проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" квітня 2019 р. Справа № 905/1537/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пащенко Тамари Костянтинівни (вх. № 763 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 у справі № 905/1537/18 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Зекуновим Е.В., повний текст рішення складено та підписано 20.11.2018)
за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь,
до Фізичної особи-підприємця Пащенко Тамари Костянтинівни, м.Маріуполь,
про стягнення 126883,84 грн,
В серпні 2018 року Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Пащенко Тамари Костянтинівни заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами в розмірі 126 883,84 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пащенко Тамари Костянтинівни на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, що перебуває у комунальній власності, яка виникла на підставі договору від 22.03.2016 №29 у розмірі 126 883,84 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1903,26 грн.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 у справі № 905/1537/18 та прийняти нове рішення про відмову позивачу частково у задоволенні позовних вимог.
Скарга обґрунтована тим, що протягом 2017 року робочим органом - Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради відповідачу надсилались 12 повідомлень про необхідність розміщення соціальної реклами на 44 бордах. Відповідач в електронному вигляді надсилала робочому органу фотозвіти 44 об'єктів з прив'язкою до місцевості із зазначенням адрес розташування соціальної реклами. По закінченню поточного 2017 року обов'язок щодо підготування та надання проекту додаткової угоди до основного договору про тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, передбачавший коригування розміру плати за час, який зазначено в письмовому повідомленні робочого органу до розповсюджувача зовнішньої реклами про необхідність розміщення соціальної реклами, покладено на позивача. Проте, додаткова угода позивачем надана не була.
Як зазначено в скарзі, відповідач розуміє, що в нього є заборгованість, але це не означає, що він повинен сплачувати її надміру, тому погоджується частково з позовними вимогами.
Крім того, як зазначає скаржник, площа, зазначена в розрахунках до договору, не відповідає площам зазначеним в дозволах з урахуванням 0,5 м прилеглої території. Адже, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами представляє собою проектну документацію, відповідно до якої розраховується розмір площі на якому буде розташовуватись спеціальна конструкція. На підставі дозволу на кожне конкретне місце між позивачем і відповідачем було укладено договір №29. Однак, в договорі позивач всупереч діючому законодавству України зазначив площу місця для розміщення спеціальних конструкцій в два рази більше ніж повинен був.
18.03.2019 до суду від відповідача надійшли уточнення апеляційної скарги (вх.№2790), в яких відповідач просив суд скасувати рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості в сумі 126883,84 грн та ухвалити нове рішення, відмовив позивачу частково у задоволенні позовних вимог у розмірі 35221,11 грн.
21.03.2019 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№2931), в якому позивач просив провести судове засідання без його участі, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення є законним та обґрунтованим.
При цьому, колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції відзив позивача на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи у судове засідання не прибули. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи ухвалою суду від 12.03.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду (а.с.84 т.2).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 20.03.2013 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради було прийнято рішення №128 "Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м.Маріуполя".
На підставі зазначеного рішення 22.03.2013 між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, виконкомом, та фізичною особою-підприємцем Пащенко Тамарою Костянтинівною, розповсюджувачем, укладено договір №29 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, згідно з яким виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.1.2. договору місця розташування рекламних засобів, які надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.1.4. договору місця розташування рекламних засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зазначених в дозволі, виданому на підставі відповідного рішення виконкому міської ради.
Умовами п.2.3.15. договору передбачено, що розповсюджувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим договором.
Відповідно до п.3.1. договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, встановлена в порядку, визначеному виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.
Згідно з п.3.2. договору розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламного засобу, наданими в користування розповсюджувачу, становить 4021,32 грн в місяць.
Загальна сума договору за п'ять років після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами становить 241279,20 грн (п.3.3. договору).
Відповідно до п.5.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що строк цього договору не підлягає автоматичному поновленню.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії договору.
Відповідно до п.6.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та законодавством України.
Відповідно до додатку №1 до договору рекламні конструкції розташовуються за адресами: Перехрестя вул.Варганова та пр.Металургів; пр.Леніна (розподільча смуга, район будинку №100); Перехрестя вул.Артема та пр.Леніна (район "Драмтеатру"); пр.Леніна (розподільча смуга, район ТЦ "Амстор"); Перехрестя пр.Леніна та вул.Червонофлотської на період з 16.01.2013 по 16.01.2018 (а.с.19).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
Додатком №6 до договору від 22.03.2013 №29 "Загальний розрахунок", сторони встановили, що розмір оплати за розміщення 5 рекламних конструкцій за 5 років складає 241279,20 грн.
Згідно розрахунку заборгованості Департаменту фінансів Маріупольської міської Ради наданого до позову, сума договору за період з 16.01.2013 по 16.01.2018 складає 241279,20 грн, вартість розміщення соціальної реклами за 2015 рік складає 5 100, 35 грн, за 2016 рік - 4391,01 грн. Таким чином сума договору з урахуванням соціальної реклами складає 231787,87 грн.
20.02.2014 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, згідно якої сторони вирішили реструктуризувати заборгованість плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за договором від 22.03.2013 №29 згідно з додатком №1.
28.11.2016 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої сторони виклали п.3.2., п.3.3 розділу 3 договору в новій редакції, а саме:
« 3.2. Розрахунок плати, від якої звільняється розповсюджувач зовнішньої реклами у зв'язку з розміщенням соціальної реклами протягом 2015 року, наведений у додатку 1, який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування розповсюджувачу зовнішньої реклами, становить 3936,31 грн в місяць з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2015 року, згідно з додатком 1 додаткової угоди.
3.3. Загальна сума договору за п'ять років з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2015 року становить 236178,85 грн згідно з додатком 1 додаткової угоди».
У додатку №1 до додаткової угоди від 28.11.2016 №2 наведено розрахунок, від якої звільняється розповсюджувач зовнішньої реклами на період розміщення соціальної реклами у 2015 році, відповідно до якого розмір соціальної реклами у 2015 році становить 5100,35 грн.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2015 у справі №905/3136/15 з ФОП Пащенко Т.К. стягнуто заборгованість по договору №29 у розмірі 104 904, 00 грн.
Таким чином, станом на 10.12.2017 у відповідача наявна заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 126883,84 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію №21 від 03.04.2018 про погашення заборгованості у розмірі 126883,84 грн, яка обліковується за ФОП Пащенко Т.К. за період з 10.11.2015 по 10.12.2017, яка була залишена відповідачем без задоволення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями.
Пунктами 2, 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 (надалі Правила), визначено, що місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою). Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 32 Правил передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.
Як вже зазначалось, 22.03.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір №29 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з щомісячним розміром плати 4021,32 грн та загальною сумою договору за п'ять років - 241279,20 грн. Протягом 2015 року відповідачем було розміщено соціальну рекламу, відповідно до якої його було звільнено від сплати на період розміщення соціальної реклами, на загальну суму 5100,35 грн та у 2016 році на 4391,01 грн.
Умовами п.2.3.15. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки, обумовлені цим договором.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату за договором на тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами не здійснив. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача складає 126 883,84 грн.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечує. Однак, зазначив, що при розрахунку суми заборгованості позивачем було враховано вартість соціальної реклами за 2015 та 2016 роки, однак за 2017 рік враховано не було, у зв'язку з чим, загальна сума заборгованості не відповідає дійсності.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про рекламу" соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.
Частинами 3, 5 ст. 12 Закону України "Про рекламу" передбачено, що на осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, поширюються пільги, передбачені законодавством України для благодійної діяльності. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації.
Тобто, якщо розповсюджувачем було надано органу місцевого самоврядування свої борди під розміщення соціальної реклами, він звільняється від плати за користування розміщення соціальних конструкцій зовнішньої реклами на період розміщення соціальної реклами.
Як свідчать матеріали справи, позивач листом від 09.02.2018 №30.9-20950-30.1 у відповідь на звернення відповідача від 31.08.2017 №725-20950-01 щодо перерахунку розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів повідомив останнього, що строк дії договору №29 від 22.03.2013 сплив, тому відповідно до ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни у вказаному договорі недопустима.
Листом від 03.10.2018 Маріупольська міська рада повідомила директора юридичного департаменту міської ради, що станом на 28.09.2018 в департаменті фінансів міської ради відсутня додаткова угода про розміщення соціальної реклами на 2017 рік до договору №29 від 22.03.2013, укладеного з ФОП Пащенко Т.К., тому відсутні підстави для проведення перерахунку заборгованості за вказаним договором.
Листом від 08.10.2018 №30.5/31301 Маріупольська міська рада у відповідь на звернення юридичного департаменту міської ради від 28.09.2019 №31.5/30104 щодо надання належним чином завіреної копії додаткової угоди про врахування соціальної реклами за 2017 рік за договором №29 від 22.03.2013 повідомила останнього, що строк дії договору №29 від 22.03.2013 сплив 16.01.2018, тому відповідно до ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України правові підстави для зміна ціни у договорі після його припинення не допускається. Отже, на даний час укладати додаткові угоди про внесення змін до договору не має юридичного підґрунтя.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Колегія суддів зазначає, що у договорі №29 від 22.03.2013 сторони передбачили строк дії договору п'ять років та ціну договору - 241 279, 20 грн.
Згідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки строк дії договору №29 сплив 16.01.2018, доводи відповідача про необхідність перерахунку ціни в цьому договорі після його виконання однією із сторін є неправомірними та необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги документи, додані відповідачем до апеляційної скарги, як доказ на підтвердження здійснення ним соціальної реклами у 2017 році, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів неможливості подання даних документів до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що додані до апеляційної скарги документи не були предметом дослідження суду першої інстанції, колегія суддів не приймає їх до розгляду.
За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного здійснення оплати, що не заперечується і самим відповідачем, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову є обґрунтованим та таким, що правомірно задоволений судом першої інстанції.
Щодо посилання апелянта на те, що площа, зазначена в розрахунках до договору, не відповідає площам зазначеним в дозволах з урахуванням 0,5 м прилеглої території; в договорі позивач всупереч діючому законодавству України зазначив площу місця для розміщення спеціальних конструкцій в два рази більше ніж повинен був, що вплинуло на розрахунок орендної плати, який повинен бути набагато меншим, колегія суддів не приймає до уваги зазначені посилання, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи додатками 1-5 до договору №29 від 22.03.2013, які являються невід'ємними частинами договору, сторонами узгоджено питання щодо розрахунку плати як за кожне місце яке передавалось в користування, так і загальний розрахунок суми який підлягає до сплати (додаток 6 до договору). Дані додатки підписані сторонами та містять їх печатки, і відповідач не висловлював заперечень щодо таких розрахунків як при укладенні договору №29 від 22.03.2013, так і в подальшому.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 у справі № 905/1537/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пащенко Тамари Костянтинівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2018 у справі № 905/1537/18 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.04.2019.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова