"27" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/836/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
За участю представників:
Від позивача: не з'явився ;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вул. Героїв Дніпра, 5, к.45, Київ 209, 04209) до відповідача: Військова частина НОМЕР_1 (Одеса,Одеська область,65033) про стягнення 90195,45грн.;
Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 90195,45 грн. з яких 78696,09грн. - індекс інфляції, 1603,49грн. пеня, 5265,28грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" посилається на збільшення періоду прострочення по виконанню грошових зобов'язань за мировою угодою №27 від 25.05.2007р. із змінами згідно додатку №1 від 15.09.2010р. до неї.
Ухвалою суду від 10.05.2018року позовну заяву Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" залишено без руху.
30.05.2018р. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.06.2018року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, а також, в зв'язку з тим фактом, що у процесі розгляду справи неможливо з'ясувати період та суму заборгованості та необхідністю призначення експертизи , що є необхідним винесення законного рішення по справі, господарський суд за власною ініціативою, ухвалою суду від 02.07.2018 року дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою суду від 11.07.2018року призначено у справі №916/836/18 судову економічну експертизу. Проведення судової економічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження по справі зупинено до проведення економічної експертизи.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 - скасовано. Справу №916/836/18 передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 10.12.2018р. підготовче засідання призначено на "09" січня 2019 р. о 15:30.
У зв'язку з тим, що Господарським судом Одеської області 09.01.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання, суд ухвалою від 10.01.2019р. повідомив Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" про дату та час судового засідання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2019 року продовжено строк підготовчого провадження до 12.03.2019р. та оголощено перерву у підготовчому засіданні до "20" лютого 2019 р. о 14:00
Ухвалою суду від 05.03.2019року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на "05" березня 2019 р. о 13:45.
05.03.2019року у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву до 27.03.2019р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.
Крім того, 05.03.2019р. відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення індексу інфляції, пені та 3% річних.
У судовому засіданні 27.03.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
25.05.2007р. між сторонами по справі було укладено мирову угоду №27 про реструктуризацію заборгованості з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних станом на 28.02.2007р. За умовами мирової угоди зобов'язання по погашенню боргу повинні були бути виконані не пізніше 30.11.2007р.
15.09.2010р. між МПП "Фірма "Альфа-М" та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено додаток №1 до мирової угоди № 27, відповідно до якого сторони, зокрема, домовились про погашення заборгованості в строк до 31.03.2011р.
Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014р. по справі №916/1267/14 позов малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задоволено частково, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, фактична адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.5, кв.45, код ЄДРПОУ 30726900) основний боргу у сумі 37 958 /тридцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім/ грн. 75 коп., пеню у сумі 2 591 /дві тисячі п'ятсот дев'яносто одна/ грн. 08 коп., 3% річних у сумі 2 678 /дві тисячі шістсот сімдесят вісім/ грн. 43 коп., інфляційне збільшення суми боргу у сумі 32 909 /тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'ять/ грн. 18 коп., витрати на проїзд у сумі 448 /чотириста сорок вісім/ грн. 40 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 522 /одна тисяча п'ятсот двадцять дві/ грн. 75 коп., в решті позову було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2014 року у справі №916/1267/14 скасовано частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„Позовні вимоги Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” задовольнити частково:
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, код ЄДРПОУ 30726900) 44701 (сорок чотири тисячі сімсот одну) грн. 64 коп. основної заборгованості, 3073 (три тисячі сімдесят три) грн. 39 коп. пені, 38728 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 16 коп. втрат від інфляції, 2678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 43 коп. 3% річних, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 79 коп. витрат пов'язаних із забезпеченням представника позивача до судового засідання та 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 58 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.”
Крім того, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, код ЄДРПОУ 30726900) 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
У зв'язку з невиконанням відповідачем постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. у справі №916/1267/14 та збільшенням періоду прострочки позивач звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, при встановленні фактів наявності порушення зобов'язання, яке тривало на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі, що полягало у непогашенні Військовою частиною НОМЕР_1 основного зобов'язання, судове рішення у справі №916/1267/14 має преюдиціальне значення.
Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:
Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Виходячи з положень зазначеної статті наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Таку позицію викладено Верховним судом України у постанові від 04.07.2011р. по справі №13/210/10.
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.
Згідно абз.5, 6 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011р. по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011р. по справі № 11/109.
Положення статті 625 ЦК України, лист ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” визначають розрахунок індексу інфляції саме від суми основного боргу, а не суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції, у зв'язку з чим позивачем зроблено вірний розрахунок інфляційних втрат.
Отже загальна сума інфляційних збитків складає 78696,09 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних збитків в розмірі 78696,09 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.
Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 5265,28 грн., суд встановив, що вказаний розрахунок є вірним, у зв'язку з чим, загальна сума 3% річних складає 5265,28 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 5265,28 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом перевірено правильність розрахунку пені виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 6234,08 грн..
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Що стосується зменшення розміру пені, суд відмовляє в задоволенні в цій частині з наступного підстав.
В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду з урахуванням виняткових обставин та належного обґрунтування заяви.
На підставі наведеного, суд оцінивши всі доводи сторін по справі щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку, що не існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на підставі вищевказаних ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України з підстав необґрунтованості.
Що стосується зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних, суд відмовляє в задоволенні в цій частині з підстав того, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки нарахування та сплата інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Військова частина про стягнення 38451,19 грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військова частина НОМЕР_1 (Одеса,Одеська область,65033, код НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вул. Артема, 59а, к.37, Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30726900) 78696 (сімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 09коп.- індекс інфляції, 5265 (п'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 28 коп. - 3% річних, 6234 (шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 08 коп. та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. - судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 08 квітня 2019 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов