08 квітня 2019 р.Справа № 520/763/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Лях О.П. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Жданюк Г.О.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.02.19 року по справі № 520/763/19
за позовом ОСОБА_1
до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про визнання дій незаконними,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними дії судового виконавця і скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашова В.С. про відкриття виконавчого провадження ВП № 57995085 від 03.01.2019, винесену при примусовому виконанні постанови № ОМС-ХК1196/814/НП/СПТД-ФС від 13.09.2018, що видав Виконавчий комітет Лозівської міської ради.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року вказаний позов залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нове рішення.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Позивач в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні та надала пояснення аналогічні доводам, викладеним як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області 03.01.2019 було відкрито виконавче провадження № 57995085 з примусового виконання постанови № ОМС-ХК1196/814/НП/СПТД-ФС, виданого 13.09.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Лозівської міської ради 372300 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 23 січня 2019 року звернулася до адміністративного суду з даним позовом, про що свідчить штам на поштовому конверті та докази відстеження поштового відправлення на офіційному сайті Укрпошта № 6460204972810.
Разом з тим, на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 подано заяву, в якій позивач просила визнати причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними та поновити даний строк. В обґрунтування заяви позивач зазначила про необізнаність щодо законодавчо встановлених строків звернення до адміністративного суду з позовом та неможливістю своєчасної сплати судового збору через відсутність коштів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено. Водночас, даною ухвалою позивачу роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, а позивачем не наведено інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 03.01.2019 було надіслано на адресу ОСОБА_1 08.01.2019, про що свідчить фіскальний чек.
З даних відстеження поштового відправлення № 6460204947417 вбачається, що копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано 10 січня 2019 року, про що не заперечувала ОСОБА_1 у судовому засіданні.
Отже, останнім днем подачі позовної заяви щодо скасування постанови є перший робочий день після вихідних - 21 січня 2019 року.
Крім того, з наданих суду матеріалів виконавчого провадження вбачається, що згідно акту державного виконавця від 11.01.2019 боржник ОСОБА_1 ознайомлена з правами та обов'язками згідно ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні постанови № ОМС-ХК1196/814/НП/СПТД-ФС.
Тобто, про оскаржувану постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашова В.С. про відкриття виконавчого провадження ВП № 57995085 від 03.01.2019 позивач дізналася 10 січня 2019 року.
Однак, з позовом про визнання незаконною та скасування вказаної постанови ОСОБА_1 звернулася 23 січня 2019 року, тобто після спливу десятиденного строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України.
Доводи щодо поважності пропуску строку звернення до суду з позовом позивач обґрунтувала тим, що підставою пропущення нею строку звернення до адміністративного суду стали необізнаність законодавчо встановлених строків звернення до адміністративного суду з позовом та неможливістю своєчасної сплати судового збору через відсутність коштів.
Так, встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Крім цього, згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Слід зазначити, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Отже, особа, яка має речові права на нерухоме майно, вправі очікувати, що оскарження підстав набуття прав на таке майно або процедури державної реєстрації цих прав відбуватиметься зацікавленими особами у строки, встановлені процесуальним законом, а також що право на доступ до суду у такому разі може бути обмежене строками звернення до суду, що свідчить про дотримання принципу юридичної визначеності як складової принципу верховенства права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів відмічає, що з огляду на те, що на час відкриття провадження у суду були відсутні докази про те, коли відповідачем на адресу позивача було направлено оскаржувану постанову та коли саме позивач дізналася про неї, в даному випадку застосуванню підлягає ч. 3 ст. 123 КАС України, згідно якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги заявлені позивачем із пропуском строку звернення до суду, підстави, вказані ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, є неповажними, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду позовної заяви.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано залишив без розгляду адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року по справі № 520/763/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року по справі № 520/763/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) О.П. Лях З.Г. Подобайло