Справа № 560/3449/18
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
28 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Шидловського В.Б. Франовської К.С.
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (рішення ухвалено суддею Петричкович А.І 26.12.2018 року в м.Хмельницький, повне рішення складено 26 грудня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про стягнення невиплаченої заробітної плати,
Позивач у жовтні 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 193923,65 гривень.
На обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 04 листопада 2017 року він вийшов на роботу та приступив до виконання обов'язків начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області (правонаступником якої є відповідач) після скасування судом наказів про його звільнення у справі №822/1517/17. Однак, заробітна плата (виходячи з посадового окладу 10338 грн.) йому не була нарахована та виплачена. Загальний період заборгованості по заробітній платі позивач визначив з 06.11.2017 по 30.09.201. Зазначає також, що йому не було виплачено матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на підставі поданих листків непрацездатності (за період з 16.11.17 по 20.12.17). До заборгованості позивач включив компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.10.18 по 31.10.18. Загальний розмір заборгованості з нарахування та виплати заробітної плати за період з 06.11.2017 по 30.09.2018 позивач розрахував у сумі 193923,65 гривень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_2, яка почалась і триває з 06 листопада 2017 року.
Зобов'язав Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за період з 06.11.2017 по час фактичної виплати.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неповноти з'ясування судом першої інстанції обставин справи, з посиланням на те, що суд розглядаючи його справу щодо стягнення заборгованості із заробітної плати не витребував у відповідача, не перевірив та не застосував штатний розпис на 2016 рік, у якому розмір посадового окладу позивача встановлено в сумі 10338 грн., оскільки доданий до матеріалів справи штатний розпис за 2017 рік позивач вважає сфальсифікованим. Відтак, на думку позивача, висновки суду першої інстанції щодо можливості виплатити йому заробітної плати згідно штатного розпису на 2017 рік істотно звужують його право як державного службовця на належну оплату праці. Крім того посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позаяк вважає, що вирішивши питання щодо застосування штатного розпису за 2017 рік, розглянувши справу в спрощеному провадженні, суд першої інстанції порушив право позивача на надання належних доказів та спростування тверджень відповідача.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області виплатити йому заробітну плату за період з 06.11.2017 року по час фактичної виплати з врахуванням розміру посадового окладу позивача, доплати за вислугу років, надбавки "Заслужений працівник" та доплат за ранг, встановлених згідно штатного розпису Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області за 2016 рік.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1092 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна ветеринарна та фітосанітарна служба і Державна фітосанітарна інспекція Хмельницької області були реорганізовані, а їхніми правонаступниками стали, відповідно, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.
На день розгляду справи судом апеляційної інстанції процедура реорганізації не завершена, з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державна фітосанітарна інспекція Хмельницької області не виключена.
Судами також встановлено, що позивач 27.03.2013 року призначений на посаду начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області - головного державного фітосанітарного інспектора Хмельницької області.
Встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі №822/1517/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017р. визнано протиправним та скасовано наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 03 жовтня 2016 року №1065-к "Про звільнення ОСОБА_2" та наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №1071-к від 02 листопада 2016 року "Про внесення змін до наказу Держветфітослужби від 03.10.2016 року №1065 "Про звільнення ОСОБА_2"
Позивач стверджує, а відповідач не оспорює, що з 04.11.2017 року позивач приступив до виконання обов'язків начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області.
26.09.2018 позивач звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (копію листа направив до ліквідаційної комісії Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області та до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області) з вимогою про погашення заборгованості із заробітної плати за період з 06.11.2017 по 30.09.2018, проведення виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсацію за 75 днів невикористаної відпустки (арк. спр. 6).
Голова комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області листом від 12.10.2018 за №27 повідомив позивача, що Державна фітосанітарна інспекція Хмельницької області знаходиться в стані припинення, не має коштів на рахунках і надходження коштів не планується. Повідомив також, що Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області є правонаступником Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області та отримує належне бюджетне фінансування своєї діяльності. Запропоновано звернутись до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області щодо виплати заборгованості по заробітній платі (арк. спр.38 )
Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області листом від 12.10.2018 за №22/03.01-05/5302 повідомило позивача, що управління, як правонаступник Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області, може виплатити заборгованість по заробітній платі лише за відповідним рішенням суду (арк. спр. 37).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів Закону України "Про державну службу" № 889-VIII (далі за текстом Закон №889-VIII), яким врегульовано принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, ефективної державної служби, порядок її реалізації громадянами, право на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу. За матеріалами справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був фактично поновлений на державній службі, а тому мав право на отримання заробітної плати відповідно до займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу. А, оскільки з моменту скасування наказів про звільнення позивача та по день звернення до відповідача про виплату заборгованості по зарплаті заробітна плата йому не нараховувалась і не виплачувалась, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за період з 06.11.2017 по час фактичної виплати.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та з мотивами, покладеними в основу судового рішення, та приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно із частиною першою статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
З матеріалів справи слідує, що позивач обіймав посаду державного службовця.
В силу приписів ст.50 Закону №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що право державного службовця на отримання заробітної плати пов'язано з фактом зайняття ним посади державної служби.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції та доводи позивача щодо поновлення його на посаді начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області на підставі рішення суду не знайшли свого підтвердження, оскільки вимогу про поновлення на вказаній посаді позивач у справі №822/1517/17 не заявляв, а судові інстанції такого обов'язку на відповідача не покладали.
Разом з тим відповідач у справі, що розглядається, визнав, що у спірний період часу позивач перебував на посаді начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області, визнав, що заробітна плата позивачу має бути виплачена, проте, відповідач не визнає суму заборгованості із заробітної плати, заявленої позивачем, зазначає, що оплату тимчасової працездатності позивача провів на підставі поданих листків непрацездатності (за період з 16.11.17 по 20.12.17), стверджує про відсутність підстав для виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку за період з 01.10.18 по 31.10.18.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з 21.09.2016 по 03.11.2017 позивач безперервно перебував на лікарняних, оплату яких відповідач здійснив з розрахунку розміру його посадового окладу, встановленого штатними розписами Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області на 2016 та 2017 роки та за рахунок коштів фонду соціального страхування.
Вказаного факту позивач не заперечує, проте, вважає, що оплата його праці у спірний період часу має бути здійснена виходячи з положень штатного розпису на 2016 рік, яким його посадовий оклад встановлено в розмірі 10338 грн. Оплату його праці за штатним розписом за 2017 рік позивач вважає таким, що сфальсифікований відповідачем, оскільки з цим документом він не був ознайомлений. З огляду на вказані доводи вважає, що і розрахунок оплати періоду його тимчасової непрацездатності відповідач занизив.
З листа Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області від 02.11.2018 року №32 щодо проведених виплат ОСОБА_2 за період з листопада 2017 по жовтень 2018, вбачається, що начальник Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області ОСОБА_2 згідно листків непрацездатності з 21.09.2016 по 03.11.2017 перебував на лікарняному.
З 04.11.2017 року ОСОБА_2 вийшов на роботу.
З 16 листопада 2017 року по 20 грудня 2017 року позивач знову перебував на лікарняному. В лютому 2018 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному 10 днів.
Станом на 01.10.2018 року ОСОБА_2 сплачено лікарняні за рахунок коштів фонду соціального страхування за період з 16.11.2017 по 26.11.2017, з 27.11.2017 по 20.12.2017 та за період з 14.02.2018 по 23.02.2018 (арк. спр. 17-18). Зокрема, перерахування позивачу лікарняних за лютий 2018 року з одночасним утриманням податку з доходів та військового збору підтверджується платіжними дорученнями №1-3 від 27.09.2018 (арк. спр. 25-27).
У відзиві на адміністративний позов відповідач навів розрахунок проведених позивачеві виплат по зарплаті, вказавши, що загальна сума заборгованості перед позивачем за період з 06.11.2017 року по 30.09.2018 року становить 52762 грн.07 коп. з розрахунку:
Посадовий оклад - 3102 грн.;
Доплата за вислугу років - 638,40 грн.;
Надбавка «Заслужений працівник» - 155,10 грн.;
Доплата за ранг - 90 грн.
В силу приписів ст.1 Закону України "Про оплату праці" під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (аналогічна позиція вказана у п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013).
Частиною першою статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох раз на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Покликання позивача на встановлення йому посадового окладу в розмірі 10338 грн. відповідно до Тимчасового штатного розпису на 2016 рік з 01.05.2016 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки з наданих відповідачем доказів (а.с.98-99) вбачається, що такий штатний розпис Держветфітслужбою України не затверджувався.
Зі змісту штатного розпису на 2016 рік, штатного розпису на 2017 рік та на 2018 рік (а.с.93-97) вбачається, що посадовий оклад позивача становить 3102 грн.
Позивач в свою чергу належних доказів щодо існування такого документу суду не надав.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач станом на травень 2016 року крім іншого, виконував обов'язки голови комісії з реорганізації, у його розпорядження та для використання в роботі надходили документи в тому числі і від Держветфітслужби України щодо оплати праці його та працівників, які були в його підпорядкуванні. Про походження Тимчасового штатного розпису на 2016 рік, введеного його в дію з 01.05.2016 року, про його використання в роботі та про подальше його скерування позивач будь-яких обґрунтованих пояснень та доказів суду апеляційної інстанції не надав.
Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що позивач як голова ліквідаційної комісії своєчасно не передав до нового складу комісії оригінали первинних бухгалтерських та інших документів, в тому числі і вказаний штатний розпис. Доказів щодо того, що Тимчасовий штатний розпис на 2016 рік приймався та затверджувався Держветфітслужбою України матеріали справи не містять.
Отже, позивач помилково вважає, що його заробітна плата у спірний період часу має обчислюватись відповідно до Тимчасового кошторису на 2016 рік.
Слід також зазначити, що згідно зі ст.13 Закону України "Про оплату праці", оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до п.30 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Отже, нарахування і виплата заробітної плати здійснюється відповідно до кошторисів, чинних у відповідні періоди (зокрема, відповідач надає штатний розпис на 2017 рік, який ніким не оспорений, не скасований і є чинним). А з огляду на зміст позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості із заробітної плати з 06.11.2017 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими покликання позивача на врегулювання розміру його посадового окладу Тимчасовим кошторисом на 2016 рік з 01.05.2016 року.
Відтак, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача, які на думку позивача, полягають в розрахунку його заробітної плати та інших виплат у спірний період часу виходячи із посадового окладу начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області відповідно до штатного розпису в розмірі 3102 грн.
Доказів щодо наявності у позивача права на надбавки, доплати та інші додаткові види заохочення, як то передбачено Законом України "Про державну службу" матеріали справи не містять. А вимоги, заявлені позивачем у апеляційній скарзі: про зобов'язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату з урахуванням доплати за вислугу років, надбавки "Заслужений працівник" та доплат за ранг, встановлених згідно штатного розпису Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області за 2016 рік взагалі не були предметом спору в суді першої інстанції, позаяк таких вимог позовна заява не містить.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими і доводи позивача щодо заниження відповідачем оплати періоду його тимчасової непрацездатності. Крім того, будь-яких доказів на спростування проведеної відповідачем оплати лікарняних за рахунок коштів фонду соціального страхування та за рахунок коштів відповідача в період з 16.11.2017 по 26.11.2017, з 27.11.2017 по 20.12.2017 та за період з 14.02.2018 по 23.02.2018 (арк. спр. 17-18) позивач суду не надав. Перерахування позивачу лікарняних за лютий 2018 року з одночасним утриманням податку з доходів та військового збору підтверджується платіжними дорученнями №1-3 від 27.09.2018 (арк. спр. 25-27).
Також до заборгованості з оплати праці позивач включає суму компенсації за невикористану відпустку з 01.10.2018 по 31.10.2018.
В силу приписів ст.57 Закону України "Про державну службу" державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Порядок та умови надання щорічних додаткових та інших відпусток державних службовців врегульовано статтею 58 Закону України "Про державну службу".
Статтею 59 вказаного Закону передбачено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Порядок надання щорічних відпусток врегульовано ст.10 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР.
Будь - яких доказів щодо наявності у позивача права на основну чи додаткові відпустки, її тривалість, використання такого права чи порушення відповідачем законодавства, яким врегульовано Конституційне право позивача на відпочинок, в тому числі на оплачувану відпустку позивач суду не надав, як не надав доказів щодо неможливості скористатись таким правом.
Слід зазначити, що приписи ч.1 ст. 24 Закону №504/96-ВР передбачають право працівника на грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у разі звільнення.
В силу приписів ч.4 ст. 24 Закону №504/96-ВР допускається за бажанням працівника заміна частини щорічної відпустки грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Отже, для здійснення такої компенсації потрібне волевиявлення працівника, та дотримання обмежень, встановлених законодавством, проте відповідних доказів матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу на те, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (аналогічна позиція вказана у п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013).
З огляду на те, що відповідач визнав факт перебування позивача на посаді начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області у спірний період часу та з урахуванням суми заборгованості із заробітної плати - 52762,07 грн., яку відповідач визнає колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
В решті позовних вимог належить відмовити, оскільки доказів щодо їх обґрунтованості позивач суду не надав.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведених мотивів та встановлених у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про стягнення невиплаченої заробітної плати скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 06 листопада 2017 року по 30 вересня 2018 року включно.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за період з 06.11.2017 року по 30.09.2018 року включно в сумі 52762,07 (п'ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят дві ) грн. 07 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 квітня 2019 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Шидловський В.Б. Франовська К.С.