про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 квітня 2019 року справа № 580/1148/19
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., перевіривши матеріали позовної заяви Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області до Уманської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Уманська центральна районна лікарня, про визнання протиправним та скасування рішення, та виданий на його підставі державний акт на право постійного користування землею,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Родниківська сільська рада Уманського району Черкаської області (далі - позивач) з позовом до Уманської міської ради Черкаської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Уманська центральна районна лікарня, в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Уманської міської ради Черкаської області від 09.09.1999 № 427 "Про розгляд листів і заяв підприємств, установ та громадян міста з питань землекористування", та виданий на підставі даного рішення державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЧР №002443 від 20.12.2000.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що з листа виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області 01/01-21/3859/01 від 31.10.2018 позивачу стало відомо про надання на праві постійного користування третій особі, згідно з оскаржуваним рішенням та виданим на його підставі державним актом, земельної ділянки площею 5,8073 га, яка фактично входить до земель Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області. Вважаючи, що рішення Уманської міської ради Черкаської області від 09.09.1999 № 427 "Про розгляд листів і заяв підприємств, установ та громадян міста з питань землекористування", та виданий на підставі даного рішення державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЧР №002443 від 20.12.2000, суперечать законодавству та порушують права й інтереси Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до не матеріали, враховуючи підстави та предмет спору, вбачається, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки в такому випадку виник спір про земельне право між юридичними особами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
З позовної заяви вбачаєтья, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права у сфері земельних відносин в частині розпорядження земельною ділянкою, яка, як вважає позивач, входить до земель Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Тобто, у цій справі існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 2107/5039/2012/13-а.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Прийняте Уманською міською радою Черкаської області (як суб'єктом владних повноважень) розпорядження про передачу третій особі на праві постійного користування земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для землекорстувача спірної земельної ділянки, оскільки у третьої особи виникло право постійного користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючому документі. Відтак обраний спосіб захисту порушених прав (оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує їх реального захисту.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 21-1306а15 та від 11 жовтня 2016 року у справі № 816/4340/14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №802/950/17-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правилами пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених прав Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, що виникають із земельних відносин, вбачається, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи, що даний спір про визнання протиправним і скасування рішення Уманської міської ради Черкаської області, та скасування виданого на його підставі державного акта на право постійного користування землею не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому суддя висновує про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області до Уманської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Уманська центральна районна лікарня, про визнання протиправним та скасування рішення, та виданий на його підставі державний акт на право постійного користування землею.
Копію ухвали надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що даний спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення про заявлений предмет, з тих же підстав між тими самими сторонами не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Суддя С.О. Кульчицький