копія
26 лютого 2019 року Справа № 160/9266/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
06 грудня 2018 року Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернулося до суду з позовом до першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_2, в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 1831/250/АВ/ІП-ФС/700 від 13.11.2018 р. першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_2.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою № ДН 1831/250/АВ/ІП-ФС/700 від 13.11.2018 на Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" було накладено штраф у розмірі 3 723 грн.
Підставою для накладення штрафу стало порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Зазначену Постанову позивач вважає такою, що підлягає скасуванню як незаконну та постановлену з порушенням норм матеріального і процесуального права у зв'язку з тим, що Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. №489 затверджено типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій. Зазначений наказ регулює лише статистичні спостереження держави, в той же час зазначені в преамбулі норми законів не надають Держкомстату України повноважень врегульовувати діяльність суб'єктів господарювання та встановлювати для них обов'язкові для виконання вимоги до оформлення документів.
Таким чином, неповне виконання методології вказаного наказу не спростовує достовірність обліку виконуваної працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.
Також позивачем зазначено, що приписи ст. 46 КЗпП України врегульовують відсторонення працівників від роботи, в той же час факту відсторонення будь-кого в межах перевірки ані ОСОБА_3, ані відповідачем не встановлено. Видання наказу про можливість недопущення до роботи не є фактом відсторонення. У зв'язку з цим твердження відповідача про порушення установою ст. 46 КЗпП України не відповідають дійсності та законодавству.
Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до наказу від 04.04.2018 № 11-ВК заступника директора ОСОБА_3 звільнено з посади з 09.04.2018 р. Проте, у зв'язку з тим, що 08.04.2018 р. був святковим днем (Великдень), відповідно до ч. 3 ст. 67 КЗпП України, вихідний день переносився на наступний день після святкового або неробочого, тобто на 09.04.2018 р.
За таких обставин, ОСОБА_3 в день звільнення не працював, внаслідок чого в установи виникає встановлений ст. 116 КЗпП України обов'язок виплатити розрахунок при звільненні не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, проте зазначеної вимоги не пред'являлось. Таким чином, установа розрахувалась з ОСОБА_3 в межах строків, визначених ст. 116 КЗпП України.
Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
14 січня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні, у зв'язку з наступним.
Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала заява гр. ОСОБА_4
За результатами інспекційного відвідування був складений ОСОБА_3 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН 1831/250/АВ від 23 жовтня 2018 року (далі за текстом - ОСОБА_3 №ДН 1831/250/АВ).
На підставі ОСОБА_3 №ДН 1831/250/АВ винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН 1831/250/АВ/П від 01 листопада 2018 року та оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН 1831/250/АВ/ІП-ФС/700 від 13 листопада 2018 року.
В ході проведення інспекційного відвідування на підприємстві встановлено випадок недостовірного обліку виконуваної працівником роботи.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 116 КЗпП України, оскільки відповідно до відомості від 17 квітня 2018 року, від 25 квітня 2018 року, від 26 квітня 2018 року остаточний розрахунок з працівником здійснено не в день звільнення.
Розмір штрафу за Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13 листопада 2018 року №ДН1831/250/АВ/ІП-ФС/700 визначено відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в якому встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати, а саме 3723,00 грн.
21 січня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що у якості підстав для відмови у позові у відзиві викладені ті самі обґрунтування, що й викладені в оскаржуваній постанові про накладення штрафу.
25 січня 2019 року на адресу суду надійшли заперечення .
У запереченнях представник відповідача зазначив, що позивач безпосередньо в самому наказі зазначив про повідомлення ОСОБА_4 про необхідність проходження медичного огляду, оскільки до проходження особа до роботи допущена бути не може.
Щодо твердження позивача, що Наказ Держкомстату України від 05.12.2008 №489, яким затверджені типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, носить рекомендаційний характер, представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Відповідно до Типової форми №П-5 Табелю обліку робочого часу затвердженим наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р. № 489 позначкою, яка використовується для прогулу являється «ПР», проте на підприємстві для прогулу у табелі обліку робочого часу використовується позначка н/б, яка відповідно до типової форми означає "Відпустка без збереження заробітної плати у зв'язку з навчанням" п.12, 13, 17 ст. 25 Закону України «Про відпустки», що порушує частину другу статті 30 Закону України "Про оплату праці" згідно якої власник або уповноважений ніш орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 20 вересня 2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877-V) заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
16 травня 2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), положення якого узгоджуються з нормами Закону України № 877-V.
Відповідно до п.1 Порядку № 295 останній визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пп.1 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала скарга гр. ОСОБА_4 від 22.08.2018 р. адресована Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області.
У вказаній скарзі заявник повідомила, що працює заступником директора з 26.10.2015 року в Дніпропетровському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи "Держаний фонд сприяння молодіжному житловому будівництві" (далі - регіональне управління "Держмолодьжитла", код ЄДРПОУ: 25536948), має статус матері - одиначки, є інвалідом третьої групи, на утриманні перебувають дві малолітні дитини. У зв'язку з тяжким фінансовим становищем написала заяву про перерву відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та надання дозволу приступити до роботи з 16.07.2018 року, яку зареєстровано в регіональному управлінні "Держмолодьжитла" за №02-09/78.
При усній розмові директор повідомив ОСОБА_4, що не допускає до роботи, не надає робочого місця, не ознайомлює з наказом щодо допуску до роботи, у зв'язку зі скороченням фінансових надходжень в регіональне управління "Держмолодьжитла", яке пов'язане з необхідністю надання кредитів позичальникам, фінансове становище не дозволяє завершити 2018 рік без скорочення видатків на виплату заробітної плати насамперед працівникам, діяльність яких не має безпосереднього впливу на доходи управління, та запропонував скоротити або перевести на вакантну посаду економіста.
Крім того директор повідомив, що згідно діючого законодавства має всі підстави для не допуску до роботи у зв'язку з відсутністю медичного обстеження щодо виконання обов'язків ОСОБА_4 як заступника директора за станом здоров'я, та відповідно до ст. 24 КЗпП та статті 17 Закону України "Про охорону здоров'я" до проходження медичного огляду працівник може бути не допущений до роботи.
На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 19 жовтня 2018 року №372 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_5 в період з 22 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2018 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у позивача з питань дотримання трудового законодавства при звільненні та виплати розрахункових коштів при звільненні.
Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
За результатами інспекційного відвідування був складений ОСОБА_3 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН 1831/250/АВ від 23 жовтня 2018 року (далі ОСОБА_3 ).
На підставі ОСОБА_3 винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН 1831/250/АВ/П від 01 листопада 2018 року та оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН 1831/250/АВ/ІП-ФС/700 від 13 листопада 2018 року.
Відповідно до п. 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.
Відповідно до п. 24 Порядку № 295 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акту (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Відповідно до вимог п.20 та п. 24 Порядку № 295 вищезазначений ОСОБА_3 підписаний 23 жовтня 2018 року директором ОСОБА_6 із зауваженнями.
Зауваження від позивача надійшли 26 жовтня 2018 року за вх. №15764.
31 жовтня 2018 року за №2279/4.1-8 була надана відповідь на заперечення позивача до акту.
Згідно з висновками, викладеними в ході проведення інспекційного відвідування, на підприємстві встановлено випадок недостовірного обліку виконуваної працівником роботи. Так, відповідно до Типової форми №П-5 Табелю обліку робочого часу, затвердженого наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р. № 489, позначкою, яка використовується для прогулу являється «ПР», проте на підприємстві для прогулу у табелі обліку робочого часу використовується позначка н/б, яка відповідно до типової форми означає «Відпустка без збереження заробітної плати у зв'язку з навчанням п.12, 13, 17 ст. 25 Закону України «Про відпустки», що порушує частину другу статті 30 Закону України № 108 згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи проводиться виключно у випадку: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.
В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що наказом №25-ВК від 16.07.2018 р. у зв'язку з надходженням заяви заступника директора ОСОБА_4 від 09.07.2018 р. (вх. № 02-09/78) про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та вихід на повний робочий день з 16.07.2018 р. та водночас відсутністю особової справи ОСОБА_4, а відтак відсутності відомостей про освітній рівень, соціальне становище, стан здоров'я та медичні обмеження, що є обов'язковим для прийняття належних рішень щодо допуску до роботи та трудових гарантій, без поновлення особової справи неможливо вирішити питання, які поставлені ОСОБА_4 в заяві від 09.07.2018 про перерву відпустки по догляду за дитиною та надання дозволу приступити до роботи.
Вищевказаним наказом було визначено перервати заступнику директора ОСОБА_4 з 16.07.2018 відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та погодити вихід на повний робочий день.
Заступнику директора ОСОБА_4:
- поновити особову справу працівника заповненням нових документів: Особовий листок по обліку кадрів, Облікова картка працівника, Автобіографія, та наданням оригіналів та копій документів про освіту, сімейний стан, інвалідність (в т.ч. дітей) та подати на огляд директору;
- пройти в поліклінічному закладі охорони здоров'я за місцем реєстрації медичне обстеження щодо можливості виконання функцій заступника директора регіонального управління за станом здоров'я, висновок про що (за формою № 140-5/о) надати директору;
- повідомити ОСОБА_4, що відповідно до приписів статті 24 КЗпП та статті 17 Закону України "Про охорону здоров'я", до проходження медичного огляду працівник може бути не допущений до роботи.
Згідно ст. 17 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
Тобто йдеться мова про обов'язковість медичних оглядів при прийомі на роботу, для особливих категорій працівників визначених переліком, та робітників віком до 21 року. Зважаючи на те, що працівниця виходить на роботу з відпустки, роботи не відносяться до важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а втрата особової справи сталась не з вини працівника, позивач порушив вимоги статті 46 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Перевіркою встановлено, що Наказом від 04 квітня 2018 року №11-ВК звільнено з посади заступника директора ОСОБА_3 з 09.04.2018.
Відповідно до відомості від 17 квітня 2018 року, від 25 квітня 2018 року, від 26 квітня 2018 року остаточний розрахунок здійснено не в день звільнення, що порушує вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2012 р. №509 (далі Порядок) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Таким чином, на підставі ОСОБА_3 №ДН1831/250/АВ та у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2012 р. №509 відповідачем 13 листопада 2018 року було винесено Постанову №ДН1831/250/АВ/ІП-ФС/700.
Розмір штрафу за Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13 листопада 2018 року №ДН1831/250/АВ/ІП-ФС/700 визначено відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в якому встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-УІІІ становить - 3723,00 грн.
Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Акт №ДН1831/250/АВ складений 23 жовтня 2018 року.
Таким чином, на виконання вимог Порядку № 509, в межах визначених строків, 31 жовтня 2018 року відповідач направив позивачу рішення про розгляд справи про накладення штрафу № ДН1831/250/АВ/МГ/ІП.
На підставі ОСОБА_3 №ДН1831/250/АВ та у відповідності до Порядку № 509 Головним управлінням було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13 листопада 2018 року №ДН1831/250/АВ/ІП-ФС/700.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 13 листопада 2018 року №ДН1831/250/АВ/ІП-ФС/700 є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Рішення не набрало законної сили
26 лютого 2019 року.
Суддя В.М. Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя В.М. Олійник