08 квітня 2019 року Справа № 160/1588/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
20.09.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.02.2019 року ВП № 58109636, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову зазначено, що 07.02.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду було отримано постанову про накладення штрафу від 06.02.2019 року за ВП №58109636, яку позивач вважає протиправною, необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 року про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 виконане у порядку та спосіб, передбачений чинним законодавством України, у зв'язку із чим просить оскаржувану постанову про накладення штрафу скасувати.
20.03.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, після залишення адміністративного позову без руху, відкрито провадження за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та в порядку спрощеного провадження призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.03.2019 року о 11:20 год..10.2018 року. (а.с.2).
Представник відповідача в судовому засіданні, що відбулось 29.03.2019 року надав до суду відзив, в якому заперечував у задоволенні позовних вимог, просив відмовити, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №58109636 з виконання виконавчого листа виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №190/1194/17, виданого 08.02.2018 року П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.02.2019 року №3064/08-01/26, боржником рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованої доплати до пенсії у розмірі 63996,24 грн. здійснюється боржником в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам звільненим з військової служби та деяким іншим категоріям громадян" №103 від 21.02.202018 року. Проте, судове рішення набрало законної сили раніше, ніж Кабінетом міністрів України прийнято постанову №103, а застосування боржником положень постанови зазначеної постанови не можна вважати належним виконанням судового рішення та поважною причиною, за якою судове рішення не виконується боржником у частині виплати нарахованої доплати до пенсії одноразово і повному обсязі. Таким чином, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів. Постанова про накладення штрафу від 06.02.2019 року винесена правомірно та скасуванню не підлягає.
29.03.2019 року усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання, в розгляді справи було оголошено перерву до 213:00 год. 02.04.2019 року (а.с.46-49) та зобов'язано представника позивача надати докази на підтвердження виконання рішення суду, на які позивач посилається, обґрунтовуючи позовні вимоги.
02.04.2019 року представник позивача звернулась до суду з клопотанням про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за її відсутності, а також надала суду документи стосовно перерахунку розміру пенсі ОСОБА_2 (а.с.53-57).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.51), про причини не прибуття суд не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, з урахуванням клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавчий лист №190/1194/17 виданий 08.02.2018 року П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі поданої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №83/34774 від 03.05.2017 року, починаючи з 01 січня 2016 року.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 21.01.2019 року відкрито виконавче провадження №58109636.
Листом за вих. №3064/08-01/26 від 05.02.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило державного виконавця, що виконання судового рішення в частині виплати ОСОБА_2 нарахованої доплати до пенсії у розмірі 63996,24 грн. здійснюється боржником в порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України "Про перерахунок пенсії особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 року.
На виконання судового рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області проведено ОСОБА_2 перерахунок пенсії.
Доплата за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 року у розмірі 64206,39 грн. ОСОБА_2 буде виплачена в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів від 21.02.2018 року № 103.
З 01.04.2018 року пенсію ОСОБА_2 отримує з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2018 року № 103.
Оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судове рішення від 06.02.2019 року не було виконано у повному обсязі, 06.02.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за відсутністю поважних причин повного виконання рішення суду.
Спір між сторонами виник з підстав правомірності постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 06.02.2019 року.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ).
Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.
В силу приписів статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було у повному обсязі виплачено стягувачу у зв'язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення з державного бюджету України та фактичної відсутності коштів.
Такі підстави не виконання рішення суду, суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_2. не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 року по справі №21-1044а15, від 20.10.2015 року у справі №21-2630а15, від 02.02.2016 року по справі № 21-5118а15.
Також, суд зазначає, що постановою КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" врегульовано порядок виплати коштів за період з 01.06.2016 року та в подальшому.
Аналогічного висновку щодо порядку виплати перерахованих сум пенсії з урахуванням постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 дійшов Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 року у справі 808/1076/18 (провадження пз/9901/32/18, № 73763736) де встановлено, що постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Згідно ст. ст. 1, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Таким чином, позивачем належним чином доведено наявність поважних причин, які зумовили невиконання судового рішення в частині виплати усієї суми грошових коштів за вищезазначеним рішенням суду, а тому суд дійшов висновку про неправомірність прийнятої постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 5100,00 грн. від 06.02.2019 року.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Разом із тим, згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду з даним адміністративним позовом не пов'язане із виконанням його повноважень, як суб'єкта владних повноважень, а спрямоване на захист його прав, свобод та інтересів, як юридичної особи публічного права та боржника в межах виконавчого провадження.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплаченого ним при звернені до суду судового збору в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення штрафу від 06.02.2019 року ВП №58109636 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.02.2019 року ВП № 58109636, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56, код ЄДРПОУ 34984907) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець