08.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5343/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),
суддів: суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2019 (суддя Суховаров А.В., повний текст оформлено та підписано 28.01.2019р.) у справі № 904/5343/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амідас", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод",
м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором виконання робіт у розмірі 128 382, 01 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Амідас" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором виконання робіт №16142т/1 від 04.10.2016 у розмірі 128 382, 01 грн., з яких: 106 000, 00 грн.- основний борг, 5 000, 00 грн. - 3% річних, 17 381, 13 грн. - інфляційні.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області позов було задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амідас" суму заборгованості у розмірі 106 000, 00 грн., 3% річних у розмірі 13 641, 04 грн., інфляційні у розмірі 10 019, 69 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 944, 91 грн. .
Вказане рішення обгрунтоване тим, що на виконання умов договору позивачем виконано обумовленні договором роботи, які прийняті відповідачем, проте відповідачем порушено зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 106000, 00 грн. основної заборгованості.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та у відповідній частині судового збору.
Апеляційна скарга обгрунтованана наступним:
- посилання позивача на факт виконання ним договірних зобов'язань в повному обсязі є необгрунтованим, оскільки ТОВ «Амідас» не виконано належним чином всього обсягу обов'язків, покладених на нього умовами договору, а саме: позивач не надав на адресу відповідача рахунок на оплату, передбачений п.4.1. договору, а тому обов'язок щодо оплати за договором не настав; позивач не надав складений двосторонній акт приймання об'єкту в ремонт/опосвідчення/тощо;
- специфікація, надана позивачем, не містить номеру та дати, у зв'язку з чим незрозуміло до якого договору відноситься даний документ.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Іванов О.Г., Березкіної О.В. від 27.02.2019 року у справі № 904/5343/18 ухвалено розгляд апеляційної скраги провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмово провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладений договір №16142т/1 (далі - Договір), за умовами якого замовник замовляє та зобов'язується прийняти і оплатити, а виконавець зобов'язується надати послуги вказані в Додатку № 1 до цього Договору (п.1.1 Договору)
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг за Договором визначається на дату укладання Договору згідно калькуляцій, які затверджуються виконавцем та узгоджуються замовником, та додаються до Договору.
Загальна вартість наданих за цим Договором послуг складає - 2 256 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 376 000, 00 грн. (п.2.2 Договору)
Згідно п. 4.1 Договору розрахунок за виконані роботи проводиться замовником до 60-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку виконавця.
Положеннями п.8.1.5 Договору визначено обов'язок покупця щодо своєчасного та повного розрахунку наданих послуг.
Специфікацією до Договору (а.с.18) сторонами погоджено виконання ремонту колінчастого валу 2-9 ДГ, 8спч-1 на загальну суму 2 256 000, 00 грн. (з ПДВ)
На виконання умов договору позивачем було виконано ремонтні роботи на загальну суму 2256000,00грн, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №1 від 28.02.2017року, підписаним без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (а.с.20).
Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 106000,00грн.
Дані обставини відповідачем не заперечуються.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується позивачем лише в частині 3% річних та інфляційних втрат. В частині стягнення основної заборгованості рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Розглядаючи апеляційні вимоги ТОВ «Амідас», судова колегія враховує положення діючого законодавства України.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В ч.1 ст.853 ЦК України зазначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, що кореспондується з приписами абз. 3 п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.
Згідно пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
У відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи проводиться замовником до 60-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Таким чином, кінцева дата здійснення розрахунку відповідача з позивачем - 28.04.2017року.
Позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору нараховано (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 5 000, 00 грн. - 3% річних за період з 29.04.2017року по 23.11.2018року та 17 381, 13 грн. - інфляційних втрат за період травень 2017 року-жовтень 2018року.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, колегія суддів вважає арифметично вірним, він відповідає умовам договору та обставинам справи, а тому господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 000, 00 грн. - 3% річних за період з 29.04.2017року по 23.11.2018року та 17 381, 13 грн. - інфляційних втрат за період травень 2017 року-жовтень 2018року.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не мав можливості виконати умови договору, оскільки не отримував рахунок від позивача, а тому обов'язок щодо оплати за договором не настав, не приймаються судом до уваги, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору перерахування коштів за виконані роботи проводиться на протязі 60 днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Отже обов?язок здійснити оплату пов?язується не з рахунком, а саме з Актом виконаних робіт.
Крім того, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, посилання відповідача на неотримання рахунку на оплату не може бути підставою для звільнення його від обов?язку сплатити за виконані позивачем роботи.
Крім того, здійснення відповідачем часткового перерахування за виконані роботи у період з 25.05.2017р. по 19.10.2017р. свідчить про обізнаність скаржника про обов'язок здійснити оплату (а.с. 24-27).
Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що специфікація, надана позивачем, не містить номеру та дати, у зв'язку з чим незрозуміло до якого договору відноситься даний документ, оскільки дані специфікації щодо найменування робіт, кількості та вартості повністю співпадають з найменуванням робіт, кількістю та вартістю, які вказані в підписаному сторонами акті прийому-передачі виконаних робіт. Відповідачем не надано належних та достатніх доказів, що дана специфікація не відноситься до договору №16142т/1.
Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 21.01.2019р. у справі №904/5343/18 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2019 у справі № 904/5343/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна.