Справа № 240/5439/18
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
04 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Матохнюка Д.Б. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання прийняти рішення,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання прийняти рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 згідно з довідкою до акта МСЕК від 16.11.2017 року Серія 12 ААА №919993 з 10.10.2017 року встановлено II групу інвалідності.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №4686 від 12.07.2017 року, встановлено, що захворювання ОСОБА_2, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).
Згідно з довідкою Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград- Волинської міської ради Житомирської області від 04.06.2018 року №2210 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, заявник не отримував.
12.10.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
19.10.2018 року позивачу надійшла відповідь, в якій зазначено, що порушені ним у заяві питання не відносяться до компетенції МВС та його звернення було надіслано за належністю до Департаменту у справах ветеранів, осіб з інвалідністю та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики.
Відповідно до повідомлення Департаменту у справах ветеранів, осіб з інвалідністю та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики від 31.10.2018 року №1052/0/78-18/295 вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно із Законом України №580-VIII належить до компетенції органів Національної поліції.
Відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2018 року №15/2-К-842, позивачу надано відповідь про те, що оскільки він проходив службу в органах внутрішніх справ та не був поліцейським, тому чинність статей 97-101 Закону України від 02.07.2015 року №580-VІІІ «Про Національну поліцію» та положень Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року №4, зареєстрованого у Мін'юсті 29.01.2016 року за №163/28293 не поширюється на позивача. Запропоновано звернутись до Управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач проходив службу та був звільнений 01.03.1987 року з посади міліціонера лінійного відділу внутрішніх справ на ст. Коростень Південо - Західної залізниці Управління внутрішніх справ на транспорті.
Позивачу було встановлено з 10.10.2017 року ІІ-гу групу інвалідності, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на виплату компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка передбачена у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 1 частини першої ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України розуміються як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, не оприлюднення нормативно - правового акта тощо).
Позивач неодноразово звертався до МВС України стосовно порядку виплати одноразової грошової допомоги. На усі звернення було надано відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а тому відповідачем не допущено у своїх діях протиправної бездіяльності.
Стосовно вимогу позивача щодо прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету міністрів України від 26.10.2016 року № 760 затверджено «Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян» (далі - Порядок №760).
Вказаний Порядок регулює питання здійснення виплати, передбачених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян.
Одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Пунктом 5 Порядку №760 передбачено, що виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій, участі в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, здійснюється на підставі:
- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою);
- експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони;
- довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
У разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації.
Враховуючи вищенаведене, позивачу листами відповідача від 21.05.2018 року №15/2-К-388, 22.11.2018 №15/2-К-842 надано роз'яснення щодо необхідності звернень до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання з метою отримання одноразової компенсації, оскільки дане питання не відноситься до повноважень МВС України (а.с. 16-17).
Суд вважає, що відповідач правильно, у межах своєї компетенції, надав відповідь позивачу.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання МВС України прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду II групи, у сумі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», що складає 158580,00 грн., суд зазначає наступне.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та створенням Національної поліції як центрального органу виконавчої влади, структура та функції Міністерства внутрішніх справ суттєво змінилися.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України та утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби у Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».
Статтями 97-101 зазначеного Закону передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського.
У свою чергу, порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та реалізуються у порядку та на умовах визначених наказом МВС України №4.
Відповідно до п.1 Розділу І Наказу МВС України №4 ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно з п.1 Розділу III Наказу МВС №4 формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії.
Пункт 3 Розділу III Наказу МВС №4 встановлює, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції за останнім місцем служби поліцейського.
Згідно абзацу другого п.1 Розділу IV Наказу МВС №4 висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Як вже зазначалось, позивач проходив службу та був звільнений 01.03.1987 з посади міліціонера лінійного відділу внутрішніх справ на ст. Коростень Південно-Західної залізниці Управління внутрішніх справ на транспорті.
Оскільки позивач проходив службу в органах внутрішніх страв та не був поліцейським, тому чинність вищезазначених нормативних актів на нього не може бути поширено.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст. 77 КАС України доведено та наявними у матеріалах справи доказами спростовано у його діях протиправної бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду ІІ групи, у сумі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, відповідно до Закону України «Про національну поліцію», що складає 158580,00 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Матохнюк Д.Б. Курко О. П.