Справа № 725/630/19
Головуючий у 1-й інстанції: Іщенко І.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
05 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
в лютому 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №2926/40800/18 від 18.01.2019 року, якою його визнано винним у порушенні митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів в сумі 606201,93 грн.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 березня 2019 року адміністративний позов задоволено. Провадження у справі закрито.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Чернівецька митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
01 квітня 2019 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Крім того, позивач просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Колегія суддів зазначає, що норми ст. 286 КАС України визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що розгляд справи призначено у межах десятиденного терміну з моменту надходження справи до суду апеляційної інстанції, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, неоспорені факти про те, що13.09.2018 року о 09.40 хв. на територію п/п "Порубне" в зону митного контролю в пішому порядку зайшов гр. ОСОБА_2, який прямував з Румунії до України в приватних справах.
До митного контролю гр. ОСОБА_2 надав закордонний паспорт громадянина Румунії НОМЕР_1, виданий 21.12.2017 року, поліцією м. Сучава, на ім'я ОСОБА_2.
Під час проведення митних формальностей гр. ОСОБА_2. пред'явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданий 17.02.2017 року, органом 7301 на ім'я ОСОБА_2.
13.09.2018 року головним державним інспектором ВМО №1Чернівецької митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил №2926/40800/18 відносно ОСОБА_2
Як вбачається із змісту протоколу, відповідно до інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення ЕАІС" було встановлено, що 30.07.2018 року гр. ОСОБА_2 ввіз на митну територію України автомобіль марки "VW PASSAT", державний номер НОМЕР_3, країна реєстрації Франція, через пункт пропуску "Порубне-Сірет" митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС, в режимі тимчасового ввезення в термін до 1 року, використовуючи закордонний паспорт громадянина Румунії НОМЕР_1, виданий 21.12.2017 року, поліцією м. Сучава, на ім'я ОСОБА_2 .
При цьому, згідно поданого до митного контролю паспорта громадянина Румунії НОМЕР_1, виданого 21.12.2017 року, поліцією м. Сучава, на ім'я ОСОБА_2 та пред'явленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданого 17.02.2017 року, органом 7301 на ім'я ОСОБА_2, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою.
Крім того позивач підтвердив, що вищевказані паспортні документи належать йому.
Таким чином, під час переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України особа надавала документ, який є підставою для не сплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування, маючи статус "резидента".
Постановою по справі про порушення митних правил №2926/40800/18 від 18 січня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 606201,93 грн.
Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач оскаржив його в судовому порядку.
Задовольняючи адміністративний позов та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки службова записка, яка використовувалась для визначення митної вартості транспортного засобу, має виключно інформативний характер, і не може використовуватись для визначення накладеного на позивача штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Колегія суддів частково погоджується із вказаною позицією суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 308 КАС України, суд розглядає справу в межах доводів викладених в апеляційній скарзі.
Статтею 485 Митного кодексу України визначено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Згідно з п.1 ст.377 Митного кодексу України, товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.
Відповідно до ч.3 ст.380 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
Згідно з п.3 ч.1 ст.292 Митного кодексу України, митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності прийняття оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_2, ввіз автомобіль марки "VW PASSAT", державний номер НОМЕР_3, країна реєстрації Франція, 30.07.2018 року в режимі "тимчасового ввезення" відповідно до ст.380 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) в порядку, передбаченому для громадян-нерезидентів, пред'явивши митному органу паспорт громадянина Румунії.
Відповідно до п. 50 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України," якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 має паспорт громадянина України та паспорт громадянина Румунії, постійним місцем проживання є територія України.
З урахуванням наведеного, враховуючи наявність у позивача громадянства України та Румунії, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_2 визнається громадянином України.
Отже, протоколом про порушення митних правил №2926/40800/18 від 13.09.2018 року зафіксовано вчинення ОСОБА_2 дій, що мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.
Таким чином, позивач, як громадянин України при ввезенні на територію України автомобіля марки "VW PASSAT" повинен був сплати передбачені законодавством митні платежі.
Щодо доводів апелянта, стосовно правомірності визначення митних платежів на підставі службової записки № 1259/24-70-19-30 від 22.10.2018 року, колегія суддів вказує на наступне.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 50 МК України, для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи, митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем тому, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовою запискою №1259/24-70-19-30 від 22.10.2018 року, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає 202067,31 грн.
Зокрема, зі змісту вказаної службової записки слідує, що відомості, щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.
При цьому, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
Разом з цим, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у службовій записці для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси. Також вказано, що у службовій записці зазначено фактори, які б дали можливість більш точно визначити митну вартість автомобіля. Однак, за відсутності вказаних факторів, згідно положень Методики, митна вартість визначається за інформацією, отриманою з мережі Інтернет. Саме таку інформацію митним органом використано.
Проте, вказане твердження апелянта прямо суперечить змісту самої службової записки, на підставі якої відповідачем розраховано суму штрафу у постанові №2926/40800/18 від 18.01.2019 року.
Таким чином, службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Таким чином, відповідачем не дотримано вимог Методики, посилання на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси не підтверджується матеріалами справи, не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.
В службовій записці запропоновано для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів автотоварознавців щодо отримання інформації про комплектацію, ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, які впливають на визначення митної вартості товарів та на повноту нарахування митних пошкоджень.
Однак, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митних органів до експертів автотоварознавців.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги інформацію, наявну в службовій записці №1259/24-70-19-30 від 22.10.2018 року.
Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, уповноваженою посадовою особою митного органу, не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Аналогічної правової позиції при вирішенні даної категорії справ притримується і Верховний Суд у справах від 20.02.2018 року №725/2009/17, від 24.04.2018 року №331/2608/17, від 20.02.2018 року № 725/2009/17 .
Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави дійти висновку про передчасність винесення відповідачем оскаржуваної в межах даної справи постанови, оскільки митним органом не було вчинено всіх необхідних заходів, дотримання яких гарантувало б правомірність останньої.
Частиною 2 ст. 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили правомірність їх дій та обґрунтованість висновків.
У справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. За логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог в частині скасування постанови №2926/40800/18 від 18.01.2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України.
Стосовно рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що судовим розглядом встановлено факт порушення позивачем митних правил, а також те, що підставою скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення слугувало не доведення правильність заявленої митної вартості автомобіля відповідачем, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме до Чернівецької митниці ДФС.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно п. 4 ч. 1, ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм чинного матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 18.01.2019 року № 2926/40800/18, про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.
Справу відносно ОСОБА_2 про порушення митних правил надіслати на новий розгляд до Чернівецької митниці ДФС.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.