Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"04" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/124/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюк А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради
про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп.
Секретар судового засідання: Сідлецька Ю.Р.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
25 лютого 2019 року публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2016 між публічним акціонерним товариством "Національна компанія "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради укладено Договір №3965/1617-КП-28, за яким позивач передав у власність відповідачу природній газ на загальну суму 848 307 грн. 27 коп. Однак, всупереч взятих на себе зобов'язань, КП "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради здійснювало оплату несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушило п. 6.1. Договору.
Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/124/19, Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання на 14 березня 2019 року.
14 березня 2019 року розгляд справи було відкладено на 04 квітня 2019 року.
В судовому засіданні 04 квітня 2019 року представник позивача підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача до суду не з'явився, відзиву на позов не надав. Про місце дату та час розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
27 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (надалі - Споживач, відповідач) укладено договір №3965/1617-КП-28 постачання природного газу (надалі - договір; арк.с. 18-26), за умовами якого продавець зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).
Згідно до п. 1.3. Договору за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).
Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 156 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).
Пунктом 3.4. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Ціна за 1 000 куб.м. природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5 916,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ- 7 099,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.2., 5.4. договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання споживачем пунктів 6.1.та 6.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 8.2. Договору).
В подальшому сторонами вносились зміни до договору шляхом укладення додаткових угод, зокрема: №1 від 31 жовтня 2016 року, №2 від 22 листопада 2016 року, №3 від 21 грудня 2016 року, №4 від 23 січня 2017 року, №5 від 24 січня 2017 року, №6 від 24 лютого 2017 року (арк.с. 27-33).
Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання умов Договору №3965/1617-КП-28 постачання природного газу від 27.10.2016 було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 848 307 грн. 27 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 58 568 грн. 40 коп., актом приймання-передачі від 30.11.2016 на суму 157 518 грн. 90 коп., актом приймання-передачі від 31.12.2016 на суму 358 029 грн. 02 коп., актом приймання-передачі від 31.01.2017 на суму 274 190 грн. 95 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень (арк.с. 34-37).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача із позовом відповідачем не оплачено кошти за умовами Договору на загальну суму 584 734 грн. 39 коп., факт наявності якої відповідачем не спростовано.
Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором поставки природного газу, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 85 219 грн. 34 коп. - пені; 3% річних в розмірі 25 100 грн. 50 коп. та 101 624 грн. 86 коп. інфляційних втрат згідно долученого розрахунку (арк.с. 14-17).
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів оплати основної заборгованості в сумі 584 734 грн. 39 коп. відповідач суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 584 734 грн. 39 коп. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.
За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що У разі невиконання споживачем пунктів 6.1.та 6.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач, керуючись пунктом 8.2. договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 85 219 грн. 34 коп.
Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним.
Здійснивши перерахунок пені, суд вважає, що наданих розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням нормам чинного законодавства та п. 8.2. Договору, а відтак позовні вимоги про стягнення 85 219 грн. 34 коп. пені підлягають до задоволення.
Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі №913/63/18.
Позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 25 100 грн. 50 коп. 3% річних та 101 624 грн. 86 коп. інфляційних втрат.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 25 100 грн. 50 коп. 3% річних та 101 624 грн. 86 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, враховуючи усе викладене у сукупності позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради в частині стягнення 584 734 грн. 39 коп. основного боргу, 85 219 грн. 34 коп. пені, 25 100 грн. 50 коп. 3% річних та 101 624 грн. 86 коп. інфляційних втрат - є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, код ЄДРПОУ 13971076) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 код ЄДРОПУ 20077720) - 584 734 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 39 коп. основного боргу, 85 219 (вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 34 коп. пені, 25 100 (двадцять п'ять тисяч сто) грн. 50 коп. 3% річних, 101 624 (сто одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 86 коп. інфляційних втрат та 11 950 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 19 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 08 квітня 2019 року.
Суддя А.М. Горплюк