03 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2877/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 19 лютого 2019 року, прийняте суддею Нор Н.В. о 16 годині 56 хвилині у місті Львові у справі за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,-
встановив:
Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі - прикордонний загін, позивач) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (ОСОБА_3) (місце перебування: пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні «Волинський» ДМС України с. Журавичі, Ківерцівського району Волинської області) про продовження строку затримання, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 19 лютого 2019 року позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні «Волинський» ДМС України с. Журавичі, Ківерцівського району Волинської області на строк 6 (шість) місяців.
Задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що в такій ситуації слід встановити одночасну наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його походження.
На звернення позивача в адресу Посольства Народної Республіки Бангладеш у Варшаві, відповіді не отримано. Аналогічно і за зверненням до Посольства України в Республіці Польща.
Отже, на даний час, особа відповідача не може вважатись ідентифікованою, що є підставою для продовження строку.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що виходячи з позиції Верховного Суду від 17.01.2019р. №743/1240/17 та враховуючи, що відповідач не відмовлявся співпрацювати під час процедури його ідентифікації, тому такої підстави достатньо для відмови у задоволенні позову.
Крім того, стороною позивача не дотримано вимог Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, а саме запити щодо ідентифікації особи мають надсилатись через Департамент консульської служби МЗС України, повторно, коли не отримано первинно інформації від дипломатичних представництв або консульських установ.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.08.2018р. громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 (ОСОБА_3) примусово видворено за межі території України та затримано останнього з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців. 07.09.2018р. відповідач був поміщений до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців. У відповідача відсутні документи, які б підтверджували законність перебування на території України, а також дозволяли легально виїхати за її межі. На територію України потрапив незаконним шляхом.
Позивач звертався із запитом на адресу Посольства Народної Республіки Бангладеш у Варшаві, проте відповіді не отримано. В подальшому, 23.11.2018р. аналогічний запит скеровано до Посольства України в Республіці Польща, проте, жодної відповіді до позивача станом на час подання позову не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч.11 - 13 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Із змісту наведених приписів слідує, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов'язковому дослідженню судом підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства та/або неможливість забезпечення реадмісії особи.
Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, особа відповідача не може вважатись ідентифікованою, що є підставою для продовження строку його затримання.
При цьому, на позивача покладено обов'язок висвітлити, які дії або заходи вживалися для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, для забезпечення виконання рішення про видворення.
Згідно матеріалів справи позивачем скеровані наступні звернення стосовно відповідача: лист прикордонного загону № 81/8621 від 26.08.2018р. до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Республіці Польща щодо встановлення осіб, затриманих без документів, у тому числі відповідача (а.с.10-13); лист Адміністрації Державної прикордонної служби України № 0.81-11763 від 23.11.2018р. до Надзвичайного та повноважного посла України в Республіці Польща щодо передачі інформації до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Республіці Польща з метою ідентифікації затриманих осіб (а.с.15-19).
Відповіді на вказані листи позивач не отримав.
Таким чином, позивачем доведено, що на момент закінчення шестимісячного строку затримання є неможливою ідентифікація відповідача, що також унеможливлює забезпечення примусового видворення за межі території України.
При цьому, позивачем надано докази, які дії та заходи вживалися ним для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, для забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення, однак такі бажаних результатів не дали.
За наявності таких умов є неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусового видворення іноземця за межі території України у шестимісячний строк, через що строк затримання підлягає продовженню.
Щодо покликання відповідача в апеляційній скарзі на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.01.2019 року у справі №743/1240/17, то апеляційний суд зазначає, що обставини встановлені в розгляді даної справи є протилежними згаданій справі, так як відповідач перебуває на території України незаконно.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 272, 289, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 19 лютого 2019 року у справі № 463/1041/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення виготовлено 08.04.2019 року.