08 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1964/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Скільського І.І. в порядку письмового провадження в м.Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача щодо переведення його на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», зобов'язати Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 12.07.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.09.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 12.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», проте листом №103/к-15 від 13.07.2018 відмовлено в переведенні пенсії з тих підстав, що стаж роботи на посадах державної служби становить 19 років 3 місяці 23 дні, що є недостатнім для переведення на пенсію за віком. Вважає неправомірною відмову Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», так як має більше 20 років трудового стажу на посадах, віднесених до державної служби на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VІІ).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову відповідача у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІ. Зобов'язано Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу. Зазначає, що позивач має стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців лише 19 років 3 місяці 23 дні, що є недостатнім для призначення (переведення) на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". У рішенні суд першої інстанції зазначив, що згідно Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994, час військової служби у Збройних Силах зараховується до стажу державної служби. Однак, дана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби", яка набрала чинність з 01.05.2016, якою не передбачено зарахування до стажу державної служби військової служби в Збройних Силах. Вважає, що відсутні підстави для застосування норм, прописаних постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994, оскільки закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Також зазначає, що при прийнятті рішення судом необґрунтовано застосовано норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", так як при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» та переведення з одного виду пенсії на інший, застосуванню підлягають норми спеціального законодавства, а саме Закону України "Про державну службу", яким визначено право на одержання пенсії державних службовців та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо порядку переведення з одного виду пенсії на інший. Оскільки на день звернення позивача до управління нормами Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 не передбачено зарахування військової служби до стажу державної служби, то відсутні підстави для переведення з одного виду пенсії на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», так як у позивача не має права на призначення йому пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю необхідних 20 років державної служби. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306, якою затверджено співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями, однак вище зазначений порядок присвоєння рангів державних службовців згідно наведеної постанови Кабінету Міністрів України визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження та встановлення надбавки за ранг, а не зарахування військової служби до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводами апелянта вважає безпідставними, необґрунтованими і такими, що суперечать діючому законодавству. Вважає, що посилання апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не має під собою ніяких правових підстав, а вимога про скасування постанови суду першої інстанції задоволенню не підлягає. У зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю не поступило, а також те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Коломийському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком, призначену 16.09.2014 при стажі роботи 43 роки 10 місяців 1 день відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою Коломийського ОУПФ України Івано-Франківської області № 633 від 24.07.2018.
12.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з заявою про переведення пенсії з одного виду призначеної пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший - згідно Закону України «Про державну службу».
За наслідками розгляду вказаного звернення Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 13.07.2018 за №103/К-15, повідомило про відсутність законних підстав для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки у ОСОБА_1 стаж роботи на посадах державної служби становить 19 років 3 місяці 23 дні (при необхідному 20 років). Крім того, позивачу роз'яснено, що відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ №229 від 25.03.2016, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу», період військової служби з 13.05.1974 по 17.05.1976 не зараховується до стажу роботи державної служби при переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись із відмовою Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду, з метою захисту свого порушеного права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що служба в рядах Збройних Сил відповідно до чинного законодавства зараховується до стажу державної служби, а відтак, позивач має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Перевіряючи законність та обґрунтованість в цій частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції та даючи правову оцінку його висновкам щодо того, колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями статті 37 Закону "Про державну службу" статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІпередбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.
Статтею 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.07.1994 позивач працював: з 06.07.1994 по 23.05.1996 на посаді коменданта завгоспа Снятинської районної ради; з 23.05.1996 по 02.08.1998 на посаді завідувача господарського відділу Снятинської районної державної адміністрації; з 03.08.1998 по 23.09.1998 на посаді головного спеціаліста по господарській частині Снятинської районної державної адміністрації; з 24.09.1998 по 17.08.2000 на посаді спеціаліста першої категорії по взаємодії з політичними партіями Снятинської районної державної адміністрації; з 18.08.2000 по 31.08.2005 на посаді спеціаліста першої категорії з питань фінансово-господарської діяльності підприємств району в управлінні економіки і власності; з 01.09.2005 по 31.12.2008 на посаді провідного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства транспорту та зв'язку управління економіки; з 01.01.2009 по 31.07.2011 на посаді головного спеціаліста відділу розвитку основних видів економічної діяльності управління економіки; з 01.08.2011 по 27.02.2013 на посаді начальника відділу розвитку житлово-комунального господарства, енергозбереження та екології управління економіки; з 28.02.2013 на посаді начальника відділу з питань промисловості та розвитку інфраструктури управління економічного розвитку і торгівлі Снятинської райдержадміністрації; з 14.09.2015 звільнений з роботи з посади заступника голови районної державної адміністрації.
Судом встановлено, що відповідачем визнається та обставина, що позивач має стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців 19 років 3 місяці 23 дні.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Суд апеляційної інстанції вважає достовірними обставини наявності у позивача 19 років 3 місяці 23 дні стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Водночас, відповідач не зараховує позивачу до стажу роботи державної служби період військової служби з 13.05.1974 по 17.05.1976.
Слід зазначити, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
В розумінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Судом встановлено і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1 у період з 13.05.1974 по 17.05.1976 проходив строкову військову службу.
Згідно з ст.4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 органи державної влади і управління, органи прокуратури суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів і арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Відповідно до статей 29, 61 Конституції Української РСР від 20.04.1978 з метою захисту соціалістичних завоювань, мирної праці радянського народу, суверенітету і територіальної цілісності держави створено Збройні Сили СРСР і встановлено загальний військовий обов'язок.
З 1991 року з набуттям незалежності України та прийняттям відповідного українського законодавства, відповідні правові інститути були реформовані в елементи забезпечення суверенітету незалежної України Збройні Сили України та загальний військовий обов'язок громадян України (згідно зі змінами до Конституції України Законом № 2480-12 від 19.06.1992 та у подальшому ст.ст. 17, 65 Конституції України від 28.06.1996).
Таким чином, проходження позивачем військової служби у лавах Збройних Сил СРСР є тотожним за своєю природою видом суспільної діяльності (державною службою особливого характеру на користь держави, правонаступництво за якою проголосила Україна) та тягне аналогічні правові наслідки.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що набутий позивачем страховий стаж роботи у на посадах, які віднесені до державної служби, який дає право на перехід пенсії державного службовця з урахуванням спірного часу проходження строкової військової служби.
Оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про перерахунок пенсії із виплатою фіксованої індексації пенсії без зміни базового місяця її індексації наростаючим підсумком, оскільки між позивачем та відповідачем такий спір на час розгляду справи відсутній.
В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 0940/1339/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний