08 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3182/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довгої О.І.,
судді Запотічного І.І.,
судді Сапіги В.П.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
позивач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2019 року (головуючий суддя Пилип'юк Г.М., м.Львів) у справі № 462/3095/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови, -
24 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, якому просила скасувати постанову №200 від 19 серпня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
В обгрунтування вимог адміністративного позову позивач покликалась на те, що 19 серпня 2017 року Адміністративною комісією при Залізничній адміністрації позивача визнано винною у порушенні п. 20.1.7, 20.1.31 правил благоустрою м. Львова, що полягало у самочинному встановленні навісу на металевих стовпцях та засміченні прибудинкової території металобрухтом та автозапчастинами. За вказані дії позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. Позивач вважала прийняту постанову незаконною, необґрунтованою, та такою, що не відображає дійсних обставин справи. Крім того, позивач зазначала, що на розгляд комісією даної справи її не викликали, докази комісією не були досліджені, оскільки вона не причетна до встановлення металевої огорожі.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує фактично доводами, викладеними в адміністративному позові. Поряд з цим зазначає, що навіс було встановлено не нею, а її сином - ОСОБА_2 Крім того, апелянт стверджує, що її не було повідомлено у належний спосіб про дату розгляду адміністративних матеріалів відповідачем. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не врахував усіх істотних обставин справи, а тому дійшов помилкового висновку.
Особа, яка подала апеляційну скаргу в судовому засіданні підтримує, з мотивів викладених у ній.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржене судове рішення змінити в частині підстав задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 01 серпня 2017 року, майстром ЛКП «Граніт», складено протокол про те, що ОСОБА_1 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 самочинно встановила навіс на металевих стовпцях та засмітила прибудинкову територію металобрухтом та автозапчастинами.
Складанню вказаного протоколу передувала колективна скарга мешканців згаданого вище будинку щодо незаконних дій мешканців квартири №9. На підставі вказаної заяви працівниками комунального підприємства «Граніт» здійснено обстеження прибудинкової території, під час якого виявлено, що вказане правопорушення вчинено ОСОБА_1
Як підтверджується протоколом №100 від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 була присутня під час його складання, проте від пояснень відмовилася в присутності свідків.
Поштовим повідомлення №7902205019358 адміністративною комісією направлено позивачу запрошення на розгляд адміністративних матеріалів щодо дій зафіксованих у протоколі №100 від 01 серпня 2017 року.
Як підтверджується випискою з сайту ДП «Укрпошта» поштове повідомлення позивачу не вручено з незалежних від відправника причин.
19 серпня 2017 року адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради прийнято постанову №200, якою громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Позивач вважала згадану постанову незаконною відтак звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржена постанова винесена у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а позивач не довів відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, а також незаконність, неправомірність та необґрунтованість оскарженої постанови.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком, та зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за статтею 152 КУпАП України настає у випадку порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з приписами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Як вбачається з матеріалів справи стосовно дій позивача працівниками комунального підприємства «Граніт» було отримано колективну скаргу жильців будинку №77, по вул. Шевченка, що у м.Львові. Під час складання працівниками комунального підприємства протоколу №100 від 01 серпня 2017 року позивач жодних заперечень не висловила, а від дачі пояснень відмовилась. Ця обставина зафіксована у згаданому протоколі, про що є відповідна відмітка, яка скріплена підписами свідків.
На засідання адміністративної комісії позивач не з'явилась, своїм правом на участь у розгляді адміністративних матеріалів не скористалась, хоча у встановленому порядку була повідомлена про дату час та місце розгляду, відтак жодних спростувань щодо зафіксованих у протоколі дій не надала.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів приходить висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП України.
При цьому суд не враховує наявну у матеріалах справи заяву сина позивача - ОСОБА_2, про те, що згаданий вище навіс самовільно збудовано саме ним. У цій справі на суд покладено завдання перевірити законність та обґрунтованість прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, та встановити чи ґрунтуються висновки такого суб'єкта на відповідних доказах. Суд підкреслює, що станом на день розгляду адміністративним матеріалів щодо вчинення громадянкою ОСОБА_1 правопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП ані її син, ані вона не звертались до відповідачів з відповідними заяви щодо означення особи, яка здійснила самовільне спорудження металевого навісу. Більше того, як свідчить протокол №100 від 01 серпня 2017 року позивач відмовлялась надати будь-які пояснення щодо суті правопорушення, однак лише під час розгляду справи в суді зробила заяву щодо особи, яка самовільно встановила металеву конструкцію. Враховуючи відсутність жодних пояснень та заяв зі сторони позивача чи третіх осіб, суб'єкт владних повноважень приймав рішення, виходячи з наявних у нього фактичних даних, які свідчили про вчинення адміністративного правопорушення саме ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2019 року у справі № 462/3095/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. П. Сапіга