проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"08" квітня 2019 р. Справа №905/2038/18
Суддя Хачатрян В.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача - Маріупольського міського центру зайнятості, м.Маріуполь, Донецька область, (вх.№1098Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2019 року по справі №905/2038/18
за позовом Маріупольського міського центру зайнятості, м.Маріуполь,
до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, м.Маріуполь,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Головне управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області, м.Маріуполь,
2. Державна фіскальна служба України, м.Київ,
3. ОСОБА_1, м.Макіївка,
про стягнення 38844,85грн.,-
У листопаді 2018 року Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про відшкодування отриманої допомоги по безробіттю у сумі 38844,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що громадянка ОСОБА_1 до поновлення її на роботі за рішенням суду, перебувала на обліку у Маріупольському міському центрі зайнятості та отримала допомогу по безробіттю в сумі 38844,85грн. Вказана сума має бути перерахована на користь позивача на підставі п.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якої з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі його поновлення на роботі за рішенням суду.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2019 року у справі №905/2038/18 (повний текст складено та підписано 18.03.2019 року, суддя Курило Г.Є.) позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Маріупольського міського центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 38844,85 грн., а також судовий збір в сумі 1762,00 грн.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Спір по даній справі є за своїм змістом майновим, а отже і розмір судового збору необхідно розраховувати як за ставкою подання позовної заяви за майновим спором. При цьому, слід звернути увагу на те, що при зверненні з позовною заявою до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір за ставкою майнового спору та у вірному розмірі.
Так, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, яка містить вимоги майнового характеру, сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позовної заяви), що підтверджується платіжним дорученням №2795 від 16.10.2018 року.
Враховуючи характер вимог, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 2643,00 грн. (150 відсотків від 1762,00 грн. - ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).
Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
У відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Законодавцем чітко визначено, що саме опис вкладення до цінного листа є належним і допустимим доказом у підтвердження факту виконання апелянтом вимог п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України. При цьому такий обов'язок покладається саме на апелянта.
Натомість, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів (описів вкладення до цінного листа) про надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи.
Частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції роз'яснює скаржнику, що згідно з п. 4 ст. 174, п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась зі скаргою.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Маріупольського міського центру зайнятості на рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2019 року по справі №905/2038/18 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2, п.3 ч. 3 ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя-доповідач,-
1. Апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2019 року по справі №905/2038/18 залишити без руху.
2. Маріупольському міському центру зайнятості усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Повідомити апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
4. Роз'яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.С. Хачатрян