03 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/8/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Савчук О.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинські області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16566-23-У від 24.09.2018 та №Ф-16566-2 від 09.10.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску №Ф-16566-23-У від 24.09.2018 та №Ф-16566-2 від 09.10.2018, якими ФОП ОСОБА_3 нараховані недоїмка в розмірі 10 520,18 грн., штраф в розмірі 2 807,76 грн. та пеня в розмірі 4 476,22 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем вчасно та у повному обсязі здійснено сплату єдиного внеску, що підтверджується відповідними квитанціями.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 відкрито провадження у даній справі та відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) вирішено, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. 01.02.2019 представником ГУ ДФС у Волинській області подано відзив на позовну заяву, я якому відповідач заперечує позовні вимоги з тих підстав, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: єдиний внесок за 2017-2018 роки сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Зокрема, проведеним аналізом карток особових рахунків єдиного внеску ФОП ОСОБА_4 встановлено, що сплата нарахованого єдиного внеску, яка мала відбуватись по коду платежу «71040000» щоквартально до 20 числа по закінченню кварталу відбувалась несвоєчасно та не в повному обсязі. Разом з тим, станом на 30.01.2019 обліковується переплата по коду платежу «71050000» та «71010000» (інші видатки). У разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на невідповідний рахунок в одній інтегрованій картці платника виникає заборгованість з моменту настання зобов'язань, а в іншій переплата. Для перекидки (повернення) коштів переплати з одного податку на інший необхідна заява платника по кожній сумі з якого платежу на який платник бажає перекинути кошти переплати. Проте позивачем така заява подана не була. Оскільки кошти позивачем були сплачені не на той рахунок, тому виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, з огляду на що відповідачем правомірно сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16566-23-У від 24.09.2018 та №Ф-16566-2 від 09.10.2018. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив від 25.02.2019 вх.№2819/19 позивач звертає увагу, що проведеним аналізом карток особових рахунків єдиного внеску по ФОП ОСОБА_3 відповідачем встановлено, що по коду платежу «71050000» та «71010000» у позивача існує переплата. Отже, у разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на невідповідний рахунок в одній інтегрованій картці платника виникає заборгованість з моменту настання зобов'язань, а в іншій переплата. Для перекидки (повернення) коштів переплати з одного податку на інший необхідна заява платника по кожній сумі з якого платежу на який платник бажає перекинути кошти переплати, однак такої заяви на думку відповідача не було.
Також зазначає, що представник відповідача, заперечуючи проти позову не зазначає яке призначення платежу зазначалось ОСОБА_3 під час проплати коштів по коду платежу «71050000» та «71010000», з яких вбачається, що проплата здійснювалась за платежем єдиного соціального внеску. Однак, у зв'язку із неповідомленням відповідача про зміну рахунків, кодів як установи банку так і платника податків, та відсутність такої доступної інформації на сайті податкового органу чи можливою помилкою операторів каси банку, через який здійснювались оплати могли виникнути такі розбіжності, однак, не з вини платника податків, не зважаючи на правильне зазначення призначення платежу.
Позивач вказує, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у передбачений законом строк платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і застосування грошових санкцій, що узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно поданих заперечень на відповідь на відзив від 04.03.2019 представник відповідача зазначає, що позивачем сплачувались кошти на рахунки не за призначенням платежу, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті даного виду податку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 справу ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що позивачем обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску виконано в повному обсязі з дотриманням норм чинного законодавства, яке регулює вказані правовідносини.
Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: єдиний соціальний внесок за 2017-2018 роки сплачено позивачем на невірні рахунки, з порушенням законодавчо встановленого строку, тому відповідачем правомірно прийнято оскаржувані вимоги. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши вступне слово учасників процесу, дослідивши письмові докази, викладені у заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, 19.12.1962 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005018741 від 18.02.2019 (а. с. 40) та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як слідує з матеріалів справи, 24.09.2018 ГУ ДФС у Волинській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску №Ф-16566-23-У, якою позивачу нараховані недоїмка в розмірі 10 520,18 грн., штраф в розмірі 2 807,76 грн. та пеня в розмірі 4 476,22 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а. с. 8).
Не погоджуючись із вказаною вимогою від 24.09.2018 позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, проте станом на день розгляду справи, відповіді за результатами її розгляду позивачу не надано.
При зверненні позивача до ГУ ДФС у Волинській області щодо правомірності оскаржуваної вимоги від 24.09.2018№Ф-16566-23-У, позивачу було надано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2018 №Ф-16566-23, згідно якої позивачу нараховано недоїмку в розмірі 12 344,36 грн., штраф в розмірі 2 807,76 грн. та пеня в розмірі 4 476,22 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а. с. 26).
Будучи незгідним з вказаними вимогами ГУ ДФС у Волинській області, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Як вбачається з оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16566-23-У від 24.09.2018 та №Ф-16566-2 від 09.10.2018, до позивача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску нараховано недоїмку та застосовано штраф та нараховано пеню (а. с. 5).
Проте, як встановлено судом, ФОП ОСОБА_3 своєчасно та у повному обсязі, починаючи з лютого 2017 року по жовтень 2018 року, сплачував єдиний внесок, що підтверджується відповідними копіями квитанцій (а. с. 13-17).
Разом з тим, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що підставою для винесення оскаржуваних вимог стало те, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: єдиний внесок за 2017-2018 роки сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Зокрема, проведеним аналізом карток особових рахунків єдиного внеску ФОП ОСОБА_4 встановлено, що сплата нарахованого єдиного внеску, яка мала відбуватись по коду платежу «71040000» щоквартально до 20 числа по закінченню кварталу відбувалась несвоєчасно та не в повному обсязі. Разом з тим, станом на 30.01.2019 обліковується переплата по коду платежу «71050000» та «71010000» (інші видатки). Враховуючи те, що вказані кошти на рахунок, призначений для сплати єдиного внеску, не надійшли, тому станом на 30.01.2019 року у нього виникла недоїмка по сплаті єдиного внеску.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з лютого 2017 року по жовтень 2018 року 08.10.2013 року позивачем було сплачено єдиний внесок, що підтверджується копіями квитанцій від 23.02.2017 №0.0.713412418 на суму 704,00 грн., від 20.03.2017 №0.0.730061734.1 на суму 704,00 грн., від 20.04.2017 №0.0.750199320.1 на суму 1 408,00 грн., від 20.07.2017 №0.0.811107249.1 на суму 2 012,00 грн., від 22.09.2017 №0.0.855244786.1 на суму 2 100,00 грн., від 23.12.2017 №0.0.924949335.1 на суму 2 100,00 грн., від 19.03.2018 №0.0.9917111000.1 на суму 2 460,00 грн., від 19.06.2018 №0.0.1064648106.1 на суму 2 458,00 грн., від 13.10.2018 №0.0.1157501496.1 на суму 2 458,00 грн., водночас зазначені суми були зарахована на невірний (невідповідний) рахунок.
Отже, в ході судового розгляду даної справи встановлено, що єдиний внесок у відповідних розмірах був сплачений позивачем відповідно до квитанцій, які містяться в матеріалах справи, проте з помилковим визначення коду бюджетної класифікації, однак дана помилка не призвела до ненадходження коштів до бюджету.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частин п'ятої, шостої, сьомої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (частина десята статті 9 цього Закону).
Частиною дванадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а з 01.01.2015 (згідно Закону України від 28.12.2015 року № 77-VІІ) у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні (квитанції) під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону штрафних санкцій, і відповідно для нарахування пені.
Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що позивачем обов'язок зі сплати єдиного внеску виконано вчасно, у встановлений Законом термін для такої сплати та який зарахований до бюджету.
Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, а також щодо перерахування надміру або помилково сплачених коштів що було підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи. А тому, суд вважає безпідставним та необгрунтованим твердження відповідача, що помилка платника єдиного внеску не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.
Таким чином, перерахування коштів на невідповідний рахунок не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.
Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 справа №813/1008/16, від 25.04.2018 справа №812/1611/16, від 25.03.2019 справа №823/567/17.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір у розмірі 704,80 грн., сплачений згідно квитанції від 28.12.2018 №0.0.1226123472.1 (а. с. 2).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16566-23-У від 24.09.2018 та №Ф-16566-2 від 09.10.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський
Повне судове рішення складено 08.04.2019.