03 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/463/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Журомської І.М.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовною заявою до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області (далі КДКА Волинської області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Волинської області №083/19 від 21.02.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13.12.2018 ОСОБА_2 звернулась до КДКА Волинської області зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_1 та просила притягнути його дисциплінарної відповідальності. Зокрема, заявниця вказувала на те, що 22.10.2018 між нею та адвокатом ОСОБА_1 були укладені договори про надання правової допомоги, згідно з якими вона заплатила останньому 30 000 грн. Однак, адвокат ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань відповідно до умов даних договорів майже не виконував.
Дисциплінарна палата КДКА Волинської області обгрунтувала рішення про притягнення позивача до відповідальності відсутністю письмових договорів між ним та ОСОБА_2, тим самим відповідач при розгляді дисциплінарної справи вийшов за межі скарги, що суперечить приписам статей 36, 39, 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вказує на те, письмові договори про надання правової допомоги між адвокатським бюро ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 22.10.2018, названі витягами, містять усі істотні умови, які необхідні для визнання договорів укладеними, в тому числі зазначено предмет договорів, права та обов'язки сторін та строк дії - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Зазначає, що дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватись, серед іншого, виключно у разі систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики. Однак, в оскаржуваному рішенні відсутня правова мотивація висновку щодо порушення позивачем статей 7 та 14 Правил адвокатської етики. У процесі обрання виду дисциплінарного стягнення не враховувались обставини вчинення проступку, його наслідки та особа адвоката. Крім того, оскаржуване рішення підписане членом дисциплінарної комісії адвокатом ОСОБА_3, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок позивача, що є порушенням ч.2 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
З наведених підстав, просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду від 01.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалами суду від 13.03.2019 та від 03.04.2019 витребувано у відповідача письмові докази та відмовлено у клопотанні КДКА Волинської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що у поданих витягах договорів про надання правової допомоги від 22.10.2018, підписаних скаржницею та ОСОБА_1, відсутні істотні умови притаманні договору про надання правової допомоги, а самі витяги з договору не є тотожними договору. Відтак, такі витяги не могли бути підставою для надання адвокатом правової допомоги на постійній основі, чи отримання коштів за надані послуги, оскільки з них неможливо встановити весь обсяг повноважень адвоката, що в свою чергу, на думку членів палати, є грубим порушенням правил адвокатської етики. Вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення дисциплінарною палатою КДКА Волинської області було враховано всі обставини справи, докази, пояснення сторін, наслідки здійснення адвокатом дисциплінарного проступку та інші обставини, з'ясовані під час розгляду справи.
Вважає, оскаржуване рішення законним та обгрунтованим та просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 37-42).
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судові засідання, призначені на 13.03.2019 та 03.04.2019, для розгляду справи по суті не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заяв про відкладення розгляду справи не надав. Судом визнано неявку представника відповідача неповажною, та на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд, заслухавши усні пояснення позивача (вступне слово), перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
На підставі рішення 23-4-24 Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.10.2008 адвокату ОСОБА_1 видано свідоцтво № 3483 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 7). На даний час позивач обліковується у Раді адвокатів Волинської області.
13.12.2018 до КДКА Волинської області надійшла скарга від громадянки ОСОБА_2, в якій заявниця вказувала, що 22.10.2018 між нею та адвокатом ОСОБА_1 були укладені договори про надання правової допомоги, згідно з якими вона заплатила адвокату 30 000 грн. Зазначала, що адвокат ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань відповідно до умов даних договорів майже не виконував. Вона розірвала з ним договори про надання правової допомоги і просила повернути гонорар, однак ОСОБА_1 відмовив їй у поверненні сплачених коштів. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 просила притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 13).
24.01.2019 Дисциплінарною палатою КДКА Волинської області прийнято рішення №082/19 про порушення дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_2 щодо бездіяльності адвоката ОСОБА_1 (а.с. 79).
21.02.2019 на засіданні Дисциплінарної палати КДКА Волинської області було прийнято рішення 083/19 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього стягнення у вигляді зупинення права за зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці (а.с.87, 91).
Копію вказаного рішення було отримано позивачем 21.02.2019 (а.с. 86).
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заслухавши позивача, проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до статті 2 Закону № 5076-VI, адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 5076-VI професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.
Частиною 1 статті 33 Закону № 5076-VI передбачено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
За визначенням, наведеним у частині другій цієї ж статті, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 5076-VI дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Статтею 37 Закону № 5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; порушення дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Відповідно до статті 36 Закону № 5076-VI, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Отже, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, що виразився, зокрема, у порушенні правил адвокатської етики, порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Накладенню дисциплінарного стягнення передує процедура дисциплінарного провадження, що може бути ініційована будь-якою особою, якій відомо про поведінку адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, шляхом подання відповідної заяви (скарги).
Порядок перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката визначено у статті 38 Закону № 5076-VI.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань (абзац перший частини другої статті 38 Закону № 5076-VI).
Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи (абзац п'ятий частини другої статті 38 Закону № 5076-VI).
Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (частина третя статті 38 Закону № 5076-VI).
Частиною 1 статті 39 Закону № 5076-VI передбачено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
Відповідно до статті 41 Закону № 5076-VI, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні.
Частиною 2 статті 40 Закону № 5076-VI установлено, що розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.
Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120, передбачено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема, у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
При цьому, ч. 2 ст. 31 вказаного Закону встановлено вичерпний перелік для застосування такого заходу дисциплінарного стягнення.
Так, відповідно до цієї правової норми, накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; порушення адвокатом вимог щодо несумісності; систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Оцінюючи правомірність рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльностю, суд виходить з того, що відповідачем у ньому не вказано і до матеріалів справи не додано конкретних, беззаперечних, належних та допустимих доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Так, з оскаржуваного рішення слідує, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали, на думку відповідача, порушення позивачем статей 7 та 14 Правил адвокатської етики.
Згідно з ч.1 ст.7 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі Правила), на які посилається відповідач, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Проте, у рішенні відповідача не вказано, які дії вчинені позивачем свідчать про недотримання ним статті 7 Правил, зокрема, про невикористання своїх знань та професійної майстерності для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України.
Встановлюючи з боку позивача порушення статті 14 Правил адвокатської етики, відповідач послався на те, що між позивачем та ОСОБА_2 не було укладено договору про надання правової допомоги, а витяги від 22.10.2018 не є тотожними договору, оскільки з них неможливо встановити весь обсяг повноважень адвоката.
Суд не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п.4 ч.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.1, 3 ст. 27 Закону №5076-VI).
Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги.
Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (ч.3,4 ст. 27 Закону №5076-VI).
Статтею 14 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з ч.1 , 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної дії, а замовник зобов'язується оплатити послугу виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України)
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утриматися від його укладення, а також визначити його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутою з контрагентом домовленості.
Суд звертає увагу на ту обставину, що скаржниця ОСОБА_2, звертаючись до КДКА Волинської області, не оспорювала факту, що домовленість між сторонами (нею та позивачем) про надання правової допомоги була про що свідчать підписані витяги з договору про надання правової допомоги від 22.10.2018.
З витягів з договору про надання правової допомоги від 22.10.2018, наявних у матеріалах адміністративної справи, вбачається, що між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була домовленість, згідно з якою адвокатське бюро бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів клієнта з усіма правами наданими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а клієнт зобов'язується оплатити адвокатському бюро надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору. У витягах вказані права, які надаються клієнтом адвокатському бюро, зокрема, такі як бути представником клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, з питань, пов'язаних із захистом прав, у тому числі: пред'являти від імені клієнта та у його інтересах відповідний позов; брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу клієнта тощо. Вказані витяги з договору підписані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та скріплені печаткою (а.с. 10, 11).
Презумпція правомірності правочину, врегульована статтею 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, посилання відповідача на невідповідність витягів з договору про надання правової допомоги від 22.10.2018 формі договору, передбаченого статтею 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відсутність у витягах з договору про надання правової допомоги всіх істотних умов необхідних для дійсності договору про надання правової допомоги та відповідно висновок про не укладення такого договору взагалі (про що зазначено у рішенні дисциплінарної палати КДКА Волинської області) є безпідставним, оскільки такі правочини, недійсними у судовому порядку не визнавались, скаржниця питання про їх недійсність не порушувала та умови не оспорювала, а тому вказані правочини є правомірними з огляду на положення статті 204 ЦК України.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач, на підставі витягів з договорів про надання правової допомоги від 22.10.2018, представляв інтереси ОСОБА_2 у Луцькому ВП ГУ НП у Волинській області (а.с. 16), та у Луцькому міськрайонному суді Волинської області у справі № 161/11785/18 (а.с. 17, 18).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що договори про надання правової допомоги (названі витягами з договорів) між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1 були укладені 22.10.2018, а відтак, відповідачем не доведено наявності з боку позивача дисциплінарного проступку, що є підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстав для застосування такого заходу дисциплінарного стягнення до позивача, як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
В оскаржуваному рішенні, відповідач, констатуючи факт не укладення позивачем договору про надання правової допомоги зі скаржницею, не вказує з посиланням на п.3 ч.2 ст. 31 Закону України № 5076-VI, що тим самим позивач вчинив грубе одноразове порушення правил адвокатської етики (власне як і не робить висновку, що позивачем взагалі порушені правила адвокатської етики як такої), тобто рішення є юридично не вмотивованим.
Між тим, як вбачається з рішення Вищої кваліфікаційно -дисциплінарної комісії адвокатури від 01.03.2018 для застосування п. 3 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при кваліфікації дисциплінарного проступку як грубе одноразове порушення Правил адвокатської етики слід виходити з аналізу обставин справи у кожному конкретному випадку. При цьому, якщо здійснюється кваліфікація як грубе одноразове порушення Правил адвокатської етики, враховуючи те, що поняття «грубе» не визначене діючим законодавством та є оціночним поняттям, необхідно конкретизувати чому КДКА регіону вважає, що таке порушення є грубим. Також, необхідно враховувати щоб таке порушення було одноразове, тобто не вчинялося адвокатом до цього. Слід також звернути увагу на те, що п. 3 ч. 2 ст. 31 Закону містить таку кваліфікацію як систематичне порушення правил адвокатської етики, а тому лише посилання на пункт та частину даної статті є необґрунтованим, у зв'язку із чим, КДКА регіону необхідно конкретизувати кваліфікацію за п. 3 ч. 2 ст. 31 Закону, тобто вказати чи має місце систематичне порушення Правил адвокатської етики чи грубе одноразове порушення Правил.
Суд звертає увагу на ту обставину, що в оскаржуваному рішенні не обгрунтовано застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а також відсутні посилання на конкретні частини відповідної статті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка дає право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення ( в оскаржуваному рішенні немає посилань на ч.2 ст. 31 вказаного Закону України, яка містить юридичну підставу для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю). Відповідач не конкретизував (та не зазначив взагалі), що позивач порушив правила адвокатської етики і чому таке порушення, на його думку, є грубим.
Відповідач також не довів належними та допустимими доказами, що обираючи дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю врахував обставини вчинення проступку, його наслідки, особу адвоката та інші обставини, що передбачені абзацом 2 ч.1 ст. 41 Закону України № 5076-VI.
Також суд констатує, що відповідачем було порушено ч.2 ст. 41 Закону України №5076-VI, згідно з якою член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні. Так, з матеріалів справи вбачається, що член дисциплінарної комісії ОСОБА_3, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_1, брав участь у голосуванні при винесенні оскаржуваного рішення, що пітверджується протоколом № 2/19 засідання Дисциплінарної палати КДКА Волинської області від 21.02.2019 (а.с. 91).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не довів законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.
Підсумовуючи викладене, суд, з урахуванням встановлених обставин справи та на підставі норм чинного законодавства, що наведені вище, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, у зв'язку з чим визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати КДКА Волинської області від 21.02.2019 №083/19 про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 21.02.2019 №083/19 про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 08 квітня 2019 року
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук