проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" квітня 2019 р. Справа № 905/2359/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.
за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська”, м. Селидове, Донецька область (вх.№796Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2019 у справі №905/2359/18 (повний текст якого складено та підписано 06.02.2019 в приміщенні зазначеного суду суддею В.І. Матюхіним)
за позовом ПАТ “Українська залізниця”, м. Київ;
до ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська”, м. Селидове, Донецька область;
про стягнення штрафу 28 470,00 грн.,
В грудні 2018 року ПАТ «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська» 28 470,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №50976844 масу вантажу за відправкою Новогродівка Донецької залізниці - Енергодар Придніпровської залізниці, вагон №56954639.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на дані залізничної накладної, комерційного акту №476906/986 від 07.08.2018, а також ст.ст.118, 122, 129 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2019 у справі №905/2359/18 позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська” (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, б.34, код ЄДРЮОФОПГФ 31714629) на користь ПАТ “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРЮОФОПГФ 40075815) в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, б.108, код ЄДРЮОФОПГФ 40081237) 28 470,00 грн. штрафу, 1 762,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська” із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2019 у справі №905/2359/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ “Українська залізниця” до ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська” про стягнення штрафу 28 470,00 грн. відмовити повністю.
Одночасно, апелянт звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що передбачений ГПК України строк на апеляційне оскарження був пропущений у зв'язку з несвоєчасним отриманням представником ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська” копії оскаржуваного рішення.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач посилається на те, що комерційний акт № 476906/986 від 07.08.2018 підписаний неналежними особами.
Крім того зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спосіб визначення маси вантажу зазначений та регулюється п. 37 Статуту залізниць України, а тому визначення маси вантажу за спірним перевезенням вантажовідправником та вантажоодержувачем визначено однаковим способом, оскільки на станції відправлення масу вантажу визначено на статичних вагонних вагах із зупинкою без розчеплення у відповідності до п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, а на станції призначення маса вантажу визначена на вагах у русі. Із наданих позивачем до позову документів, а саме у комерційному акті, не вбачається чи дотримано позивачем при зважуванні швидкісного режиму, чи взагалі зважування провадилося із зупинкою, що не відповідає вимогам Правил видачі вантажів та Правил приймання вантажів до перевезення. На цей підставі, але не виключно, відповідач вважає, що маса вантажу у спірному вагоні визначена невірно, а тому інформація, зазначена у комерційному акті №476906/986 від 07.08.2018 є недостовірною, що тягне за собою хибність висновку позивача про наявність відповідальності відповідача відповідно до приписів ст. 122 Статуту залізниць.
Також апелянт вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу, з посиланням на те, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, зокрема, поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Призначено справу до розгляду на 03.04.2019.
25.03.2019 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
У судове засідання 03.04.2019 представник відповідача не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, залучене до матеріалів справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.07.2018 ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (вантажовідправник) на адресу ДТЕК «Запорізька ТЕС» (вантажоодержувач) у вагоні №56954639 за залізничною накладною №50976844 зі станції Новогродівка Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці відвантажило вугілля кам'яне.
За накладною: вага нетто у вагоні 65 050 кг, брутто - не зазначено, тари 22 200 кг.
В накладній також зазначено: вантаж маркований поперечними борознами по всій довжині вагону, нанесеними катком.
Як вбачається з матеріалів справи, по прибутті зазначеного вагону з вантажем на станцію Енергодар Придніпровської залізниці (станція призначення) за заявкою вантажоодержувача на підставі ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача) була здійснена перевірка маси вантажу.
При контрольному переважуванні вагонів з вантажем на станції Енергодар Придніпровської залізниці на 100-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці, повірених 22.06.2018р., виявилось:
вага брутто 86 070 кг,
вага тари (з брусу) 22 200 кг,
вага нетто 63 870кг, що менше проти даних залізничної накладної на 1 180кг.
Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом №476906/986 від 07.08.2018, який підписаний належними особами, а саме: з боку залізниці - в.о. начальника станції, оператором, комерційним агентом, з боку одержувача - прийомоздавальником Запорізької ТЕС.
В комерційному акті також зазначено, що:
- навантаження у вагоні насипом вище бортів на 10см;
- маркування поперечними борознами по всьому вагону нанесені катком, без виїмок та поглиблень;
- маркування не порушене;
- вагон в технічному та комерційному відношенні справний;
- двері, люка закриті;
- витікання вантажу немає.
На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф у сумі 28 470,00 грн. із розрахунку 5 694,00грн. (тариф) х 5.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 ст.307 Господарського кодексу України унормовано, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, згідно ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України.
Статтею 6 глави 1 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
У відповідності до ст. 37 вищенаведеного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011 Міністерства транспорту України встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138), вантажовідправник (у даному випадку відповідач) при заповненні перевізних документів повинен був зазначити масу вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ч.2 ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній;
Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі статтею 118 Статуту);
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України встановлено: "Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць". Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах (п. "а");
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці";
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто;
· норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) мінерального палива становить 1,0% маси, зазначеної в перевізних документах, тобто у даному випадку: 650,5 кг, що менше виявленої нестачі 1 180кг;
· за зазначеним перевезенням провізна плата становить 5 694,00грн., у зв'язку з чим на виконання вказаних норм сума штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу складає 28 470,00 грн. із розрахунку: 5 694,00грн. (тариф) х 5,
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Щодо тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно визначення способу маси вантажу колегія суддів зазначає, що ст. 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній».
Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме:
- шляхом зважування на вагах;
- підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом;
- розрахунковим методом;
- за обміром;
- умовно.
Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник-відповідач визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця-позивач на станції призначення.
Враховуючи зазначене, маса вантажу за даним перевезенням визначена однаковим способом, тому твердження відповідача є безпідставними.
Щодо тверджень апелянта про те, що комерційний акт № 476906/986 від 07.08.2018 підписаний неналежними особами, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частин 1,3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів ( виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторія тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником ( власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої ( посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Згідно з п. 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Так, позивачем визначено коло осіб працівників залізниці, яких згідно наказу начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 29.12.2017 №96 (арк. справи 133-134) уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів та також робочими інструкціями агента комерційного ОСОБА_2, оператора ОСОБА_3 ( які долучені до матеріалів справи) передбачений обов'язок цих працівників приймати «участь у контрольному переважуванні вантажів згідно вимог ст. 52 Статуту залізниць України, у комісійній видачі вантажу. Тобто, усі три особи з боку залізниці мали право на підписання комерційного акту, зокрема в.о. начальника станції як начальник станції, агент комерційний і оператор як працівники станції, які особисто здійснювали перевірку.
Як свідчать матеріали справи, зазначений наказ начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 29.12.2017 №96 в судовому розгляді першої інстанції наданий позивачем не був.
В свою чергу, позивач в обґрунтування ненадання зазначеного наказу до суду першої інстанції зазначає, що у суду першої інстанції не виникло сумнівів щодо підписання комерційного акту повноважними особами.
Проте, ознайомившись з апеляційною скаргою, позивач вважав за необхідне долучити до матеріалів справи наказ начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 29.12.2017 №96.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що причини неподання даного доказу є об'єктивними, в розумінні вимог п. 3 ст. 269 ГПК України, та долучила зазначений наказ до матеріалів справи в якості належного доказу.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи відповідача щодо порушення вимог Правил складання актів, в частині підписання комерційного акту не уповноваженими особами, є безпідставними, та спростовується матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтями 74,76,77,79 Господарського процесуального кодексу України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вбачається з вищенаведеного, на відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку, надати відповідні докази. Проте відповідачем не було надано жодного належного доказу винятковості даного випадку, не приведено конкретних обставин які б свідчили про винятковість даного випадку.
Відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України не може бути підставою для зменшення штрафу. Слід зазначити, що штраф стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитками. Відповідачем не доведено надмірність для нього розміру даного штрафу.
Розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням не має.
Ст. 122 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.
Також слід констатувати, що правильно зазначати масу вантажу у перевізних документах є обов'язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов'язанням у розумінніст.173 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
В зв'язку з вище зазначеним, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафу.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська”, м. Селидове, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2019 у справі №905/2359/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2019 у справі №905/2359/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 08.04.2019.
Відповідно ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко