Справа № 760/6059/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнір С.І.
08 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Сорочка Є.О.
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чорного В'ячеслава Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
-визнати дії відповідача під час складання постанови серії ВР № 260682 від 26.02.2018 відносно позивача протиправними;
-скасувати постанову серії ВР № 260682 від 26.02.2018;
-закрити провадження у справі відносно позивача, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортний засіб, яким керував позивач відповідно до технічної документації облаштований протитуманними фарами, які були включені під час зупинки транспортного засобу, що вбачається з фото, яке додане до позовної заяви, тому в його діях відсутній склад правопорушення. Також, позивач вказує на порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи, оскільки не складався протокол про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова винесена на місці зупинки транспортного засобу.
Згідно з відзивом на позовну заяву протитуманні фари дозволено використовувати в умовах недостатньої видимості, а не в темну пору, позивач цілеспрямовано ототожним поняття «темної пори доби» та поняття «недостатньої видимості» з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення.
На думку відповідача, інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи, де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час. Відтак, підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 276 КУпАП здійснена відповідачем за місцем його перебування та виконання ним посадових обов'язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення, а не за місцем розташування УПП у м. Києві ДПП (яке не має повноважень здійснювати розгляд адміністративних справ та виносити відповідні постанови).
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2019 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не зафіксував сам процес розгляду справи, крім того не додав до матеріалів адміністративної справи письмові пояснення позивача, відповідачем, окрім оскаржуваної постанови, не додав інших доказів, що б свідчили про вчинення позивачем правопорушення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За матеріалами справи Інспектором поліції 26.02.2018 складено постанову серії ВР № 260682 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 6; далі - оскаржувана постанова), якою до позивача за порушення пп. «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху України застосовано передбачене частиною другою ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
При цьому підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 26.02.2018 о 20 год. 30 хв. автомобіль «JAC j 5», днз. «НОМЕР_1», яким керував позивач, рухався по пр-ту Броварському, 95, в м. Київ та у темну пору доби рухався без ближнього світла фар, чим порушив пп. «а» п. 19.1 ПДР України.
Позивач не погоджуючись із спірною постановою звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах доказами підтверджується факт порушення позивачем ПДР України, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах своєї компетенції та відповідно до діючого законодавства, а постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Згідно з п.п. а п. 19.1 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Примітка. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
У позовній заяві, а також в апеляційній скарзі позивач зазначив, що автомобіль, яким він керував відповідно до технічної документації був облаштований протитуманними фарами, які були включені під час зупинки транспортного засобу інспектором поліції, що видно з фото, яке додане до позовної заяви.
Згідно з доданого позивачем фото вбачається, що на транспортному засобі ввімкнені, як фари ближнього світла, так і протитуманні фари. Колегія суддів не може прийняти зазначене фото в якості належного доказу, оскільки воно здійснене не під час руху транспортного засобу, та не містить часу, дати, місця здійснення такого фото, однак вважає необхідним підкреслити те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, як підтверджують вчинене позивачем правопорушення.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Однак, відповідачем не виконаного обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки відеозапис події, фотокартки, що підтверджують вчинене позивачем порушення, відібрані пояснення у позивача, показання свідків та інші допустимі докази в матеріалах справи відсутні, що свідчить про не доведення факту керування позивачем автомобілем з вимкненими фарами ближнього світла.
Позивач, у судовому засіданні 08.04.2019 зазначив, що йому не надали можливості подати свої пояснення до складання спірної постанови, що також підтверджується долученим до матеріалів справи позивачем відеозапису, який здійснювався позивачем вже після складання спірної постанови. Позивач зазначив, що подавши пояснення після складання постанови, інспектором їх не долучено до матеріалів адміністративної справи, в матеріалах справи вони також відсутні. Крім того, позивачем зазначено, що в його автомобілі перебував свідок події, однак він не був допитаний поліцейськими, про що свідчить оскаржувана постанова, яка не містить посилань на покази свідка.
Згідно з долученого позивачем до матеріалів справи відеозапису вбачається, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 122 КУпАП. В той же час відеозапис не доводить та не спростовує факт вчинення адміністративного правопорушення, оскільки з відео фіксації вбачається, що вона здійснюється вже після складання спірної постанови.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. Оскаржувана постанова серії ВР № 260682 від 26.02.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення.
Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№ К/9901/15804/18).
Таким чином, відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.
Доводи позивача про те, що відповідач був зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення колегією суддів оцінюється критично з огляду на таке.
Згідно з частиною другою ст. 258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У частинах четвертій, п'ятій ст. 258 КпАП України закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Відтак твердження апелянта про необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення у випадку притягнення особи до відповідальності за частиною другою ст. 122 КпАП України є безпідставним та не узгоджується з приписами ст. 258 КпАП України та п. 4 розділу 1 Інструкції № 1395.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2019 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чорного В'ячеслава Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати дії Інспектора роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чорного В'ячеслава Володимировича щодо складання постанови серії ВР № 260682 від 26.02.2018 протиправними.
Скасувати постанову Інспектора роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чорного В'ячеслава Володимировича серії ВР № 260682 від 26.02.2018.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) за правопорушення, передбачене частиною другою ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 08.04.2019.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
Є.О. Сорочко