вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" березня 2019 р., м. Київ Справа№ 911/1113/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Власова Ю.Л.
суддів: Пашкіної С.А.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання Вага В.В.
за участю представників:
від прокуратури: Галась О.М.,
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: ОСОБА_3,
від відповідача 2: ОСОБА_4,
розглянув апеляційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018р. у справі №911/1113/18 (суддя Чонгова С.І.)
за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України
до 1. Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 2. Університету державної фіскальної служби України,
про визнання недійсним договору оренди та стягнення 2595600,00 грн.
1. Зміст позовних вимог та заперечень
1.1. Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача з позовом до Відповідачів про (з врахуванням заяви від 12.07.2018р.) визнання недійсним договору оренди №1017175 від 23.02.2010р., укладеного між Відповідачами, та стягнення з Відповідача 1 у дохід держави грошових коштів у сумі 2595600,00 грн, сплачених Відповідачем 2 за договором оренди нерухомого майна №1017175 від 23.02.2010р.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди нерухомого майна №1017175 від 23.02.2010р. - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кірова, 3, завідомо суперечив інтересам держави і суспільству при наявності умислу у обох сторін та є таким, який підлягає визнанню в судовому порядку недійсним, а державні кошти сплачені Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 підлягають поверненню.
Також у позовній заяві вказано, що підстави для звернення до суду з даним позовом у Прокурора виникли у зв'язку з прийняттям Господарським судом Київської області рішення від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017р. За цих обставин, пропущений Прокурором строк підлягає поновленню.
1.3. Відповідач 1 проти позову заперечив, мотивуючи тим, що правові підстави для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 23.02.2010р. №1017175, та стягнення одержаних за даним договором грошових коштів відсутні. Також Відповідач 1 зазначив про пропуск позовної давності.
1.4. Відповідач 2 проти позову заперечив, мотивуючи тим, що позов подано не належним Позивачем. Крім того, витрати на послугу оренди майна за договором №1017175 від 23.02.2010р. здійснювалися за рахунок спеціального фонду, який формувався з самостійно зароблених коштів, якими Відповідач 2 самостійно розпоряджається у межах бюджетних асигнувань. Також Відповідач 2 зазначив, що має бути позивачем у даній справі, а не відповідачем, оскільки вважає себе потерпілим.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом
2.1. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2007р. згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №143 від 31.07.2007р., за Національним університетом державної податкової служби України, Комунальним підприємством Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" в книзі: 1-29, номер запису: 160, реєстраційний номер: 20350050, було зареєстровано право власності на нерухоме майно - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3.
2.2. 26.11.2007р. між Національним університетом державної податкової служби України (правонаступником якого є Відповідач 2) та ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" (правонаступником якого є Відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3. Продаж об'єкта нерухомості відбувся на відкритих торгах (аукціоні), що проводився Товарною біржею "Центральна універсальна біржа" 16.10.2007р.
2.3. 23.02.2010р. між ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" (правонаступником якого є Відповідач 1) та Національним університетом ДПС України (правонаступником якого є Відповідач 2) було укладено договір №1017175 про надання послуг оренди нерухомого майна, згідно з п.1.1 якого підставою для укладення даного договору є результат здійснення процедури відкритих торгів проведених відповідно до чинного законодавства (Звіт №2 від 23.02.2010р.).
Згідно з п.1.2 договору за цим договором ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" зобов'язується передати Національному університету ДПС України в строкове платне користування приміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір" для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету ДПС України, що знаходиться в смт. Ворзель, Київської області по вулиці Кірова, 3 площею 3461 кв. м., а Національний університет ДПС України зобов'язується прийняти це майно та після припинення цього договору повернути майно ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" в належному стані.
Відповідно до п.1.3 договору майно, що надається в користування, належить ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" за правом власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2007р. №4031 (Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Запісочний О.В.), зареєстрованого в комунальному підприємстві Київської обласної ради "Ірпінське міське державне бюро технічної інвентаризації" 29.12.2007р. за №17260560.
Згідно з п.2.1 договору ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" протягом тижня з дня набрання чинності цим договором передає, а Національний університет ДПС України приймає у користування майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами.
Відповідно до п.4.1 договору Національний університет ДПС України за користування орендованим майном сплачує орендну плату за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань на оренду житлових приміщень, що є предметом даного договору. Розмір орендної плати з урахуванням індексації становить: 259560,00 грн за 1 місяць з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складає 2595600,00 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно з п.6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.03.2010р. і діє до 31.12.2010р.
2.4. На виконання договору ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" передане, а Національним університетом ДПС України прийняте у тимчасове платне користування майно, що є предметом вищевказаного договору, а саме - приміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кірова, 3, що підтверджується актом передання-приймання майна від 01.03.2010р.
2.5. На виконання договору Національним університетом ДПС України перераховано на рахунок ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" грошові кошти в загальній сумі 2595600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: 1) №235 від 30.03.2010р. на суму 259560,00 грн; 2) №490 від 28.05.2010р. на суму 259560,00 грн; 3) №385 від 29.04.2010р. на суму 259560,00грн; 4) №1009 від 29.10.2010р. на суму 259560,00 грн; 5) №1224 від 24.12.2010р. на суму 259560,00 грн; 6) №763 від 30.08.2010р. на суму 259560,00 грн; 7) №866 від 28.09.2010р. на суму 259560,00 грн; 7) №609 від 29.06.2010р. на суму 259560,00 грн; 8) №692 від 28.07.2010р. на суму 259560,00 грн; 9) №1129 від 14.12.2010р. на суму 259560,00 грн.
2.6. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16 за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київської області до Національного університету державної податкової служби України, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та повернення майна у державну власність, позов задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №143 від 31.07.2007р. "Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу "Сосновий бір", розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 за Національним університетом ДПС України". Витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридично академії у формі ТОВ на користь держави в особі уповноваженого органу - Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вул. Кірова, 3, загальною вартістю 1665384,25 грн.
Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017р.
3. Короткий зміст рішень місцевого суду.
3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2018р. у справі №911/1113/18 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди №1017175 від 23.02.2010р. укладений між Відповідачами. Стягнуто з Відповідача 1 в дохід держави 2595600,00 грн. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Прокуратури Київської області 38934,00 грн судового збору. Стягнуто солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Прокуратури Київської області 1762,00 грн судового збору.
3.2. Рішення обґрунтоване тим, що договір оренди №1017175 від 23.02.2010р. укладений між Відповідачами підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідома суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки укладений договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", укладений між Відповідачами, визнано недійсним рішенням суду від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16, а тому Відповідач 1 не мав права надати в оренду Відповідачу 2 вказаний вище комплекс, оскільки не являвся його законним власником або титульним володільцем.
Також місцевий суд вказав, оскільки укладення оспорюваного договору оренди мало своїм наслідком втрату державних коштів, які безпідставно сплачувались Відповідачем 2 Відповідачу 1 у вигляді орендних платежів за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий Бір", яким Відповідач 2 мав право користуватись безоплатно як балансоутримувач, вимога прокурора про стягнення з Відповідача 1 в дохід держави грошових коштів у сумі 2595600,00 грн, отриманих від Відповідача 2 в якості орендних платежів за оспорюваним договором, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відповідач 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що (з врахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги від 13.02.2019р., 07.03.2019р.) правовий статус добросовісного власника майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, Відповідач втратив лише після набрання рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16 законної сили, тобто 03.11.2016р.
Відповідач 1 вказує, що питання витрачання бюджетних коштів на оренду реабілатаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір" в сумі 13016083,20 грн не досліджувалось та не аналізувалось в жодному судовому процесі, а в ході розслідування кримінальної справи були встановлені обставини надходження коштів, виручених від продажу комплексу, до державного бюджету.
На думку Відповідача 1, умисел у обох сторін чи однієї із сторін правочину, спрямований на незаконний результат повинен, встановлюватись під час розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді (обвинувальний вирок суду).
Також Відповідач 1 просив застосувати строк позовної давності, оскільки початок перебігу строку позовної давності для Прокуратури повинен обчислюватися з 22.07.2014р., тобто з моменту отримання від Національного університету державної податкової служби України листа №1995/01-12 від 22.07.2014р., тобто термін позовної давності закінчився 22.07.2017р.
5. Заперечення на апеляційну скаргу
5.1. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, мотивуючи тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення цивільно-правової угоди без дозволу уповноваженого державою органу управління державним майном, що виключає можливість визнання Відповідача 1 добросовісним набувачем відповідного майна. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2018р. у справі №911/1113/18.
Також Позивач зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки Позивач довідався про факт укладення оспорюваного договору оренди під час звернення у 2016 році Заступником керівника прокуратури до суду.
5.2. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, мотивуючи тим, що укладений договір №1017175 від 23.02.2010р. завідомо суперечив інтересам держави і суспільства при наявності умислу в обох сторін та був таким, який підлягає визнанню недійсним у судовому порядку відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, а державні кошти, сплачені Відповідачем 2 Відповідачу 1 підлягають стягнення в дохід держави на підставі ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, ч.3 с.228 Цивільного кодексу України.
5.3. Відповідач у поданому відзиві зазначив, що повинен бути Позивачем у даній справі, оскільки є потерпілою особою.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
6.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. у справі №911/1113/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2019р. У судовому засіданні 21.02.2019р. оголошено перерву до 07.03.2019р.
6.2. 05.03.2019р. Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справ з підстав перебування представника у стані тимчасової непрацездатності, яке судом залишено без задоволення, оскільки Позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних обставин.
7. Застосоване законодавство
7.1. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
7.2. Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
7.3. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
7.4. Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
7.5. Відповідно до ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
7.6. Відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
8. Позиція апеляційного суду
8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
8.2. Як встановлено судом, реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий Бір" до відчуження, перебував на балансі Національного університету державної податкової служби України (правонаступником якого є Відповідач 2), що обумовлювало безоплатне користування університетом вказаним майном.
8.3. 26.11.2007р. між Національним університетом державної податкової служби України (правонаступником якого є Відповідач 2) та ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" (правонаступником якого є Відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3. Продаж об'єкта нерухомості відбувся на відкритих торгах (аукціоні), що проводився Товарною біржею "Центральна універсальна біржа" 16.10.2007р.
Разом з тим, вказаний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір" укладений всупереч вимогам ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює мораторій на приватизацію (відчуження) об'єктів освіти та науки.
За вказаних обставин, зазначене нерухоме майно вибуло з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення цивільно-правової угоди без дозволу уповноваженого державою органу управління державним майном.
Після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, вказаний об'єкт нерухомого майна перебував в оренді Відповідача 2 для проживання та обслуговування студентів та співробітників ВУЗу. Починаючи з 2008 року по 2014 рік між Відповідачами укладались договори найму (оренди) нерухомого майна. За вказаний період Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 за договорами оренди було сплачено 13016083,20 грн.
Правовідносини, які були наслідком укладання зазначеного правочину купівлі-продажу прямо суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки призвели до втрат державного бюджету на суму 13016083,20 грн.
Викладені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017р. у вказаній справі.
При цьому, такі дії сторін договору спрямовані на незаконне заволодіння коштами Державного бюджету України, оскільки їх наслідки призвели до втрат коштів державного закладу, які безпідставно сплачувались Відповідачу 1 у вигляді орендних платежів за користування Відповідачем 2 реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий Бір" на підставі оскаржуваного договору.
За вказаних обставин, оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вказаної вимоги.
8.4. Апеляційний суд відхиляє аргументи Відповідача 1 про відсутність наміру у Відповідачів на незаконне заволодіння коштами Державного бюджету України, оскільки в ході розслідування кримінальної справи були встановлені обставини надходження коштів, виручених від продажу комплексу до державного бюджету.
Так, апеляційний суд зазначає, що факт встановлення обставин надходження коштів, виручених від продажу комплексу, до державного бюджету жодним чином не може підтвердити обставин відсутності умислу у сторін оскаржуваного договору оренди на заволодіння коштами Державного бюджету України, оскільки Відповідачем 1 не доведено, що орендні платежі, сплачені за вказаним договором, надійшли саме до Державного бюджету України.
8.5. Апеляційний суд відхиляє аргументи Відповідача 1, що умисел у обох сторін чи однієї із сторін правочину, спрямований на незаконний результат повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді (обвинувальний вирок суду).
Як вбачається з ст.228 Цивільного кодексу України, остання не передбачає, що наявність вказаних в ній підстав для визнання нікчемним або недійсним правочину має доводитись лише якимось певним переліком чітко визначених засобів доказування, зокрема, лише вироком суду про притягнення до кримінальної відповідальності сторони такого правочину, яка його вчинила з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
8.6. Апеляційний суд відхиляє аргументи Відповідача 1, що правовий статус добросовісного власника майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, Відповідач 1 втратив лише після набрання рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16 законної сили, тобто 03.11.2016р.
Вказаним судовим рішенням від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16 встановлено, що процедура відчуження реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", не відповідала вимогам законодавства України та об'єкт нерухомого майна вибув з державної власності всупереч законодавству та волі держави, у зв'язку з чим рішенням суду витребувано з незаконного чужого володіння Відповідача 1 на користь держави в особі уповноваженого органу Позивача об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий Бір".
Апеляційний суд вважає, що Відповідач 1, придбаваючи спірне майно з порушенням чинного законодавства України, знав або повинен був знати наслідки таких дій, тому не може мати статус добросовісного набувача.
8.7. Судом встановлено, що на виконання спірного договору оренди Відповідачем 2 перераховано Відповідачу 1 грошові кошти з орендної плати у сумі 2595600,00 грн.
У зв'язку із визнанням оскаржуваного договору оренди недійсним та на підставі ст.228 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача 1 в дохід держави грошових коштів в сумі 2595600,00 грн., сплачених Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 за вказаним договором оренди як орендні платежі.
8.8. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем 1 подано до апеляційного суду додаткові докази на підтвердження обставин витрачання останнім коштів, отриманих від здачі в оренду спірних приміщень. Вказані докази не приймаються апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Відповідачем 1 не подано суду жодних доказів на підтвердження неможливості подання вказаних документів до місцевого суду з причин, що об'єктивно не залежали від Відповідача 1.
8.9. Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач 1 зазначив про пропуск позовної давності.
Відповідно до ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч.4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому, і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі №359/2012/15-ц, від 20.11.2018р. у справі №907/50/16.
Отже, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.
Як вірно зазначено місцевим судом, підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду виникли у зв'язку з прийняттям Господарським судом Київської області рішення від 15.08.2016р. у справі №911/1030/16, оскільки саме вказаним рішенням встановлені обставини незаконності вибуття з володіння держави належного їй об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт Ворзель, по вулиці Кірова, 3, загальною вартістю 1665384,25 грн, які створили правову підставу для стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів за користування вказаним майном.
Отже, перебіг позовної давності для Позивача розпочався з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 03.11.2016р. (дата прийняття постанови апеляційним судом, якою вказане рішення залишено без змін).
Із даним позовом прокурор звернувся до суду 24.05.2018р. (що підтверджується відбитком відділення поштового зв'язку на конверті), тобто без пропуску трирічного строку позовної давності. За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог.
8.10. Апеляційний суд відхиляє аргументи Відповідача 2, що саме останній повинен бути Позивачем у даній справі.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно з ст.4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Державна фіскальна служба України, як центральний орган виконавчої влади (уповноважений орган управління) відноситься до суб'єктів управління об'єктами державної власності у зв'язку наявністю відповідних повноважень.
Відповідно до п.11,38 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Державна фіскальна служба України як уповноважений орган управління має повноваження щодо ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають в її управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів та виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об'єктами державної власності.
Відповідно до пп.83 та 85 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2014р. №236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює внутрішній аудит та контроль за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у ДФС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління та здійснює управління об'єктами державної власності.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відповідач 2 за організаційно-правовою формою являється державним закладом, засновником якого є Позивач, що підтверджує факт наявності у Позивача повноважень щодо здійснення контролю за ефективним використанням нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", що розташований за адресою: смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 та перебуває на балансі Відповідача 2. Отже, Прокурором було вірно визначено позивача у даній справі.
9. Висновки апеляційного суду
9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018р. у справі №911/1113/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018р. у справі №911/1113/18 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Ірпінську фінансово-юридичну академію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 08.04.2019р.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Судді С.А. Пашкіна
С.І. Буравльов