02 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2369/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Стрельбицький В.В. у м. Львові) у справі № 461/7970/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного № 5079/20900/18 від 09.10.2018 про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500, 00 грн, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено штраф в розмірі 8500, 00 грн. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, ввезений на територію України транспортний засіб VW Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 йому не належить та ним ввезений не був. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.12.2018 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скромного Я.І. № 5079/20900/18 від 09.10.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500, 00 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що наданими відповідачем документами не підтверджується факт наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки встановлені в ході розгляду справи обставини вказують на наявність обставин, які виключають можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що будь-яких доказів того, що позивачем вказаний вище автомобіль на територію України не ввозився, а також підтверджуючих документів у відповідності до вимог ст. 460 МК України ОСОБА_1 митниці та суду не надав.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. № 5079/20900/18 від 09.10.2018 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 8500, 00 грн.
Так в цій постанові зазначено, що 21.08.2018 в зону митного контролю смугою руху «Зелений коридор» через піший перехід пункту пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС прямував громадянин України ОСОБА_1, який слідував з України в Польщу. В ході митного контролю та оформлення, було встановлено, що згідно АСМО «інспектор» та ЦБД ЄАІС ДМСУ ОСОБА_1 ввіз на митну територію України 27.04.2018 автомобіль VW Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, через митний пост «Смільниця» Волинської митниці ДФС смугою руху «Зелений коридор» в митному режимі «транзит» без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений ст. 95 МК України. Станом на 21.08.2018 інформація в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим автомобіля VW Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2, громадянином ОСОБА_1 відсутня.
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною 1 ст. 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;
Правилами п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Водночас, ч. 2 ст. 95 МК України передбачено, що до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій (стаття 491 МК України).
Відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів передбачена ч. 3 ст. 470 МК України.
Як згадувалось вище позивача притягнуто до відповідальності за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку вивезення транспортного засобу за межі митної території України, який був ним ввезений з метою транзиту і його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 470 МК України.
Однак, позивав заперечує факт ввезення ним вказаного вище транспортного засобу на митну територію України.
Так Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2015 № 1118 (далі Правила № 1118) встановлено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.
Відповідно до п. 7 розділу І Правил № 1118, власник ТЗ (транспортного засобу) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, зокрема, таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.
У абзаці 4 п. 9 цих Правил зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Підпунктом 3.1. п. 3 розділу IV Правил № 1118 передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі
Відтак системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що усне декларування ТЗ здійснюється лише у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі. В усіх інших випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій, які після митного оформлення залишаються в справах митного органу.
Крім цього, п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.
Отже, належними доказами в підтвердження факту ввезення позивачем згаданого вище транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України за умови, що позивач заперечує цей факт, є документи, які повинні були подаватися при переміщенні ТЗ через митний кордон України та копії яких повинні були залишатися в справах митного органу.
Однак, як слідує з матеріалів справи відповідачем таких документів на підтвердження факту ввезення позивачем автомобіля VW Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, суду не представлено.
Крім цього представником позивача долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.
Згідно цього витягу, автомобіль VW Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, зареєстрований 20.02.2019 (дата першої реєстрації) з номерним знаком АТ 3878 СМ.
Обтяження стосовно автомобіля відсутні, що на переконання суду свідчить про сплату всіх можливих митних платежів, зборів та штрафів стосовно даного автомобіля.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що матеріали справи не містять достатніх належних і допустимих доказів того, що саме позивач здійснив ввезення на митну територію України вказаного вище автомобіля, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про скасування постанови заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. № 5079/20900/18 від 09.10.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500, 00 грн.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2018 року у справі № 461/7970/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 08 квітня 2019 року