ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/203/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - ОСОБА_1,
від Міністерства юстиції України - не з'явився,
від Великодальницької сільської ради - ОСОБА_2,
від ТОВ «Дальник-Фіш» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.02.2019 № 916/203/19, постановлену суддею Желєзною С.П. м. Одеса про повернення без розгляду
позовної заяви заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальник-Фіш»
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та скасування запису про право власності
В січні 2019 року заступник прокурора Одеської області (далі прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (Великодолинська сільська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальник-Фіш» (далі ТОВ «Дальник-Фіш») в якому присив:
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3 за індексним номером 38276777 від 22.11.2017, на підставі якого за ТОВ «Дальник-Фіш» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв. м., що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, буд. 242 та складаються з будівлі складу «А», свинарника «Д», контори «Е», гаражу «Ж», споруди складу «З», будинку рибалки «І», сторожки «К», допоміжного складу «Л», вбиральні «М», складу «Н», інкубаційного цеху «О», споруди кунгу «П»;
- скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 23504751 щодо реєстрації за ТОВ «Дальник-Фіш» права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, буд. 242, реєстраційний номер майна 1415181551210.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом проведення державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно за ТОВ «Дальник-Фіш» із порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі Порядок).
Прокурор, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, зазначив про невиконання останнім покладених на нього повноважень у сфері контролю за здійсненням державної реєстрації.
Порушення інтересів держави в особі Великодальницької сільської ради прокурор обґрунтовує порушенням вимог земельного законодавства, у зв'язку з проведенням державної реєстрації на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2019 № 916/203/19 вказану позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Ухвала мотивована відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства юстиції України у зв'язку з ненаданням прокурором доказів наявності у вказаного органу майнового інтересу щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Дальник-Фіш». Суд зазначив, що в такому випадку невиконання органом покладених на його повноважень не є безумовною підставою для звернення прокурора до суду в інтересах такого органу.
Заступником прокурора Одеської області не надано господарському суду доказів на підтвердження порушення прав як держави, так і територіальної громади Великодальницької сільської ради в результаті проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Дальник-Фіш», а також невжиття з боку Великодальницькою сільською радою заходів щодо захисту інтересів держави. Суд зазначив, що з наданих прокурором документів не вбачається, що останнім вживалися заходи щодо отримання інформації, яка на законних підставах належить сільській раді, з метою встановлення підстав для представництва. Відсутність вказаних документів виключає можливість дослідження судом питання правомірності пред'явлення позову в інтересах Великодальницької сільської ради.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про подання прокурором позову із порушенням ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині надання доказів на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави за заявленими позовними вимогами в особі Міністерства юстиції України та Великодальницької сільської ради.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду, прокурор подав на неї апеляційну скаргу, яка мотивована наступним.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладається функція представництва інтересів держави. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень.
Суд дійшов помилкового висновку про те, що зі змісту поданого до суду позову не вбачається за можливе дослідити питання не здійснення Міністерством юстиції України захисту прав держави, оскільки прокурором не доводиться наявність будь-якого майнового права цього органу щодо конкретного нежитлового приміщення, правомірність права власності на яке є предметом спору за заявленими вимогами.
Міністерство юстиції України, як орган, що виконує відповідні функції у спірних правовідносинах не вчиняв покладених на нього Законом України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обов'язків щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, яке прийнято з порушенням п. 49 Порядку.
На підтвердження цього факту прокурором надавалась копія листа прокуратури Одеської області № 05/1-127вих19 від 15.01.2019, яким Міністерство юстиції України повідомлено про виявлені прокуратурою порушення вимог закону під час вчинення реєстраційних дій щодо спірних об'єктів нерухомості та необхідність вжиття заходів реагування з цього приводу.
Проте заходів щодо здійснення належного моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Міністерством юстиції України не здійснювалось, незаконне рішення державного реєстратора не скасовано, внаслідок чого у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства юстиції України.
Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не було надано доказів на підтвердження порушення прав територіальної громади Великодальницької сільської ради в результаті проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Дальник-Фіш» на спірне нерухоме майно, а також невжиття з боку даного позивача захисту інтересів держави.
В позовній заяві прокурором зазначалось, що наявність зареєстрованого права власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 кв.м., розташованих на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада с. Великий Дальник в особі Великодальницької сільської ради порушує права останньої, як власника земельної ділянки. Жодних дій щодо скасування права власності ТОВ «Дальник-Фіш» на нерухоме майно Великодальницька сільська рада не вчиняла, що свідчить про неналежне виконання покладених на неї обов'язків.
Докази того, що Великодальницька сільська рада не вчиняла будь-яких дій щодо скасування державної реєстрації права власності могли, бути надані суду під час розгляду справи.
Вищевказані обставини не могли бути підставою для повернення прокурору позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
В судове засідання 04.04.2019 з'явився прокурор та представник Великодальницької сільської ради, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Одеської області від 04.02.2019 № 916/203/19 скасувати, справу направити на розгляд до місцевого господарського суду.
Представники Міністерства юстиції України та ТОВ «Дальник-Фіш» в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника Великодальницької сільської ради, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини третьої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, неналежне виконання Міністерством юстиції України своїх обов'язків, на думку прокурора, є невжиття заходів щодо здійснення належного моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не скасуванням незаконного рішення державного реєстратора.
Неналежне виконання Великодальницькою сільською радою покладених на неї обов'язків, на думку прокурора, є не скасування права власності на спірні нежитлові об'єкти ТОВ «Дальник-Фіш».
Колегія суддів звертає увагу, що прокурор має право подавати позов лише тоді, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. При цьому, інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва.
Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва.
Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог статті 74 ГПК України шляхом подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
При цьому судова колегія зазначає, що прокурором не надано доказів щодо наявності у Міністерства юстиції України майнового інтересу щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем.
Відсутність майнового права виключає можливість не здійснення або неналежного здійснення його захисту.
Крім того, в такому випадку невиконання органом покладених на його повноважень не є безумовною підставою для звернення прокурора до суду в інтересах такого органу.
Прокурором не надано і жодного доказу на підтвердження порушення прав як держави, так і територіальної громади Великодальницької сільської ради в результаті проведення державної реєстрації права власності за відповідачем, а також невжиття з боку даного позивача заходів щодо захисту інтересів держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів того, що Міністерством юстиції України та Великодальницькою сільською радою, всупереч вимог закону взагалі не здійснюються захист інтересів держави або такий захист здійснюється неналежно.
Крім того, колегією суддів враховується, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Європи № 1604(2003) від 27.05.2003 "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").
Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у даному випадку прокурором не доведено за допомогою належних та допустимих доказів наявності підстав на представництва інтересів держави та того, що відповідні суб'єкти владних повноважень не здійснюють їх захисту або здійснюють неналежно.
Ухвала господарського суду Одеської області від 04.02.2019 №916/203/19 відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, отже не можуть бути підставою для її задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.02.2019 № 916/203/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на прокуратуру Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.04.2019.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суддя М.А. Мишкіна