м. Вінниця
03 квітня 2019 р. Справа № 120/75/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара П.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці
про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці, де і отримував безперервно пенсію за віком по липень 2018 року включно. Проте, з серпня 2018 року йому виплата пенсії була припинена. Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці було надано копії протоколів №44 від 18.09.2018 та №51 від 06.11.2018 засідання міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних питань Управління соціального захисту населення (Правобережне), з яких вбачається, що виплата пенсії припинена з підстави не встановлення факту проживання. Листом від 28.11.2018 №4074/11-32-2/03 відповідачем повідомлено, що на підставі саме первинного протоколу №44 від 18.09.2018 управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці припинено виплату пенсії. При цьому, як зазначає позивач, залишається незрозумілим на якій підставі пенсія не виплачувалася йому в серпні 2018 року, оскільки протокол датований 18.09.2018.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати пенсії за віком із 01.08.2018 по теперішній час протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що особам, які перебували на обліку, як одержувачі пенсій, зокрема, в окремих районах Донецької та Луганської областей, які тимчасово не контролюються українською владою, виплата пенсій на підконтрольній українській владі території здійснюється за умови реєстрації пенсіонерів як внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлений Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Для здійснення даного контролю створені комісії міськими радами з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Станом на 09.08.2018 до Управління з департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів, надійшла інформація, що ОСОБА_2 17.05.2018 перетинав кордон та знаходився на непідконтрольній території понад встановлений термін. На підставі рішення Комісії позивачу було припинено виплату пенсії.
Крім того, разом з відзивом управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці подано клопотання про залучення співвідповідача - комісію з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, інших видів соціальної допомоги та розгляду інших соціальних питань Управління соціального захисту м. Вінниця.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві. Щодо клопотання представника управління про залучення співвідповідача - заперечував, оскільки рішення приймає саме Пенсійний фонд.
Протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03.04.2019, відмовлено в задоволенні клопотання щодо залучення в якості співвідповідача - комісію з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, інших видів соціальної допомоги та розгляду інших соціальних питань Управління соціального захисту м. Вінниця.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці.
Листом від 31.10.2018 №3734/11.32.2/05 відповідачем було повідомлено, що станом на 09.08.2018 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці з департаменту інформаційних систем та електронних реєстрів, надійшли списки, що ОСОБА_2 17.05.2018 перетинав кордон та знаходився на непідконтрольній території понад встановлений термін. Відповідно до п. 12 підпункту 3 Соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. На підставі цього ОСОБА_2 була припинена виплата пенсії. Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних шляхом відвідування фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Згідно акту обстеження матеріально побутових умов від 13.09.2018 факт проживання ОСОБА_2М не встановлений та складений протокол № 44 від 18.09.2018 про припинення виплати пенсії. Відповідно до п. 17 поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у разі їх припинення відповідно до підпункту 3 пункту 12 цього Порядку здійснюється на підставі рішення комісії за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, з місяця, що настає за тим, в якому було усунуто факти, виявлені під час здійснення верифікації. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Листом від 28.11.2018 №4074/11.32.2/03 відповідач надав адвокату копії протоколів № 44 від 18.09.2018 та № 51 від 06.11.2018, які надані Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради, де засіданням міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних питань, було відмовлено ОСОБА_2 у відновленні та виплаті пенсії.
Таким чином, не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення та не виплати пенсії за віком з 01.08.2018, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Проте, як встановлено судом, при прийнятті на облік позивача до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці ним надано довідку від 24.11.2014 №509620961, згідно якої позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Доказів скасування цієї довідки відповідачем не надано.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, а є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону.
Проте, жоден з таких випадків Управлінням не застосований та не доведений.
Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Отже, призупиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного суду України від 20.12.2018 по справі №336/3085/17 та №592/5973/17.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за віком з 01.08.2018.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці провести нарахування та виплату ОСОБА_2 відповідно розміру пенсії за віком з 01.08.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905)
Суддя Комар Павло Анатолійович