08 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/689/19
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 47 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.09.2018 № 981 «Про преміювання військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за підсумками роботи за серпень 2018 року» відповідно до якого позивачу за підсумками роботи за серпень 2018 року премія встановлена в розмірі 0% та стягнення з відповідача на користь позивача премії за підсумками роботи за серпень 2018 року в розмірі 3806 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 задоволено його позов до Військової частини НОМЕР_1 , визнано протиправним та скасувано пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2018 № 877 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, які рахуються за підрозділами військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого» за порушення вимог статтей 11, 16, 58, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статтей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, командиру вузла зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 2688,72 грн. На виконання вказаного вище судового рішення відповідачем видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 117 від 16.02.2019 про скасування наказу № 877 від 02.08.2018. Як наслідок оскаржуваний наказ відповідно до якого позивачу встановлено 0% премії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відсутні підстави для позбавлення позивача премії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою сторонам надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
21.03.2019, в межах встановленого судом строку в/ч НОМЕР_1 надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог та зазначає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження щодо преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби є виключно правом та компетенцією командира військової частини.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Вказане клопотання мотивоване тим, що позивачем порушено строки звернення до суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідач зазначає, що позивач дізнався про можливе порушення його прав щодо позбавлення додаткової премії грошового забезпечення коли 24.09.2018 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду (справа № 2540/3198/18) з приводу скасування п.10 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 02.08.2018 № 877, що свідчить про факт отримання інформації у розумінні ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому з урахуванням відсутності доказів поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом, позовні вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду.
При відкритті провадження у даній справі ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 вирішено вказане питання, причини пропуску строку звернення до суду визнані поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду.
26.03.2019 подано відповідь на відзив, в якій вказані обставини зазначені в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2018 № 246 позивача, звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.09.2018 № 95-рс з військової служби у запас на підставі ст.26 ч. 5 п.2 підпункту «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 28.09.2018 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення та з котлового забезпечення (грошова компенсація). Вважати таким, що 28.09.2018 справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до Чернігівського ОМВК м. Чернігів (а.с.8).
Як вбачається з матеріалів справи, командиром вч НОМЕР_1 прийнято наказ від 02.08.2018 № 877, п. 10 якого за порушення вимог ст.11, 16, 58, 119, 120 ч. І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст.3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України від 12.01.2015 № 17 командира вузла зв'язку механізованого батальйону вч НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2017 № 133-рс відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 2688,72 грн.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.09.2018 № 981 за порушення вимог чинного законодавства, яке призвело до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення позивача до матеріальної відповідальності останнього позбавлено премії в повному обсязі (0%) (а.с.39-41).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 задоволено позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , визнано протиправним та скасовано пункт 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2018 № 877 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, які рахуються за підрозділами військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого» за порушення вимог статтей 11, 16, 58, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статтей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, командира вузла зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 відповідно до 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 2688,72 грн (а.с.11-14).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 повернуто апелянту (а.с.15-16).
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 відповідачем видано наказ № 117 від 16.02.2019, яким п. 10 наказу № 877 від 02.08.2018 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, які рахуються за підрозділами в/ч НОМЕР_1 » скасовано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 40 Закону встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до частин 1-2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Частиною 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 вказаної вище постанови виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Частиною першою розділу XVI Порядку командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Згідно ч. 3 розділу XVI Порядку виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 5 розділу XVI Порядку військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
Таким чином підставою для позбавлення позивача премії за серпень 2018 року був факт притягнення останнього до матеріальної відповідальності (наказ командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.08.2018 № 877) (а.с.40).
При цьому, наказ командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.08.2018 № 877 скасовано, що підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем 16.02.2019 видано наказ № 117, яким скасовано п. 10 наказу (з основної діяльності) № 877 від 02.08.2018.
Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що оскільки в судовому порядку визнано протиправним та скасовано п. 10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2018 № 877, який був підставою для позбавлення позивача премії (нараховано 0%) пункт 47 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.09.2018 № 981 «Про преміювання військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за підсумками роботи за серпень 2018 року» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимог про визнання протиправним та скасування пункту 47 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.09.2018 № 981 «Про преміювання військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за підсумками роботи за серпень 2018 року» відповідно до якого позивачу за підсумками роботи за серпень 2018 року премія встановлено в розмірі 0%.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача премії за підсумками роботи за серпень 2018 року в розмірі 3806 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, у тому числі, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.
Таким чином, вищевказана позовна вимога, у тому числі, розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом як втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно з частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 47 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.09.2018 № 981 «Про преміювання військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за підсумками роботи за серпень 2018 року» відповідно до якого ОСОБА_1 за підсумками роботи за серпень 2018 року премія встановлено в розмірі 0%.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 08.04.2019.
Суддя О.М. Тихоненко