01.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5123/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі № 904/5123/18 (суддя Татарчук В.О.), повний текст рішення складено 15.02.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно», м.Полтава
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000», м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 472912,79 грн., -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000» про стягнення основного боргу у розмірі 380743,90грн., пені у сумі 65995,63грн., 18939,13грн. 10% річних і 7234,13грн. інфляційних збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №10/05 від 10.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі №904/5123/18 позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» 370000грн. основного боргу, 65995,63грн. пені, інфляційний втрат у сумі 7234,13грн., 10% річних у розмірі 18939,13грн. та 7093,69грн. витрат по сплаті судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10743,90грн. основного боргу закрито.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов пункту 5.1 договору поставки №10/05 від 10.05.2018 щодо повної і своєчасної оплати отриманого за договором товару.
Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 10743,90грн. місцевий господарський суд закрив за відсутністю предмету спору, оскільки відповідач в ході вирішення справи частково сплатив основний борг в розмірі зазначеної суми.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі №904/5123/18 в частині стягнення 10% річних в розмірі 18939,13грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Скаржник зазначає, що задовольняючи позов в частині вимог про стягнення 10% річних (пені) в розмірі 18939,13грн., місцевий господарський суд не застосував норми матеріального права, якими встановлено граничний розмір пені.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення визначених пунктом 8.3 договору поставки №10/05 від 10.05.2018 10% річних від простроченої суми, місцевий господарський суд, на думку скаржника, помилково не застосував статтю 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якої встановлені обмеження щодо стягнення визначеної за згодою сторін пені подвійною обліковою ставною Національного банку України.
На думку скаржника, сторони нечітко визначили свою волю у пункті 8.3 договору поставки №10/05 від 10.05.2018, передбачивши за прострочку виконання зобов'язання з оплати поставленого товару відповідальність у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та пені у розмірі 10% річних від простроченої суми, тому місцевий господарський суд, з урахуванням встановлених статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежень щодо стягнення пені, повинен був відмовити у задоволенні вимог про стягнення 10% річних у сумі 18939,13, яку відповідач вважає додатковою пенею.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Як зазначає позивач сторони погодили за прострочення зобов'язань з оплати вартості отриманого товару сплату 10% річних від простроченої суми, що на його думку не суперечить положенням статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач не скористався своїм правом участі у судовому засіданні.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі №904/5123/18.
У судовому засіданні 01.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000» 10.05.2018 укладений договір поставки № 10/05 (далі - Договір; а.с.39-42).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.
Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказується у видаткових накладних постачальника на товар (пункт 2.1 Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.
Згідно із пунктом 8.3 договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляються, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.
Позивач 10.05.2018 поставив відповідачу комбікорм БО ПК к ЛК 46-65 на суму 440743,90грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № УЗ1805100000009 від 10.05.2018 на суму 220826,70грн. (а.с.43);
- № УЗ1805100000010 від 10.05.2018 на суму 219917,20грн. (а.с.44).
Товар за видатковими накладними отримав повноважний представник відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №120 від 10.05.2018; а.с.45).
Відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково в розмірі 60000грн, що підтверджується платіжним дорученням №145269996 від 22.08.2018 (а.с.46), у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 380743,90грн.
В ході вирішення спору встановлено, що відповідачем частково погашено суму заборгованості в розмірі 10743,90грн. Наведене підтверджується платіжними дорученнями №145270315 від 11.12.2018 на суму 5743,90грн. (а.с.60) і №145270441 від 16.01.2019 на суму 5000,00грн. (а.с.61).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено місцевим господарським судом і не заперечується сторонами у справі, відповідач здійснив оплату за отриманий товар з порушенням строків встановлених пунктом 5.1 Договору і не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 380743,90грн., частину з якої, у сумі 10743,90грн., відповідач погасив під час розгляду спору у суді.
За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із приписами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами пункту 8.3 Договору сторони визначили, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляються, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у момент нарахування пені.
Таким чином, встановлений сторонами розмір пені не перевищує встановленого у Законі України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмеження, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 65995,63грн.
Разом з тим, наслідки прострочення грошового зобов'язання також врегульовані положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 2 якої боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавець надає право учасникам цивільних правовідносин самостійно визначати річний процент, що підлягає стягненню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У пункті 8.3 Договору сторони встановили інший розмір процентів, а саме - 10% річних від простроченої до оплати суми.
Місцевий господарський суд перевіривши правильність розрахунку 10% річних, на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 18939,13грн.
Скаржник помилково ототожнив встановлений сторонами у пункті 8.3 Договору розмір процентів річних, який підлягає стягненню за прострочення виконання грошового зобов'язання і є мірою відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а його розмір може визначатися сторонами на власний розсуд, із пенею, яка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань і стимулює боржника до належного виконання ним свого обов'язку, розмір якої обмежений законом.
У зв'язку з викладеним, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування місцевим господарським судом норм статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» при задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10% річних в сумі 18939,13грн.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Справа розглядається колегією суддів в межах доводів апеляційної скарги.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас-2000» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі № 904/5123/18 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі №904/5123/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08.04.2019.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді Н.В. Пархоменко
ОСОБА_2