Справа № 2240/3331/18
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
04 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Матохнюка Д.Б. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору суборенди,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору суборенди.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.07.2004 між КП "Торговий центр" (орендодавець) в особі директора Юзепольського Валентина Сергійовича та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №118, відповідно до якого:
- предметом договору є оренда окремо визначеного майна, нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1);
- орендодавець надає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 290 кв. м. (окремо визначене майно, обладнання) з метою використання його під продовольчий магазин (пункт 1.2);
- власником орендованого майна залишається територіальна громада міста, а орендар користується ним протягом терміну оренди, визначеного договором оренди (пункт 1.3);
- термін цього договору починається від 16 липня 2004 року та закінчується 31 грудня 2004 року (пункт 7.1);
- умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну дії та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (пункт 7.2);
- зміни або розірвання договору оренди можливе за погодженням сторін. Зміна, доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця (пункт 7.3);
- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди. (пункт 7.5).
Згідно з додатком до договору №118 від 16.07.2004, розраховано плату за оренду в комунальному підприємстві "Торговий центр".
Відповідно до акту приймання-передачі від 16.07.2004, КП "Торговий центр" передав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняв в користування приміщення в будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" в кількості 290 кв.м.
21.06.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (суборендар) укладено договір суборенди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина №118/1, відповідно до якого:
- орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування комунальне окреме індивідуально визначене майно (частину нежитлових приміщень) будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1", площею 30 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі(ах) двохповерхової будівлі, що перебуває на балансі КП НМР "Торговий центр" (далі - балансоутримувач) (пункт 1.1);
- майно передається в суборенду з метою використання його під продовольчий магазин (пункт 1.2);
- договір укладено строком на 3 місяці 29 днів, що діє з 21 червня 2018 року по 19 жовтня 2018 року (пункт 10.1);
- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 10.4).
10.07.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області з заявою про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій щодо господарської одиниці - супермаркет "ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами розгляду заяви, зареєстровано реєстратор розрахункових операцій та надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 реєстраційне посвідчення №3000448939.
При цьому, на адресу позивача надійшов лист Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №14.13-11/7295 від 05.06.2018. Вказаним листом повідомлено позивача про реєстрацію фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 станом на 15.05.2018 двох реєстраторів розрахункових операцій на господарську одиницю - супермаркет "ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначено, що на примусовому виконанні Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває наказ, виданий 17.12.2013 господарським судом Хмельницької області, винесений на підставі рішення господарського суду Хмельницької області №924/206/13-г від 26.03.2013 про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із нежитлового приміщення 312,690 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на користь КП НМР "Торговий центр".
Позивач звернувся з листом від 11.07.2018 №3254/10/22-14-10 до комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" щодо надання відомостей чи укладався між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір оренди №118 від 16.07.2004.
Листом №222 від 16.07.2018 комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Торговий центр" повідомило, що договір оренди №118 від 16.07.2018 на підприємстві відсутній. На підприємстві відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо існування зазначеного договору (відсутність запису в журналі реєстрації, відсутність примірника оригіналу договору, відсутність проведених касових операцій, оплат з оренди по вказаному договору, починаючи з липня 2004 року). Додатково повідомлено, що інформація про реєстрацію договору оренди №118 від 16.07.2004 у журналі реєстрації договорів оренди, які ведуться Фондом комунального майна міста Нетішин, відсутня. Органом, уповноваженим управляти майном, що перебуває у комунальній власності міста Нетішина, дозвіл на укладення договору оренди №118 від 16.07.2004 не надавався.
Згідно з довідкою Фонду комунального майна міста Нетішина від 11.07.2018 №01-34/05 Фондом комунального майна міста Нетішина ведуться Журнали реєстрації договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, площею, яка не перевищує 200 кв.м. та площею, яка перевищує 200 кв.м. Журнали прошиті, скріплені печаткою Фонду, сторінки пронумеровані. Інформація про реєстрацію договору оренди №118 від 16.07.2004 у вищевказаних журналах відсутня. Фондом дозвіл на укладання договору оренди нежитлового приміщення №118 від 16.07.2004 не надавався.
Листом №247 від 06.08.2018 комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Торговий центр" повідомило позивача про те, що між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 16.03.2012 по теперішній час відсутній будь-який договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішин у якому знаходиться мінімаркет "ІНФОРМАЦІЯ_2". Договір №118 відповідно до статей 9, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може вважатися укладеним.
Вважаючи, що договір оренди №118 від 16.07.2004 укладений з порушенням загальних вимог, визначених статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме, відсутнє волевиявлення комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр", позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним похідного від вказаного правочину, що мав місце між відповідачами - договору суборенди №118/1 від 21.06.2018.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача про недійсність договору суборенди нежитлового приміщення №118/1 від 21.06.2018, укладеного між відповідачами, побудовані через призму встановлення відсутності волевиявлення комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" під час укладення договору оренди №118 від 16.07.2004 та заперечення самого факту укладення правочину, являються безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовані положеннями законодавства і фактичними обставинами справи та підтверджені показами свідка. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як стверджує позивач, правочин, укладений між відповідачами є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Тобто, саме на момент вчинення правочину стороною (сторонами) мають бути дотримані вимоги частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правові наслідки нечинного правочину передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, що 16.07.2004 між КП "Торговий центр" (орендодавець) в особі директора Юзепольського Валентина Сергійовича та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №118.
21.06.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (суборендар) укладено договір суборенди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина №118/1.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом договору оренди № 118 від 16.07.2004 року є оренда окремо визначеного майна - нежитлового приміщення площею 290 кв.м. для використання його під продовольчий магазин, за адресою: АДРЕСА_1. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста, орендар користується ним протягом терміну оренди, визначеного договором - з 16.07.2004 року по 31.12.2004 року.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди, в разі відсутності протягом одного місяця заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору оренди після закінчення строку його дії.
Договір скріплений печатками сторін та підписами зі сторони Орендодавця в особі директора КП НМР «Торговий центр» В.С. Юзепольського та головного бухгалтера Л.І.Гнатюк, зі сторони Орендаря - ФОП ОСОБА_3
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції предметом договору суборенди № 118/1 від 21.06.2018 року є комунальне окреме індивідуально визначене майно (частина нежитлових приміщень) будівлі «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 30 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі двохповерхової будівлі, що перебуває на балансі КП НМР «Торговий центр». Майно передається в суборенду з метою використання його під продовольчий магазин. Строк дії договору - 3 місяці 29 днів, що діє з 21.06.2018 року по 19.10.2018 року.
Договір скріплений печаткою та підписом ФОП ОСОБА_3 (Орендаря) та підписом ОСОБА_2 (Суборендаря).
З метою з'ясування даних обставин Славутською ОДПІ до КП НМР «Торговий центр» направлено лист № 3254/10/22-14-10 від 11.07.2018 року стосовно факту укладення договору оренди № 118 від 16.07.2004 року.
Листом за № 222 від 16.07.2018 року КП НМР «Торговий центр» повідомило, що жодні договори оренди за № 118 від 16.07.2004 року між ФОП ОСОБА_3 та КП НМР «Торговий центр» не укладались, на підприємстві відсутні записи в журналі реєстрації, відсутні примірники оригіналу договору, відсутні проведені касові операції, з липня 2004 року не відбувалася плата за оренду згідно такого договору.
Крім того, в додаток до даного листа надано довідку Фонду комунального майна міста Нетішина Нетіїнинської міської ради за № 01-34/05 від 11.07.2018 року, в якій передбачено, що органом, уповноваженим управляти комунальним майном, що перебуває в комунальній власності міста Нетішина, дозвіл на укладення договору оренди нежитлового приміщення № 118 від 16.07.2004 року не надавався, інформація про реєстрацію даного договору відсутня в журналах реєстрації договорів оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.
Крім того, листом № 247 від 06.08.2018 року КП НМР «Торговий центр» повідомило Славутську ОДПІ, що договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішин № 01.11.04-002 від 04.11.2004 року, укладений з ОСОБА_3, припинено у зв'язку з закінченням строку його дії від 16.03.2012 року. Між КП НМР «Торговий центр» та ОСОБА_3 з 16.03.2012 року по теперішній час відсутній будь - який договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішин, проте ОСОБА_3 продовжує провадити підприємницьку діяльність у нежитловому приміщенні, в якому знаходиться мінімаркет «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Відповідно до ч. 3 статті 215 ЦКУ визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Частиною другою статті 774 ЦКУ передбачено, що строк договору піднайму (суборенди) не може перевищувати строку договору найму.
Оскільки в даному випадку одна із сторін договору № 118 від 16.07.2004 року - КП НМР «Торговий центр» - заперечує дійсність даного договору, що підтверджується вищезазначеним, відповідно, існують підстави для визнання недійсним договору суборенди.
Крім того, відповідно до постанови Верховний Суд від 06.03.2018 року у справі № 910/17082/17 судом зазначено наступне: «з аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України Суд вбачає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму); у разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду; з огляду на викладене Суд погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення; дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди».
А тому, враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що передача в суборенду майна відбулася в порушення наведених вище вимог Закону.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року, у справі № 924/206/13-г задоволено позов КП Нетішинської міської ради „Торговий центр", м. Нетішин до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Нетішин із нежитлового приміщення площею 312,690 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та вирішено (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.12.2013 р.) виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 із нежитлового приміщення площею 312,690 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Також стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр" 1147,00 грн. відшкодування сплаченого судового збору.
Більше того, вказане рішення мотивоване тим, що як встановлено судом 01.11.2004 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Комунальним підприємством "Торговий центр" укладено договір оренди індивідуально визначеного майна. Одночасно в рішенні суд дійшов обґрунтованого висновку, про факт припинення дії договору оренди від 01.11.2004 року №01.11.04-002 з 01.03.2012 року.
Відтак, оскільки дія договору оренди є припиненою з 01.03.2012 року, відповідачем безпідставно зайнято нежитлове приміщення площею 287,8 кв.м. - основна площа, площа загального користування - 24,89 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із вказаного нежитлового приміщення площею площею 287,8 кв.м. - основна площа та площа загального користування - 24,89 кв.м. підлягають задоволенню.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року у справі №924/206/13-г залишено без задоволення. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року у справі №924/206/13-г залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2013 року касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі № 924/206/13-г залишено без змін.
Крім того, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012 року у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Нетішин до Комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр", м. Нетішин про визнання установлення господарських правовідносин між ФОП ОСОБА_3 та КП НМР „Торговий центр" з приводу надання в оренду ФОП ОСОБА_3 майна відповідно до умов договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.04 року, зобов'язання КП НМР „Торговий центр" продовження дії договору оренди №01.11.04-002 від 01.11.04 року на термін, передбачений п.п.12.1. вказаного договору, визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Нетішин №01.11.04-002 від 01.11.2004 року дійсним до 01.02.13 року, відмовлено.
Вказане судове рішення набуло чинності в уставленому законом порядку згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року по справі №13/5025/891/12, та не скасоване.
Крім того, статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законо;
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ч. 3 ст. 2015 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
А тому, враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що договір оренди 16.07.2004 року №118 не було укладено відповідно до вимог норм чинного законодавства України, оскільки орендодавець заперечує сам факт укладення вказаного договору, що підтверджується матеріалами справи, а тому і договір суборенди не може вважатися дійсним, тому що є похідним від договору оренди.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору суборенди скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати недійсним договір суборенди нежитлового приміщення №118/1 від 21.06.2018 року укладений між фізичної особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_3.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Матохнюк Д.Б. Курко О. П.