61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
08 квітня 2019 року Справа № 913/168/19
Провадження №19/913/168/19
Суддя Косенко Т.В., розглянувши матеріали
за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (вул. 8 Березня, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ-ТРЕЙД ГРУП» (вул.Енергетиків, буд.52, офіс 214, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)
про стягнення 13654 грн 62 коп.
Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ-ТРЕЙД ГРУП» про стягнення на користь Державної служби України з безпеки на транспорті плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин, механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 13654 грн 62 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2018 уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Харківській області виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, установлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державною автомобільною інспекцією, та нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 420,66 євро, що еквівалентно 13654 грн 62 коп. Станом на момент звернення до суду із цим позовом заборгованості відповідач не сплатив.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
При зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на відсутність у позивача наміру звернення до суду за захистом державних інтересів .
З матеріалів справи вбачається, що прокурором у позовній заяві в якості підстави свого представництва зазначено звернення до нього позивача з приводу пред'явлення позову через відсутність повноважень на звернення до суду з приводу даних спірних правовідносин.
Вказане підтверджується доказами долученими прокурором до позовної заяви, а саме: листом Управління Укртрансбезпеки у Харківській області №493/3719 від 21.02.2019 до Прокуратури Луганської області.
Суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).
Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.
Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.
Більше того, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Держслужбою України з безпеки на транспорті відповідних повноважень та на думку суду, для прийняття позовної заяви до розгляду не є достатніми. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Разом з тим, серед матеріалів позовної заяви наявний лист Управління Укртрансбезпеки у Харківській області №493/3719 від 21.02.2019 до Прокуратури Луганської області про розгляд можливості щодо представництва держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ-ТРЕЙД ГРУП» у сумі 420,66 євро, що еквівалентно 13654 грн 62 коп. В обґрунтування представництва зазначено, що ані Конституцією України, ані законами України Укртрасбезпеку не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативно-вагових параметрів. Крім того, зважаючи, що діяльність Укртрансбезпеки фінансується за рахунок Державного Бюджету України, коштів виділених для сплати судового збору для подання відповідних позовних заяв, станом на теперішній час не вистачає.
Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Так, п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Необхідно звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №320 від 25.04.2018 внесено зміни до підпункту 27 п.5 Положення №103, якими після слова нарахування доповнено словами: «вживає заходів щодо стягнення», які набрали чинності 03.05.2018. А прокурор звернувся із вказаним позовом до суду 29.03.2019, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява.
Отже відповідно до пп.27 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. (пункти 8 та 16 Положення).
Враховуючи викладене, саме Державна служба України з безпеки на транспорті має можливість та підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Тобто, саме позивач наділений повноваженнями та можливістю для звернення до суду з даним позовом.
Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави. Сама по собі обставина відсутності наміру звернення до суду у Державної служби України з безпеки на транспорті не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви №2645вих19 від 27.03.2019 та доданих до неї документів заступнику керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області.
Керуючись ст.ст.174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути позовну заяву №2645вих19 від 27.03.2019 та додані до неї документи керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області.
Додаток (тільки заявнику): позовна заява №2645вих19 від 27.03.2019 з додатками на 48 арк.
Ухвала набрала законної сили 08.04.2019 відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.В. Косенко