03 квітня 2019 року справа №200/708/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Геращенка І.В., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника позивача - адвоката - Хоміча Ю.Г., представника відповідача - Бажан О.О., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі № 200/708/19-а (головуючий суддя І інстанції Михайлик А.С.), складеного в повному обсязі 04 лютого 2019 року в м. Слов'янськ Донецької області, за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -
11 січня 2019 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ 2080/560/2НД/АВ/СПТД-ФС від 27 грудня 2018 року, яка винесена заступником начальника відповідача Г.В. Зуб і якою на позивача накладено штраф у розмірі 372 300,00 грн. (а.с. 4-10).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 59-62).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права,
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що в період проведення інспекційного відвідування співпав із виконанням ним прийнятих на себе договірних зобов'язань, виконання яких здійснювалось в іншому місці, ніж місце його реєстрації, з огляду на що він не міг надати витребувані відповідачем документи для проведення інспектування.
Вимога про надання документів направлена відповідачем кур'єрською доставкою «Нова Пошта» кур'єрською доставкою без замовлення послуги особисто в руки, отримана дружиною позивача, безпосередньо позивач поставив свій підпис на дублікаті повідомлення про вручення поштового відправлення із вимогою лише 08 грудня 2018 року після спливу встановленого у вимозі терміну для надання документів.
Окрім цього, позивач вважає що постанову прийнято передчасно, оскільки відповідь на його зауваження датована днем призначення до розгляду питання про притягнення його до відповідальності.
При цьому, апелянтом зазначено, що створення суб'єктом господарювання перешкод посадовим особам Держпраці в проведенні інспекційного відвідування може виражатися у вчиненні таким суб'єктом активних дій, спрямованих не недопущення її посадових осіб до інспекційного відвідування, оскільки жодних активних дій, спрямованих на створення перешкод для проведення інспекційного відвідування позивачем не вчинювалося штрафні санкції застосовані до нього безпідставно.
Крім того, зазначено, що факт не допуску до перевірки посадових осіб чи перешкоджання у її проведенні може підтверджуватись протоколом про адміністративне правопорушення, однак, відповідного протоколу не існує, позивач не притягувався до адміністративної відповідальності.
Крім того, апелянт просив здійснити розподіл судових витрат (а.с. 67-76).
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу (надані до канцелярії суду 03 квітня 2019 року), наполягала на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3, (ІПН НОМЕР_1) є фізичною особою підприємцем, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань як суб'єкт господарювання з 2002 року. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру місцезнаходженням позивача є АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Наказом Головного управління Держпраці в Донецькій області від 29 листопада 2018 року № 1545 призначено проведення інспекційного відвідування позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, нарахування та оплати праці з 30 листопада 2018 року тривалістю два робочі дні (а.с. 15).
29 листопада 2018 року відповідачем видано направлення № 999/04.3/15-14-12, яким посадових осіб направлено на проведення вищевказаного інспекційного відвідування (а.с. 16).
30 листопада 2018 року посадовими особами управління здійснено вихід за адресою позивача - пров. Пархоменка, буд. 2-а, м. Добропілля Донецької області з метою проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, проте не встановлено за місцезнаходженням об'єкту відвідування або уповноважених ним осіб та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю про що складено відповідний акт № ДЦ 2080/560/НД/АВ (а.с. 17-18) та вимогу про надання документів для проведення інспекційного відвідування № ДЦ 2080/560/ПД, строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 4 дні до 05 грудня 2018 року (а.с. 19-20).
Відповідно до вимоги від 30 листопада 2018 року позивачу в строк до 05 грудня 2018 року необхідно надати наступні документи: свідоцтво про реєстрацію; копії трудових договорів, укладених із працівниками; повідомлення ДФС про прийняття на роботу; накази про прийняття на роботу; заяви працівників про прийняття на роботу; табелі обліку робочого часу за 2018 рік; відомості про нарахування заробітної плати за 2018 рік; відомості на виплату заробітної плати за 2018 рік; копії трудових книжок працівників; журнал реєстрації наказів (а.с. 20).
Вимогу разом із актом про неможливість проведення інспекційного відвідування, направленням на проведення перевірки доставлено за адресою реєстрації позивача.
Доказів , що саме 03 грудня 2018 року пакет документів від відповідача отримано дружиною позивача - ОСОБА_4., що зареєстрована за адресою реєстрації здійснення позивачем господарської діяльності,- суду не надано.
Згідно листа ТОВ «НОВА ПОШТА», м. Добропілля безпосередньо позивачем підпис на дублікаті експрес накладної ЕН 59000382430277 щодо отримання пакету документів від відповідача, поставлений 08 грудня 2018 року, що не заперечується позивачем та відображено в його зауваженнях до актів Держпраці від 30.11.2018 року та від 05.12.2018 року про неможливість проведення інспекційного відвідування, складеного позивачем та скерованого 10.12.2018 року (а.с. 14,27).
Оскільки позивач документи не надав відповідно до вимоги про надання документів до 09.00 години, інспекторами 05 грудня 2018 року здійснено повторний вихід за юридичною адресою об'єкта відвідування.
У зв'язку з відсутністю об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, працівниками відповідача вдруге складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ДЦ 2080/560/2НД/АВ (а.с. 21-22).
10 грудня 2018 року позивачем направлені на адресу відповідача зауваження на акти № ДЦ 2080/560/НД/АВ від 30 листопада 2018 року та акт № ДЦ 2080/560/2НД/АВ від 05 грудня 2018 року, де зазначено про його відсутність під час спроб посадових осіб відповідача провести інспекційне відвідування через виконання будівельних робіт за умовами укладеного договору у м. Слов'янську та зазначив про не вчинення ним будь-яких дій, що створюють перешкоди діяльності інспекторам праці (а.с. 27-29). Наведені зауваження на акт перевірки відповідач отримав 13 грудня 2018 року (а.с. 26).
14 грудня 2018 року відповідач направив позивачу повідомлення про призначення дати розгляду справи про накладення штрафу (а.с. 37).
У відповіді на зауваження на акти перевірки від 17 грудня 2018 року відповідач повідомив позивача про призначення до розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 на 27 грудня 2018 року (а.с. 33-34).
27 грудня 2018 року за наслідком розгляду справи відповідачем прийнято постанову № ДЦ 2080/560/2НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 372 300,00 грн.
Згідно постанови підставою накладення штрафу є порушення абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та створення перешкод у діяльності інспекторів праці, а саме, не надано для ознайомлення витребуваних вимогою № ДЦ 2080/560/ПД від 30 листопада 2018 року документи, чим створено перешкоду у проведенні інспекційного відвідування.
Правомірність прийнятої постанови є предметом розгляду цієї справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підтвердив вчинення позивачем перешкод при здійсненні уповноваженими особами відповідача інспекційного відвідування, що було підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Відповідно до п. 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, ч. 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» № 1985-IV 08 вересня 2014 року (далі - Конвенція № 81) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків (ч. 2 ст. 12 Конвенції № 81).
Статтею 18 вищевказаної конвенції передбачено, що відповідні санкції за порушення правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, та за перешкоджання інспекторам праці у виконанні їх обов'язків повинні передбачатися національним законодавством та ефективно застосовуватись.
Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановлену Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Приписами п. 8 Порядку № 295 визначено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування (п. 11 Порядку № 295).
Відповідно до п. 12, 16 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організацій робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
У разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що відповідач як територіальний орна Держпраці уповноважений на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю суб'єктами господарювання, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, при проведенні яких має право вимагати надання суб'єктом відвідувань копій документів. Невиконання вимог інспекторів праці кваліфікується як створення перешкод в проведенні інспекційного відвідування та є підставою для накладення штрафу у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Однак, суд апеляційної інстанції не вбачає у діях позивача вчинення перешкод для здійснення інспекційного відвідування, умисному не допуску до її проведення та вчасному (у встановлений вимогою строк) надання документів, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що перший вихід на інспекційне відвідування здійснено посадовими особами відповідача 30 листопада 2018 року за адресою позивача, у зв'язку з не встановленням за місцезнаходженням об'єкту відвідування або уповноважених ним осіб та документів складено відповідний акт, а проведення інспекційного відвідування зупинено на 4 дні до 05 грудня 2018 року (а.с. 19-20).
Вимогу про надання документів разом із актом про неможливість проведення інспекційного відвідування, направленням на проведення перевірки направлено Новою поштою за адресою реєстрації позивача ,однак даних 03 грудня 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, пакет документів від відповідача отримано дружиною позивача - ОСОБА_4., що зареєстрована за адресою реєстрації здійснення позивачем господарської діяльності.
Згідно листа ТОВ «НОВА ПОШТА», м. Добропілля безпосередньо позивачем підпис на дублікаті експрес накладної ЕН 59000382430277 поставлений тільки 08 грудня 2018 року (а.с. 14).
05 грудня 2018 року посадовими особами відповідача здійснено повторний вихід за юридичною адресою об'єкта відвідування. У зв'язку з ненаданням документів з питань, які є предметом інспекційного відвідування, відсутністю об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, працівниками відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ДЦ 2080/560/2НД/АВ (а.с. 21-22).
Ненадання витребуваних документів та відсутність за адресою при інспекційному відвідуванні в подальшому призвело до прийняття суб'єктом владних повноважень спірної постанови про накладення штрафу.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 30 листопада 2018 року по 08 грудня 2018 року не мав змоги а ні бути присутнім при інспекційному відвідуванні, а ні надати витребувані документи, з огляду на наступне.
13 серпня 2018 року між позивачем та ТОВ «Слов'янська хохлушка» складено договір будівельного підряду № 13/08-18 з виконання позивачем робіт з будівництва яйцескладу за адресою с. Маяки, Слов'янського району. Роботи мають бути закінчені в строк до 31 грудня 2018 року (а.с. 30-32)
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач фізично не мав змоги на виконання вимоги в обумовлені нею строки та допуску посадових осіб до інспекційного відвідування (обидва рази), оскільки, по-перше, він особисто отримав вимогу 08 грудня 2018 року, по-друге, під час проведення обох виходів на інспекційне відвідування виконував свої договірні зобов'язання.
Крім того, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Пунктом 20 Порядку № 295 визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною (п. 21 Порядку № 295).
10 грудня 2018 року позивачем направлені на адресу відповідача зауваження на акти № ДЦ 2080/560/НД/АВ від 30 листопада 2018 року та акт № ДЦ 2080/560/2НД/АВ від 05 грудня 2018 року, де зазначено про його відсутність під час спроб посадових осіб відповідача провести інспекційне відвідування через виконання будівельних робіт за умовами укладеного договору у м. Слов'янську та зазначив про не вчинення ним будь-яких дій, що створюють перешкоди діяльності інспекторам праці (а.с. 27-29). Наведені зауваження на акт перевірки відповідач отримав 13 грудня 2018 року (а.с. 26).
При цьому, відповідач надав відповідь на зауваження на акти перевірки тільки 17 грудня 2018 року, а 14 грудня 2018 року відповідач направив позивачу повідомлення про призначення дати розгляду справи про накладення штрафу, тобто за три дні до розгляду зауважень позивача та надання ним оцінки.
27 грудня 2018 року за наслідком розгляду справи відповідачем прийнято постанову № ДЦ 2080/560/2НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 372 300,00 грн., підставою накладення штрафу є порушення абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та створення перешкод у діяльності інспекторів праці, а саме, не надано для ознайомлення витребуваних вимогою № ДЦ 2080/560/ПД від 30 листопада 2018 року документи, чим створено перешкоду у проведенні інспекційного відвідування.
Слід зазначити, що ані норми Конвенції № 81, ані норми Порядку № 295, які є спеціальними нормами по відношенню до спірних правовідносин не передбачають імперативного обов'язку інспекторів праці здійснювати інспектування лише в присутності об'єкта відвідування чи уповноважених працівників та отримання інспекторами праці дозволу від об'єкта відвідування на здійснення інспектування.
Враховуючи вищевикладене, та те, що позивач фізично не міг а ні надати витребувані документи, а ні бути присутнім при інспекційному відвідуванні, враховуючи наявність пояснень та зауважень на акти перевірки, суд апеляційної інстанції вважає передчасним рішення суб'єкта владних повноважень щодо накладення на позивача штрафних санкцій, оскільки суд апеляційної інстанції не вбачає у діях позивача створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування.
При цьому, діюче законодавство не встановлює заборони для відтермінування строку виконання вимоги у разі наявності доказів її отримання вже після «виходів на інспекційне відвідування».
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення поверхово дослідив обставини по справі, не надав аналізу та оцінки договору підряду та фактичної відсутності позивача у місті його реєстрації, що є порушенням норм процесуального законодавства при розгляді справи.
Висновком суду першої інстанції, що створенням перешкодами у проведенні перевірки може бути як вчинення активних дій, так і допущення бездіяльності, які за своєю суттю заважають проведенню органом контролю контрольного заходу не є об'єктивним, оскільки суд має оцінювати всі надані докази у їх сукупності та надавати їм аналіз з огляду та спірні правовідносин, що судом зроблено не було.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в ході розгляду справи спростовано вчинення позивачем перешкод при здійсненні уповноваженими особами відповідача інспекційного відвідування, відповідно, відсутності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, з огляду на що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не надає оцінки твердженню позивача, що факт не допуску до перевірки посадових осіб чи перешкоджання у її проведенні може підтверджуватись протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки, наявність протоколу про адміністративне правопорушення не є безумовною передумовою для накладення на позивача штрафних санкцій.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовна заява та апеляційна скарга підлягає задоволенню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань понесені позивачем витрати у розмірі 9 307,50 грн. (3 723,00 грн. за подання позовної заяви та 5 584,50 грн. за подання апеляційної скарги).
Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі № 200/708/19-а - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ 2080/560/2НД/АВ/СПТД-ФС від 27 грудня 2018 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у розмірі 372 300,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, вул. Прокоф'єва, 82, м. Покровськ, 85302) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 9 307 (дев'ять тисяч триста сім) гривень 50 копійок.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 03 квітня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2019 року.
Судді Т.Г.Арабей Г.М. Міронова
І.В. Геращенко