 12.12.2011, з моменту подання ТОВ "Соліситер" заяви про порушення справи про банкрутство боржника та прийняття її судом 05.07.2016 до розгляду.
12.2 14.07.2016 після винесення ухвали Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, автоматично у боржника виник обов'язок по сплаті Європейському банку реконструкції та розвитку всієї суми кредиту та нарахованих процентів. Ухвала
12.3 Ухвала Господарського суду Київської області від 14.07.2016 була чинна 117 днів - по 08.11.2016.
12.4 Грошові вимоги Європейського банку реконструкції та розвитку виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а тому є конкурсними.
13. Скаржник в судовому засіданні 27.03.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. Представник боржника в судовому засіданні 27.03.2019 касаційну скаргу залишив на розсуд суду.
15. Представник ТОВ "Соліситер" в судовому засіданні 27.03.2019 підтримав касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення арбітражного керуючого, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.1 12.12.2011 між ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» та Європейським банком реконструкції та розвитку укладено кредитний договір, згідно п. 3.01 якого з урахуванням та на умовах цього договору ЄБРР погоджується надати позичальнику кредит на суму, яка не перевищуватиме USD 13 000 000,00.
19.2 Відповідно до п. 3.08. (а) кредитного договору від 12.12.2011 позичальник здійснює погашення кредиту 21 рівними (або в максимальній мірі рівними) квартальними розстроченими платежами станом на 22 березня, 22 червня, 22 вересня та 22 грудня кожного року, починаючи з 22.12.2013, за умовами, що якщо будь-яку виплату буде здійснено після однієї або більше таких дат погашення, то така виплата розподілятиметься з боку ЄБРР для погашення на кожну з дат погашення, що залишилися, як зазначено вище, в сумах, які повинні бути пропорційними сумам відповідних внесків за кредитом, що залишилися, на кожну таку дату погашення (ЄБРР може корегувати такі перерозподіли так, як це буде необхідно для того, щоб у кожному випадку отримати цілі суми до сплати).
19.3 Згідно умов Договору в частині черговості повернення кредитних коштів кінцевим терміном погашення кредиту є 22.12.2018.
19.4 Відповідно до п. 7.03 (а) кредитного договору якщо справа про банкрутство з будь-якої підстави відкривається у відношенні позичальника або будь-якої з ТОВ, або якщо позичальник або будь-яка з ТОВ добровільно або примусово ліквідується або стає банкрутом (безвідносно до способу, у який таке банкрутство може бути підтверджене) основна сума кредиту та всі нараховані проценти на таку основну суму кредиту (разом з будь-якими іншими сумами, які нараховуються та підлягають сплаті за цим договором) підлягають після цього негайній сплаті, та негайно стають належними до сплати (незважаючи на будь-яке інше положення цього договору, що суперечить зазначеному) без будь-якого подання, вимоги або повідомлення будь-якого виду, і позичальник цим прямо відмовляється від всіх вищенаведених прав.
19.5 Пунктом 8.01. договору передбачено, що Цей договір продовжує діяти до дати, коли зобов'язання ЄБРР здійснювати виплати за цим договором припиняється згідно з умовами цього договору або, якщо після такої дати, до моменту, коли всі кошти, що підлягають сплаті за цим договором, будуть повністю сплачені згідно з умовами цього договору.
19.6 На виконання умов кредитного договору ЄБРР надав боржнику кредит у загальному розмірі 13 000 000,00 доларів США двома траншами: 10.02.2012 - 5 000 000,00 доларів США та 31.08.2012 - 8 000 000, 00 доларів США.
20. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2016 у справі № 911/2119/16 зокрема порушено провадження у справі про банкрутство боржника.
21. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 911/2119/16 ухвалу господарського суду Київської області від 14.07.2016 у даній справі залишено без змін.
22. Ухвалою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та ухвалу господарського суду Київської області від 14.07.2016 у справі №911/2119/16 скасовано, справу №911/2119/16 передано на новий розгляд у підготовчому судовому засіданні до господарського суду Київської області.
23. З огляду на викладене, враховуючи скасування ухвали від 14.07.2016 про порушення провадження у справі № 911/2119/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського", вказана ухвала та всі судові рішення та процесуальні дії, які були прийняті та вчинені внаслідок передчасного прийняття судом першої інстанції ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, не є діючими, не мають будь-якої юридичної сили і не тягнуть будь-яких правових наслідків.
24. Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2016 за результатами нового розгляду порушено провадження у справі № 911/2119/16 про банкрутство боржника.
25. За змістом статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
26. Враховуючи наведені положення законодавства, а також те, що вимога кредитора до боржника щодо повернення залишку кредитних коштів у розмірі 4 952 380,98 доларів США виникла у банку з моменту порушення справи про банкрутство (з 23.12.2016), судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що зазначена вимога кредитора є поточною, а відтак підлягає відхиленню, як передчасна.
27. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 12.2, 12.3, 12.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.
28. Доводи скаржника (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
28.1 З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
28.2 При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункт 12.1), зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
29. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
30. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
31. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
32. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
33. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
34. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
35. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
36. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
37. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та ухвали були дотримані.
38. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" арбітражного керуючого Баскакова О.В. вих. № 12 від 08.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018, в частині розгляду грошових вимог Європейського банку реконструкції та розвитку до ПАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" у справі № 911/2119/16 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2018, в частині розгляду грошових вимог Європейського банку реконструкції та розвитку до ПАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" у справі № 911/2119/16 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
Н. Г. Ткаченко