01 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3899/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі: секретаря судових засідань Герман О.В.,
позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Муз А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції апеляційну скаргу Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Баранюка А.З. в м.Тернопіль о 12:48 год., повний текст якого складений 19.10.2018, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» (далі - ДУ «Чортківська УВП №26», в якому просив: визнати протиправними дії адміністрації ДУ «Чортківська УВП №26» щодо відрахування з пенсії позивача витрат за надані комунально-побутові послуги в період з грудня 2016 року до березня 2018 року та зобов'язати припинити вчиняти такі дії; стягнути з ДУ «Чортківська УВП №26» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 7629,08 грн. завданої шкоди протиправними діями.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач здійснює відрахування з пенсії позивача на витрати за комунально-побутові послуги. Позивач вважає, що такі дії В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є протиправними, оскільки Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №80 від 14.02.2017, визначає механізм відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі на певний строк в установах виконання покарань, а не до довічного позбавлення волі. Оскільки позивач відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то вважає, що такі відрахування є протиправними та обмежують його право на користування пенсією.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача стосовно відрахування з пенсії позивача витрат пов'язаних з утриманням в установі виконання покарань. Зобов'язати ДУ установу «Чортківська УВП №26» повернути ОСОБА_2 утримані з його пенсії втрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_2 в установі виконання покарань за період з 21 листопада 2017 року.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу.
Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення у справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково визначив, що довічне позбавлення волі є безстроковим і на засуджених до довічного позбавлення волі не поширюються і не можуть поширюватися такі ж вимоги як і до засуджених до позбавлених волі на певний строк. Зазначає, що законодавець не виокремлює певні категорії засуджених, а чітко вказує, що суб'єктами відшкодування є особи, які відбувають покарання у виправних колоніях. Приписи п.1 Постанови КМУ від 14.02.2017 №80 суперечать нормам ч. 1 ст. 121 та ч. 4 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, а відтак застосуванню підлягає саме стаття КВК України як така, що має вищу юридичну силу. У відповідності до ч. 1 ст. 121 КВК України з доходу засудженого у вигляді пенсії мають утримуватися кошти на його утримання.
Позивач подав на апеляційну скаргу відзив, в якому зазначає, що дії відповідача є протиправними, а рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і допоки Кабінетом Міністрів України не буде встановлений порядок відшкодування витрат за утримання засуджених до довічного позбавлення волі, до тих пір це буде порушення його прав. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги доповнення до апеляційної скарги, оскільки такі подані поза межами строку на апеляційне оскарження в порушення ч. 1 ст. 303 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в ДУ «Чортківська УВП №26».
ДУ «Чортківська УВП №26» здійснює відрахування з пенсії ОСОБА_2 на покриття витрат пов'язаних з його утриманням в установі виконання покарань.
Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо утримання коштів з пенсії на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в установі та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на положення ч.1 ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України та на Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року №80, як на підставу правомірності стягнення з пенсії позивача коштів за надані комунально-побутові послуги є хибним, оскільки дія цього Порядку не може бути поширена на засуджених до довічного позбавлення волі, так як цим Порядком передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням засуджених саме до обмеження або позбавлення волі на певний строк.
Оскільки позивач звернувся до суду із відповідним позовом 21 травня 2018 року, з врахуванням вимог ч.2 ст.122 КАС України суд першої інстанції вважав, що ефективним відновленням порушеного права позивача буде зобов'язання ДУ «Чортківська УВП №26» повернути позивачу утримані з його пенсії втрати пов'язані з утриманням його в установі виконання покарань за період з 21.11.2017 в межах встановленого законом строку звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Відповідно до статті 3 Кримінального кодексу України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому забороняється застосування іншого закону за аналогією, тобто заповнення прогалини у КК України шляхом застосування його до випадку, який прямо ним не передбачений, але є подібним, схожим. При цьому вільне тлумачення Закону не допускається.
Відповідно до статті 4 КК України вибір і призначення судом покарання залежить від виду санкції норми Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Порядок відбування покарання регулюється іншими законодавчими актами.
Відповідно до статті 2 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина 2 статті 18 КВК України зазначає, що засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях. До таких серед інших відносяться засуджені до довічного позбавлення волі.
Згідно ч.2 ст. 151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 ст. 60-1 КВК України визначено, що засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.
Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання.
Відповідно до ч. 1 ст.121 КВК України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.
Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно із ч.4 ст.122 виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання. Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому не менш як п'ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.
Відтак, підставою для утримання з пенсії позивача, коштів на відшкодування на його утримання в Установі є положення ст. 60 і, ст. 121 та ст.122 КВК України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 14.02.2017 «Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань» визначено механізм відшкодування витрат. До таких витрат відносяться житлово-комунальні послуги, а саме: централізоване постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), електропостачання, теплопостачання, вивезення побутових відходів, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Суд погоджується з твердженнями позивача щодо того, що вказаний Порядок, в редакції до 07.02.2019 визначав механізм відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі на певний строк (далі - засуджені) в установах виконання покарань.
Водночас суд звертає увагу на те, що кримінально-виконавчий кодекс не містить такого обмеження щодо визначення кола осіб, з пенсії яких відшкодовуються витрати як з засуджених до позбавлення волі на певний строк та не розподіляє засуджених за такою ознакою, як тривалість строку покарання. При цьому Кримінально-виконавчий кодекс є Законом, а Постанова Кабінету Міністрів України № 80 від 14.02.2017 «Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань» є підзаконним нормативно-правовим актом, а отже має нижчу юридичну силу. Таким чином при визначенні підстав для відрахування з пенсії ОСОБА_2 коштів на покриття витрат на його утримання в ДУ «Чортківська УВП №26» відповідач має керуватися нормами Кримінально-виконавчого кодексу України.
Крім цього суд звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України було внесено зміни до Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань та з 07.02.2019 цей Порядок визначає механізм відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі в установах виконання покарань. Тобто ознака строку ув'язнення виключена з Порядку.
З огляду на зазначені норми суд приходить до висновку про те, що незалежно від виду покарання засуджені до позбавлення волі відшкодовують вартість витрат на власне утримання, до яких зокрема відносяться витрати на комунально-побутові послуги, при цьому нормами Кримінально-виконавчого кодексу України чітко передбачено, що джерелом походження коштів може бути пенсія засудженого.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ДУ «Чортківська УВП №26», здійснюючи в період з грудня 2016 року до березня 2018 року відрахування з пенсії позивача витрат, пов'язаних з його утриманням в установі, діяла на підставі та в межах наданих повноважень, у відповідності до норм Кримінально-виконавчого кодексу України, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача стосовно відрахування з пенсії витрат, пов'язаних з утриманням в установі виконання покарань та зобов'язання повернути йому утримані з пенсії витрати.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, не дав належної оцінки спірним правовідносинам, його висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи та свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що є підставою, визначеною ст.317 КАС України для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги суттєвими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, скасувавши рішення суду та прийнявши постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 243, 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 608/896/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 08.04.2019.