Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 квітня 2019 р. Справа№263/1284/19
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання незаконним рішення щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії по інвалідності державному службовцю, посилаючись на Закон України «Про держану службу» від 10 грудня 2015 року, яким не передбачено перерахунок пенсії з червня 2015 року.
Відповідач позов не визнав, 2 квітня 2019 року подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що станом на час призначення пенсії позивачеві законодавством України було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку. Однак, в подальшому законодавство, яке регулює дані правовідносини, зазнало змін, та з 15 грудня 2015 року чинним законодавством України не визначено порядку реалізації права на перерахунок пенсії та обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року адміністративний позов передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання ухвали суду позивач усунув виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 4 квітня 2019 року.
У судове засідання 4 квітня 2019 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
27 березня 2019 року позивачка надала клопотання про розгляд справи без її участі.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України
суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16 квітня 1999 року перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою (довільної форми) про перерахунок пенсії, в якій просила не застосовувати при перерахунку дію нового Закону «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-V111 та врахувати положення статті 58 Конституцій України, якими встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи та статтю 8 Конституції України якою в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України листом від 13 грудня 2018 року №1535/С-17-01-01 відмовило позивачу в перерахунку пенсії, з посиланням на те, що Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсій державних службовців.
Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ( у редакції чинній до 1 січня 2015 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Проте, 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014року № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення перерахунку пенсії було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії". Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" виключено та пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Внесені зміни згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 до постанови Кабінету Міністрів України № 865 підлягали застосуванню з 1 грудня 2015 року.
1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. Згідно частини 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Законуположення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Положеннями статті 90 Закону № 889-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Так, стаття 42Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Проте,положеннями цієї статті перерахунок пенсії у зв'язку із підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не передбачено.
Тобто, після прийняття Кабінетом Міністрів України 9 грудня 2015 року постанови № 1013 та набранням чинності 1 травня 2016 року Законом № 889-VIII, чинним законодавством України не передбачено можливості перерахунку органами Пенсійного фонду України пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу" в зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
На виконання п. 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 14 вересня 2016 року № 622, на підставі якої втратили чинність, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України № 865.
Отже, станом на дату призначення позивачеві пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, проте надалі законодавче регулювання цих відносин зазнало змін.
Суд зазначає, що Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, та стаття 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII не були визнані неконституційними.
Крім того, Конституційним Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі"Великода проти України" № 43331/12від 3 червня 2014 року, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. Також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року (початок застосування Постанови КМУ № 1013) та у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII пенсії, призначені за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, не підлягають перерахунку в зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 7 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а, від 23 січня 2018 року по справі № 745/458/16-а, від 3 квітня 2018 року по справі № 646/10879/16-а, від 13 липня 2018 року по справі № 644/6645/16-а, від 19 грудня 2018 року справі № 440/1654/17, висновки яких суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Враховуючи викладене вище, оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача, не передбачено можливість такого перерахунку в зв'язку із підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України на підставі чого позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 8 квітня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Дмитрієв В.С.