ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а тел. 61-72-21
УХвала
про повернення позовної заяви
"04" квітня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/148/19
Суддя господарського суду Пригара Л.І.,
розглянувши матеріали за позовом
Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 3 ОСОБА_1, м. Ужгород
до відповідача 4 ОСОБА_2, м. Ужгород
про визнання неправомірним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 1682 від 09.04.2015 про прийняття будівлі гуртожитку, розташованого за адресою м. Ужгород, по вул. Квітів, 1 до комунальної власності міста Ужгорода;
- визнання недійсними результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень загальною площею 119,5 кв.м., розташованих у будівлі гуртожитку по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді, оформлені протоколом № 1;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 744 від 16.09.2016 року, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_1;
- зобов'язання ОСОБА_2 повернути вбудовані нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 119,5 кв.м., вартістю 998 303 грн., які знаходяться за адресою м. Ужгород, вул. Квітів, 1 у власність держави в особі Фонду Державного майна України,
Прокуратурою Закарпатської області заявлено позов в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про скасування рішення Ужгородської міської ради № 1682 від 09.04.2015 року щодо прийняття будівлі гуртожитку, розташованого за адресою м. Ужгород, по вул. Квітів, 1 до комунальної власності; визнання недійсними результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень площею 119,5 кв.м., розташованих у будівлі цього гуртожитку; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 744 від 16.09.2016 року, щодо продажу ОСОБА_1 у власність цих нежитлових приміщень площею 119,5 кв.м.; зобов'язання ОСОБА_2 повернути нежитлові приміщення площею 119,5 кв.м., вартістю 998 303 грн. до державної власності в особі Фонду державного майна України.
Розглянувши вказану заяву судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог.
Таким чином, допускається можливість об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами, ґрунтуються на тих самих фактичних обставинах.
Водночас, ст. 21 та частиною 4 статті 173 ГПК України визначено, що об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, не допускається.
При зверненні з позовом, прокурором заявлено чотири позовні вимоги, які хоч і частково взаємопов'язані між собою, однак, заявлені до різних відповідачів.
Так, вимога про визнання неправомірним та скасування рішення ради, стосується факту прийняття будівлі гуртожитку по вул. Квітів, 1 в м. Ужгород до комунальної власності в цілому, тоді як наступна вимога, охоплює питання правомірності та законності продажу лише частини нежитлових приміщень, розташованих у цьому гуртожитку. Іншою вимогою прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, де однією із сторін є фізична особа, яка не є підприємцем. Окрім того, просить суд також вирішити спір щодо витребування означеного майна у державну власність, однак, вже від відповідача 4, який також є фізичною особою.
Господарським процесуальним кодексом визначено перелік справ, які відносяться до юрисдикції господарських судів.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Справи у спорах щодо власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, яке є предметом спору, підлягають розгляду господарськими судами, окрім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
За таких обставин, заявлені прокурором позовні вимоги до фізичних осіб, які не є підприємцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є такими, що подані з порушенням суб'єктної юрисдикції та не підлягають розгляду господарськими судами, тобто має місце порушення правил об'єднання позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу.
З огляду на наведене, поданий прокуратурою Закарпатської області позов від 21.03.2019 року № 05/1-712-19вих-19 належить повернути заявнику.
Разом з тим, суд звертає увагу прокурора на наступне.
Приписами ст. 131-1 Конституції України передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках і в порядку визначеному законом.
Питання представництва прокурором інтересів держави у суді врегульовано приписами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Так, за змістом наведеної норми закону, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Питання участі прокурора у судовому процесі також врегульовано приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом наведеної норми у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду в державних інтересах та брати участь у цих справах; повинен надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах держави; у позовній заяві обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи закону та аналізуючи подані прокурором позовний матеріал, суд констатує, що прокурором не надано доказів виключності даного випадку як підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України, в т.ч. його Регіонального відділення в Закарпатській області, доказів нездійснення цими органами або здійснення неналежним чином своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, доказів на підтвердження причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду, що, у свою чергу, є також підставою для застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
При цьому суд приймає до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18, де суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України) (п. 20).
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду (п. 28).
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (п. 29).
Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо) (п. 30).
Обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПКУ недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час, відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави (п. 33).
Керуючись п.п 1, 6 ч. 1 ст. 20, ст. 21, ч. 4 ст. 173, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовну заяву прокуратури Закарпатської області від 21.03.2019 року № 05/1-712-19вих-19 (вх. № 02.3.1-10/160/19 від 25.03.2019 року) разом з додатками повернути заявнику.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено і підписано 05.04.2019 року
Суддя Пригара Л.І.