вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2019 р. Справа№ 910/19860/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Смірнової Л.Г.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Москаленко Г.С.,
за участю представників:
від позивача - Рождественська Л.П., ордер ЛВ №099235 від 28.03.19;
від відповідачів - представники не прибули;
від третьої особи - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17 (суддя Якименко М.М., повний текст складено - 04.01.2019) за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Центр транспортної логістики" про стягнення коштів.
ВСТАНОВИВ наступне.
У листопаді 2017 року Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про стягнення 195 425,40 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Закарпатської митниці ДФС по затриманню вантажу на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання позивачу збитків, що полягають в оплаті публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 195 425,40 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року №910/19860/17 позов задоволено; стягнуто з рахунків Державного бюджету України (Державна казначейська служба України 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська область, Бродівський район, місто Броди, вул. Низька, 15, ЄДРПОУ 00992444) шкоду в сумі 195 425,40 грн., заподіяну внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС та витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 року у справі №910/19860/17 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 року у справі № 910/19860/17 скасовано; справу № 910/19860/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд:
- стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" 154 399,70 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС;
- стягнути на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" 15 000,00 грн. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розглянувши у судовому засіданні 16.10.2018 року заяву Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" про зменшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції прийняв її до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача 154 399 грн. 70 коп. - шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці, 15 000 - витрат з оплати послуг адвоката.
Вказане рішення суду мотивовано доведеністю наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками в розмірі 154 399 грн. 70 коп., оскільки фактично витрати за користування вагоном, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування вагону, за телеграфне повідомлення, понесені позивачем через затримку вагонів Закарпатською митницею ДФС.
Не погодившись з прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність у матеріалах даної справи первинних документів, зокрема, Актів загальної форми, які складаються підрозділами залізниці, а також вказує про недоведеність причинно - наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці ДФС по забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ "Українська залізниця") плати за надані послуги перевезення.
Окрім наведеного, скаржник вказує, що митниця виходила із необхідності застосування норм ст. 321 Митного кодексу України в частині 180 денного строку перебування товарів у пунктах пропуску.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, проте просив змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення в частині присудження до стягнення коштів саме з Державної казначейської служби України.
Відповідачі та третя особа правом на участь своїх представників не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від відповідачів та третьої особи до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідачів та третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка їх представників судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте резолютивна частина оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, з наступних підстав.
Між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство", як продавцем, та Фірмою "Пізец ГмбХ", як покупцем, 10.05.2016 укладено контракт №7-2016 BR, згідно з п. 1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах DAP (Інкотермс в редакції 2010 року) деревину паливну породи сосна. Товар завантажений у залізничні піввагони.
Кількість товару по цьому контракту становить 1000 м3, а саме деревина паливна породи сосна 1000 м3 (п. 2.1 контракту).
На виконання вказаного контракту позивач здійснив завантаження лісопродукції - 20 травня 2016 року вагоном №96396643 та здійснив замитнення згідно з вантажно-митною декларацією №209050000/2016/001557.
Організація перевезень товару у вказаному вагоні здійснювалась публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" згідно з договором №2230/1234-2012 від 28.12.2012, відповідно до п. 1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.
Вказаний вагон пройшов замитнення на Львівській митниці ДФС та був направлений для транспортування деревини за маршрутом Броди-Батьово 20 травня 2016 року.
Проте, вагон не пройшов митного огляду та був затриманий Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово.
Позивач стверджує, що дії першого відповідача по затриманню вантажу у вагоні на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 154 399,70 грн. (які складаються з: вартості користування вагоном №96396643 в період з 21.06.2016 року о 20:00 до 24.10.10.2016 року о 14:30 на суму 110 311,80 грн., та вартості зберігання вантажу в зазначений період в сумі 44 087,90 грн.).
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Наявність такого елементу цивільного правопорушення як неправомірні дії Закарпатської митниці ДФС України підтверджується наступним.
Згідно зі ст.546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Чинним судовим рішенням у адміністративній справі №813/2237/16 (постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017) встановлено преюдиціальні факти в частині того, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі, Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 Митного кодексу України.
Так, було вказано, що Закарпатською митницею ДФС не вчинено дій щодо виконання мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничному вагоні розпочалося з дати, що підтверджена відміткою органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у межах провадження по справі №813/2237/16 судом адміністративної юрисдикції встановлено обставини неправомірної поведінки (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС, які у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доведенню не потребують.
З огляду на затримання вагону, публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", яке у відповідності до договору № 2230/1234-2012 від 28.12.2012 є виконавцем послуг з організації перевезень вантажів, було нараховано вартість додаткових послуг в сумі 195 425,40 грн.
У зв'язку з цим, позивач на підставі платіжного доручення № 1173 від 11.05.2017 року оплатив залізниці додаткові збори, пов'язані з перевезенням вантажів в сумі 195 425, 40 грн. (т.1, а.с.45).
Стосовно доводів апелянта про відсутність у матеріалах даної справи первинних документів, зокрема, Актів загальної форми, які складаються підрозділами залізниці, слід зазначити, що в матеріалах даної справи містяться пояснення Акціонерного товариства "Українська залізниця", в яких міститься розрахунок додаткових зборів, які були нараховані Залізницею, у зв'язку з затриманням спірного вагону Закарпатською митницею ДФС, а також було надано Акт загальної форми №10970 (т.3, а.с.56-66).
Також, є помилковими доводи скаржника про те, що перевезення здійснювалося у власному вагоні позивача, оскільки згідно умов договору про надання послуг з організації перевезень вантажів №2230/1234-2012 від 28.12.2012 перевезення здійснювалося у вагонах, які надавалися в користування позивачу.
Стосовно доводів апелянта про те, що митниця виходила із необхідності застосування норм ст. 321 Митного кодексу України в частині 180 денного строку перебування товарів у пунктах пропуску, слід зазначити наступне.
Відповідно до визначень, які закріплені у статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу (частина 1 статті 255 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Статтею 318 Митного кодексу України врегульовано, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.
Положеннями статті 321 Митного кодексу України врегульовано, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом
У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів.
Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Виходячи з наведених норм чинного митного законодавства митне оформлення та митний контроль є різними процедурами, з визначеними різними моментами початку та закінчення їх виконання та включають в себе різний обсяг дій, що вчиняються уповноваженими органами.
Окрім того, завершення митного оформлення товарів пов'язується, зокрема з перетинанням митного кордону України транспортних засобів комерційного призначення. При цьому колегією суддів враховується, що спірні вагони було затримано саме для прикордонно-митного догляду.
Враховуючи наведене, посилання апелянта на строк, визначений ст. 321 Митного кодексу України, є необґрунтованими та відповідно застосуванню підлягає строк, визначений ст.199 Митного кодексу України (30 днів для перебування товарів у пунктах пропуску).
Слід також зазначити, що у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 року у справі №813/2237/16 було встановлено, що положення ст. 321 МК України не можуть застосовуватися до даних правовідносин, оскільки призначенні виключно для визначення митного режиму, а не для проведення митних формальностей.
При цьому, позивачем заявлено про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми у розмірі 41 025,70 грн., нарахованої за період з моменту затримки першим відповідачем вагону позивача до спливу 30 - тиденного строку, визначеного ст.199 Митного кодексу України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, що полягала у не здійсненні пропуску вагону залізниці, в якому знаходився товар позивача та понесеними останнім збитками у розмірі 154 399,70 грн., оскільки фактично витрати за користування вагоном, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування вантажу, за телеграфне повідомлення, були виконані залізницею через затримку вагону Закарпатською митницею ДФС.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення 154 399,70 грн. збитків, завданих неправомірною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.
Стосовно резолютивної частини оскаржуваного рішення, згідно якої судом присуджено до стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача 154 399 грн. 70 коп. - шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці та 15 000 грн. 00 коп. - витрат з оплати послуг адвоката, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).
Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.
Отже, заявлена до стягнення та задоволена судом шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
При цьому, мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить обґрунтування щодо стягнення шкоди саме з Державного бюджету України.
За наведених обставин, резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні в наведеній частині.
Також, резолютивна частина підлягає зміні в частині стягнення з Державної казначейської служби України витрат з оплати послуг адвоката в сумі 15 000 грн. 00 коп., враховуючи наступне.
Так, позовні вимоги у даній справі пред'явлені у зв'язку з не здійсненням саме Закарпатською митницею ДФС, визначених законом, дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничного вагону Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 Митного кодексу України.
Відповідно спір у даній справі виник внаслідок неправомірної поведінки (бездіяльності) саме Закарпатської митниці ДФС.
Таким чином, витрати з оплати послуг адвоката в сумі 15 000 грн. слід покласти саме на Закарпатську митницю ДФС.
Отже, у вказаній частині резолютивна частина рішення також підлягає зміні.
Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів надання правової допомоги позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
Між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" та Адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери" 27.09.2017 року укладено договір про надання правової допомоги № 77/09/17 (т.3, а.с. 22-23).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з підготовки та написання документів правового характеру про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 195 425,40 грн., заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, та здійснення представництва інтересів замовника в Господарському суді м. Києва в межах розгляду справи №910/19860/17.
За надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 15 000 грн. без ПДВ впродовж 3 (трьох) календарних днів після підписання договору про надання правової допомоги (п. 4.1 договору).
Оплата послуг за договором, підтверджується платіжним дорученням від 01.10.2018 року №2439 на суму 15 000 грн. (т.3, а.с.25).
Враховуючи наведене, позивачем доведено фактичне здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000 грн.
Відповідно наведеним спростовуються доводи скаржника про відсутність доказів надання правової допомоги позивачу.
Стосовно заяви позивача про покладення на першого відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" та Адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери" 28.02.2019 року укладено договір про надання правової допомоги № 28/02/19.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну допомогу з підготовки та написання відзиву на апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 та здійснення представництва інтересів замовника в Північному апеляційному господарському суді в межах розгляду справи №910/19860/17.
За надання професійної правничої допомоги, передбаченої цим договором, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 15 000 грн. без ПДВ впродовж 3 (трьох) календарних днів після підписання договору про надання професійної правничої допомоги (п. 4.1 договору).
Представник позивача - Рождественська Л.П. є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000636 від 14/7/2017.
В матеріалах справи наявний ордер серія ЛВ №099235 від 28.03.2019 року.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесення таких витрат позивачем за представлення його інтересів в суді апеляційної інстанції заявником надано платіжне доручення від 01.03.2019 року №472 на суму 15 000 грн.
Враховуючи наведене, позивачем доведено фактичне здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000 грн.
Згідно ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 вказаної статті).
В свою чергу, першим відповідачем до суду апеляційної інстанції відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката подано не було.
При цьому, колегією суддів враховується, що відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив покласти на першого відповідача вказані витрати, було надіслано апелянту, що підтверджується накладною та описом вкладення.
Виходячи з того, що необхідність представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції було зумовлено зверненням саме першого відповідача до суду з апеляційною скаргою, вказані витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. слід покласти на апелянта - Закарпатську митницю ДФС.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте резолютивна частина оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17 залишити без задоволення.
2. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17, виклавши її в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вул. Низька, будинок 15; код ЄДРПОУ 00992444) 154 399 грн. 70 коп. - шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці.
3. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 20, ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вул. Низька, будинок 15; код ЄДРПОУ 00992444) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат з оплати послуг адвоката.».
3. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 20, ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вул. Низька, будинок 15; код ЄДРПОУ 00992444) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 05.04.2019 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.Г. Смірнова
М.А. Дідиченко