79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" грудня 2018 р. Справа №914/624/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Орищин Г.В.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Н.Ляльки
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився ;
від відповідача: ОСОБА_2-адвокат, представляє інтереси на підставі довіреності № Ц/3-04/43-18 від 25.01.18;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'', м.Львів, № НЮ-1286 від 19.06.18 (вх № ЗАГС №01-05/122/18 від 12.10.18)
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2018 (суддя Кітаєва С.Б., м.Львів, повний текст рішення складено 13.06.2018)
у справі № 914/624/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'', м.Білецьке, Донецька область,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'', м.Львів
про: стягнення 15 502,96 грн. вартості нестачі вугілля
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.18 у справі №914/624/18 (суддя Кітаєва С.Б.) позов Публічного акціонерного товариства ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'' до Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'' про: стягнення 15 502,96 грн. вартості нестачі вугілля- задоволено частково. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'' на користь Публічного акціонерного товариства ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ''- 13668,56 грн. вартості недостачі вантажу та судовий збір в сумі 1553,51 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до положень статті 110 Статуту залізниць України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу покладається на залізницю. З огляду на недоведеність залізницею виникнення нестачі з незалежних від перевізника причин, відповідності комерційного акту вимогам Статуту залізниць України, збитки у розмірі фактично заподіяної шкоди підлягають відшкодуванню позивачу, якому одержувач передав право вимоги переуступним підписом на накладній. Також суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову в розмірі 13688,56 грн, оскільки позивачем не враховано п. 27 Правил видачі вантажів, яким передбачено, що природна втрата маси вантажу має застосовуватись у розмірі 2%, оскільки вологість вантажу підтверджується його характеристиками, наведеними у специфікації.
Не погоджуючись з даним рішення, відповідач подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2018 у справі № 914/624/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає наступні: суд першої інстанції не встановив, що є предметом спору у даній справі та помилково дійшов висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за накладною № 53007027 від 21.11.17, а також щодо наявності у позивача збитків в розмірі 13 668,56 грн., оскільки на думку апелянта, судом в тій частині не було надано належної оцінки збиткам, та не встановлено причинний зв'язок між неправомірними діями та збитками відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Також апелянт зазначає, що відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сплату вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, та є предметом договору № 13-15/77-У від 31.12.13 відтак, позивачем проведення компенсації в розмірі 13 668,56 грн. належними доказами не доведено.
Апелянт також посилається на ту обставину, що судом першої інстанції залишено поза увагою твердження позивача, що він не є власником вантажу, і розрахунок вартості вантажу, що перевозився останній здійснював керуючись даними власника. Однак, судом в цій частині не було надано жодної оцінки, у в'язку з чим, на думку апелянта заявлені позивачем позовні вимоги засновані лише на факті недостачі вантажу під час його перевезення які не мають під собою матеріального обґрунтування, оскільки позивачем цим не були заподіяні будь-які збитки або втрати.
Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно застосував главу 30 § 1 ГК України та главу 54 § 3 ЦК України, чим порушив норми процесуального права, оскільки, змінив підставу позовних вимог.
Окрім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність між залізницею та власником вантажу договірних відносин щодо поставки вугілля, а тому під час ухвалення рішення до уваги прийняв посилання позивача на документи надані постачальником, у звязку з чим, суд повинен буд відхилити такі доводи, оскільки підставою позовних вимог є неналежне виконання договору перевезення.
Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2018 справу №914/624/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3, суддям Бонк Т.Б. та Бойко С.М..
Ухвалою суду від 02.07.18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'', зобовязано господарский суд Львівської області невідкладно надіслати на адресу Львівського апеляційного господарського суду матеріали справи №914/624/18, зобовязано позивача надати обгрунтований відзив на апеляційну скаргу.
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.09.2018 № 564 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді- члена колегії ОСОБА_4 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 914/624/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2018 справу №914/624/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 суддям Бойко С.М. та Желіку М.Б..
Ухвалою суду від 06.09.18 призначено справу №914/624/18 до розгляду у судовому засіданні на 24.09.18.
Розпорядженням керівника апарату суду від 21.09.2018 № 77 у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Марка Р.І. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 914/624/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2018 справу №914/624/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 суддям Бойко С.М. та Желіку М.Б..
Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
Згідно з ч.6 ст.147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента України від 28.09.2018 №295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Західного апеляційного господарського суду.
03.10.2018 в газеті “Голос України” №185 (6940) було опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.5 ст.31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.
Автоматизованим розподілом (протокол автоматизованого розподілу від 12.10.2018) справу №914/624/18 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Хабіб М.І..
Ухвалою суду від 16.10.2018 прийнято справу № 914/624/18 до провадження Західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Н.А. та Хабіб М.І., призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'' в судовому засіданні 06.11.2018.
Ухвалою суду від 06.11.18 розгляд справи відкладався на 04.12.18 з мотивів, наведених у ній.
Згідно ч.1 статті 222 ГПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео-та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.
В судове засідання 04.12.18 представник апелянта з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
У частині 2 статті 202 ГПК України визначено перелік підстав відкладення розгляду справи в межах встановленого цим Кодексом строку, які є вичерпними і не підлягає поширеному тлумаченню:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнані поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частиною 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаня чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає позивача належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без його участі.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:
за встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами вбачається, що 31.12.2013 між ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (далі - Замовник) та ПАТ “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” (далі - Виконавець) був укладений договір №13-15/77-У, відповідно до якого Замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов'язані зі збагачення вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором та відповідними специфікаціями.
25.04.2017р. між ТОВ “ДТЕК Павлоградвугілля” та ПАТ “ ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” укладено Додаткову угоду до договору №13-15/77-У від 31.12.2013р. відповідно до якої продовжено строк дії договору до 30.04.2018р.
ПАТ “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам'яне марки ДГ (0-100) у вагон №53511788 в кількості 65600 кг по накладній №53007027 від 21.11.2017р., та передало вказаний вантаж для перевезення Залізниці. Згідно з відміткою у накладній поверхня вантажу маркована у формі поперечних смуг трикутної форми катка ущільнювача.
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з накладною №53007027 Залізниця прийняла у ПАТ “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” на станції Родинська Донецької залізниці для перевезення вказане вугілля і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго». Відокремлений підрозділ «Бурштинська ТЕС» є структурною одиницею публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго».
03.12.2017 р. на станції Знам'янка Одеської залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагоні № 53511788, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаному вагоні. Про даний факт складено комерційний акт № 410006/383 від 03.12.2017 за формою ГУ-22. У розділі А зазначеного комерційного акту вказано про те, що вагон є технічно справним.
Відповідно до комерційного акту №410006/383 згідно актів загальної форми станції Знам'янка №37785, 53606 від 03.12.2017р. вагон №53511788 відчеплений на ваги перевірку, при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 81300 кг, тара - 21900 кг, нетто - 59400кг, що менше вантажного документу на 6200 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 200мм. На поверхні вантажу маються виїмки. За ходом поїзду над 1, 2 люками довжиною 2500мм шириною на ширину вагона, глибиною 250мм., над 6,7 люками довжиною 300мм, по ширині вагону, глибиною 300мм. Просипання вантажу немає. Поверхня вантажу слабо маркована поперечними бороздами трикутної форми. В місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Люки щільно зачинені. Течії вантажу нема. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.
З наявної в матеріалах справи довідки вантажовідправника вбачається, що вартість 1 (однієї) тони вугільної продукції, відвантаженої з Публічного акціонерного товариства ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'' на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» у піввагоні № 53511788 згідно накладної № 53007027, складає 2 796,35 грн. з урахуванням ПДВ (а. с. 14).
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №53511788 з урахуванням норми природної втрати складає 15502,96 грн. із розрахунку: 5,544т (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 2796,35грн. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).
Колегія суддів зазначає, що в подальшому, після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред'явлення претензії, та позову до залізниці вантажовідправнику Публічному акціонерному товариству ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'', що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній № 53007027 від 21.11.17 та відповідає вимогам ст. 133 Статуту залізниць України.
Відповідно до вищенаведеного, позивач вважає, що оскільки втрата вантажу відбулась з вини перевізника, останній відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, повинен відшкодувати загальну вартість недостачі в сумі 15502,96 грн.
При прийнятті постанови колегія суддів керувалася наступним.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Згідно ч. 5 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами і статутами).
Як зазначалось вище, Публічним акціонерним товариством ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'' згідно залізничної накладної № 53007027 від 21.11.17, передано вантаж для перевезення залізниці.
Відповідно до вищевказаної накладної залізниця прийнята у позивача на станції Родинська Донецької залізниці зазначене вугілля марки ДГ (О-100) для перевезення і зобов'язалось доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», яка є структурною одиницею ПАТ «ДТЕК Західенерго».
Згідно до ст. 6 Статуту, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Отже, відповідно до договору перевезення, яким згідно із статтею 6 Статуту залізниць України є залізнична накладна, залізницею надавалися послуги по перевезенню вантажів.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 2 ст. 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як зазначалось вище у даній постанові, на станції Знамянка Одеської залізниці, 03.12. 17 складено комерційний акт № 410006/383, з вбачається, що при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 81300 кг, тара - 21900 кг, нетто - 59400кг, що менше вантажного документу на 6200 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 200мм. На поверхні вантажу маються виїмки. За ходом поїзду над 1, 2 люками довжиною 2500мм шириною на ширину вагона, глибиною 250мм., над 6,7 люками довжиною 300мм, по ширині вагону, глибиною 300мм. Просипання вантажу немає. Поверхня вантажу слабо маркована поперечними бороздами трикутної форми. В місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Люки щільно зачинені. Течії вантажу нема. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що втрата/нестача вантажу відбулась не з його вини, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, сторонами, зокрема апелянтом, не подано.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Судом встановлено, що у накладній № 53007027 від 21.11.17, міститься переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Західенерго», які скріплені печаткою, що свідчить про передачу права на пред'явлення позову Публічного акціонерного товариства ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'', тобто, від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить ст. 133 Статуту залізниць України.
Згідно з ч.1 ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Слід зазначити, що на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки протилежного сторонами, зокрема апелянтом, не доведено.
Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагона та вантажу. Комерційний акт № 410006/383 від 03.12.17, не містить відомостей про те, що вагон № 53511788 є технічно несправним, що могло призвести до втрати вантажу.
Також апелянтом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
Отже, втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.
З урахуванням вищенаведеного, місцевим судом правомірно встановлено, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В матеріалах справи наявна довідка акціонерного товариства ,,ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ'', з якої вбачається, що вартість 1 (однієї) тони вугільної продукції, складає 2796,35 грн..
За приписами частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 №862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги частково та застосовано природну втрату маси вантажу у розмір 2% від маси нетто, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у специфікації та вказаними в накладній № 53007027 від 21.11.17 (вологість 15,9%).
Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що викладені апелянтом в апеляційній скарзі заперечення не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки відповідальність перевізника при перевезенні вантажу, в даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст.110 Статуту залізниць України, ч.2 ст.23 Законом України «Про залізничний транспорт», ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України.
Як вже було вище наведено, згідно ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
В даному випадку вантажоодержувач ПАТ «ДТЕК Західенерго» у відповідності до ст. 133 Статуту залізниць України передав право на пред'явлення позову про стягнення суми недостачі вантажу, позивачу, на підставі переуступного підпису на накладної № 53007027 від 21.11.17..
Відтак, позивачем на підставі статей 130, 133 Статуту залізниць України правомірно подано позов, а посилання апелянта на те, що позивач не є власником вантажу та не подано доказів понесення ним збитків є безпідставним та необґрунтованим.
Інші доводи скаржника є також безпідставними та жодним чином не спростовують факту часткової втрати вантажу під час перевезення та заподіяння збитків, які підлягають відшкодуванню у розмірі, встановленому Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2018 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2018 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-
Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2018 у справі № 914/624/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця'' в особі Регіональної філії ,,Українська залізниця'' без задоволення.
2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.
Повний текст постанови складено і підписано 12 грудня 2018 року
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.
суддя Хабіб М.І.