05 квітня 2019 року м. Київ справа № 810/2863/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України
Київської області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення-відповідь Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 22.05.2018 року вих. № 404/П-01 щодо відмови ОСОБА_1, у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ «Укртелеком»;
- зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1, перерахунок і виплату пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ «Укртелеком» з 14.03.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він отримує пенсію по інвалідності 2 групи від захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначену Білоцерківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України з 13.02.2013 року. Пенсію обчислено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження, відображеної в довідці № 60 від 16.05.2013 року, виданої Київською обласною філією ПАТ «Укртелеком» та взятої до розрахунку пенсії на виконання постанови Таращанського районного суду Київської області від 24.10.2014 року в справі № 379/2308/14-а.
Перебуваючи у трудових віносинах з Таращанським районним вузлом електрозв'язку на посаді електормонтера елекрозв'язку, був відряджений з 10.01.1986 року по 25.08.1986 року для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач зазначає, що дані роботи виконувались у м. Чорнобиль тривалістю 16 днів і ним було відпрацьовано 202 години, в результаті чого йому було нараховано заробітну плату за вересень 1986 року в розмірі 498,75 крб. та премію 199,60 крб. Зазначені суми враховано йому для розрахунку середньомісячного заробітку при обчисленні розміру пенсії.
Однак, позивач стверджує, що оплата праці йому за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 10.08.1986 по 25.08.1986 проведена невірно, без врахування діючого на той час законодавства.
Позивачем також зазначено, що оскільки передбачені діючим законодавством виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому не правильно нараховувались, розмір його фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження визначений помилково, що призвело до неправильного нарахування і суттєвого заниження розміру пенсії.
У звязку з чим, позивач звернувся до Київської міської філії ПАТ «Укртелеком», яке є правонаступником Таращанського районного вузла електрозв'язку, про видачу довідки про перерахунок заробітної плати.
Відповідно до змісту даної довідки № 87 від 14.03.2018, позивачу за період роботи в зоні відчуження (з 10.08.1986 по 25.08.1986) було нараховано 1609, 68 крб. заробітної плати.
На підставі викладеного, позивач звернувся до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про перерахунок пенсії згідно довідки Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018.
Водночас, листом № 404/П-01 від 22.05.2018 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії за його заявою, посилаючись на норми постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, де в абзаці четвертому пункту 1 підпункту 1 зазначено, що оплата праці працівників підприємств, установ, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, відповідно у 4-, 3-, 2- кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи. Згідно зазначеного переліку м. Чорнобиль , де позивач виконував роботи по ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи, в період з 10.09.1986 по 25.10.1986 належало до І зони небезпеки, і відповідно при проведенні розрахунку повинна була застосована кратність 2, а не 3, як використано в довідці Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018.
Крім того, відповідачем із наданої для перерахунку довідки Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018 вбачається подвійне нарахування, що виявляється у тому, що перерахована заробітна плата ОСОБА_1 за період роботи з 10.08.1986 по 25.10.1986 в зоні відчуження в сумі 1609, 68 крб. містить суми, які були фактично нараховані та виплачені, і виходячи з яких позивачу вже проведено перерахунок пенсії.
Також відповідачем зазначено, що не вбачається юридичного зв'язку із Таращанським районним вузлом електрозв'язку, де працював та отримував вказану зарплату позивач та Київською міською філією ПАТ «Укртелеком», якою було видано довідку про перерахунок заробітної плати.
Враховуючи викладене,відповідач вказав про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» від 14.03.2018 № 87.
Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, вважає, що відповідач безпідставно і протиправно відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії згідно довідки від 14.03.2018 № 87, виданої Київською міською філією ПАТ «Укртелеком», на підставі чого він звернувся за захистом свого права до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, вказаною ухвалою суд витребував від відповідача письмові пояснення про те, чи визнає відповідач право позивача на здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ«Укртелеком» з підстав зазначених у позовній заяві, а також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що надана для перерахунку пенсії довідка від 14.03.2018 № 87 видана Київською міською філією ПАТ «Укртелеком» не відповідає первинним документам, які знаходяться на підприємстві, а саме особовий рахунок ОСОБА_1 за 1986 рік не містить даних про виплати у серпні, що включені до вказаної довідки.
Разом з тим, як зазначає відповідач, на підставі пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами, внесеними згідно постанови правління Пенсійного фонду України № 13 від 30.07.2015) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, довідка про заробітну плату видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Також,відповідач посилається на довідку від 01.01.2007 Вищого адміністративного суду України за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про те, що може бути визнана недійсною довідка про заробітну плату, якщо в розрахунок включені суми, що не відображені в особистих листах та відомостях особи і які вона фактично не отримувала.
Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач заявляє клопотання про залучення представника Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» для дачі пояснень, на підставі яких первинних документів видана довідка № 87 від 14.03.2018 та чому при видачі попередньої довідки № 60 від 16.05.2013, не були включені виплати вказані у довідці № 87.
До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з викладеними у відзиві поясненнями відповідача щодо позовних вимог та вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими та надуманими, а позиція останнього не доводить законності оскаржуваного рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії. У відповіді на відзив позивач зазначає, що аргументуючи свою позицію у відзиві на позовну заяву відповідач не вказав яких саме первинних документів не вистачає відповідачу для проведення перерахунку пенсії. Адже, листом Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751/1032/31/13-412/308 передбачено, якщо роботу в зоні відчуження оплатили неправильно (зарплату нарахували без урахування деяких урядових рішень) підприємство, установа, організація лише на підставі первинних документів, що стверджують період роботи в зоні відчуження (це табелі обліку робочого часу, довідки про відпрацьований стаж, які були складені і завірені під час виконання роботи в зоні відчуження, подорожні листи водіїв, відрядні посвідчення, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати), має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, яку не індексують, не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії. До заробітку включають доплати за роботу в надурочний і нічний час, за роботу у святковий і вихідний день лише за наявності належно оформлених документів за виконану роботу в зоні. Коли особі, що виконувала роботи в зоні відчуження, була нарахована і виплачена в 1986-1990 роках підвищена зарплата з урахуванням фактично відпрацьованого часу, її беруть при розрахунку пенсій без вимог щодо подання первинних документів про кількість відпрацьованих годин.
Позивач стверджує, що згідно листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 року № 224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З приводу залучення до участі у справі представника Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» позивач не заперечував. Проте зазначив, що питання з приводу не включення до довідки № 60 сум заробітних плат, які були включені до довідки № 87 та чому ці виплати не вказані в особовому рахунку ОСОБА_1 за 1986 рік повинні бути скеровані не до ПАТ «Укртелеком» а до керівництва підприємства, яке проводило оплату праці за роботу в зоні ЧАЕС.
Користуючись своїм правом відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де вказав, що особовий рахунок ОСОБА_1 за 1986 рік, копія якого додана до матеріалів позовної заяви, не містить даних про виплати у серпні, що включені до довідки Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018. Крім того, позивач, як підставу для задоволення позову посилається на лист Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751 /1032/31/13-412/308, проте він не являється нормативно-правовим актом, а має лиш рекомендаційний характер.
Відповідач у запереченні зазначив, що посадові особи Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» видаючи ОСОБА_1 на власний розсуд довідку про заробітну плату, отриману в зоні відчуження в період з 10.08.1986 по 25.08.1986, порушують норми діючого законодавства та призводять до неправомірних виплат з бюджету Пенсійного фонду.
Таким чином, відповідач вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням категорії 1 серії НОМЕР_2, яке діє безстроково на всій території України. Судом також встановлено, що зазначене посвідчення було перереєстровано 11.06.1997 року Київською обласною державною адміністрацією (а.с.18)
Відповідно до довідки обласної спеціалізованої МСЕК Сер. КИО-1 № 0416524 від 20.02.2013 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 13.02.2013 довічно у зв'язку з захворюванням пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС (а.с.19).
Перебуваючи на посаді електромонтера електрозв'язку дільниці АТС у Таращанському районному вузлі електрозв'язку «Тараща-райтелеком», позивач, згідно наказу № 50 від 08.08.1986 центру поштового зв'язку 1 Українського державного підприємства Поштового зв'язку «Укрпошта» був відряджений в м. Чорнобиль для роботи в Чорнобильському РУС з 10.08.1986 по 25.08.1986 (а.с.20).
На підставі даної копії відрядного посвідчення № 70 судом встановлено, що позивач прибув для роботи в РУС у м. Чорнобиль 10.08.1986 та вибув 25.08.1986 , всього відпрацьовано 218 годин, з них в 30-кілометровій зоні 202 години (а.с.22).
Відповідно до маршрутного листа ОСОБА_1 виконував роботи з ліквідації наслідків аварії у Чорнобильському районному вузлі зв'язку в період з 10.08.1986 по 25.08.1986 із встановленим робочим днем 12 годин з 09:00 до 21:00 (а.с.21).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи з 13.02.2013 в розмірі фактичних збитків як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією розпорядження 120443 від 04.10.2017 Білоцерківського ОУ ПФУ (Таращанського від.) (а.с. 28).
Пенсію позивачу обчислено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991, виходячи із суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження, відображеної в довідці № 60 від 16.05.2013 року, виданої Київською обласною філією ПАТ «Укртелеком» та взятої до розрахунку пенсії на виконання постанови Таращанського районного суду Київської області від 24.10.2014 року в справі № 379/2308/14-а.
З наявної в матеріалах справи постанови Таращанського районного суду Київської області від 24.10.2017 у справі № 379/2308/14-а вбачається , що суд визнав дії Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області щодо заниженого нарахування пенсії (без врахування премії) ОСОБА_1 з 01.11.2013 протиправними та зобовязав Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № 60 від 16.05.2013 року, виданої Київською обласною філією ПАТ «Укртелеком» з урахуванням суми виплаченої премії відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2013 року з урахуванням виплачених сум.
У березні 2018 року позивач дізнався, що при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період 10.08.1986 по 25.08.1986 у довідці № 60 від 16.05.2013, виданій Київською обласною філією ПАТ «Укртелеком», оплату зарплати було здійснено неправильно (без урахування урядових рішень). У зв'язку з чим позивач звернувся до ПАТ «Укртелеком» із заявою про видачу довідки про перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з 10.08.1986 по 25.08.1986 із урахуванням чинного законодавства.
Згідно з виданою довідкою про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018 ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження - м. Чорнобиль з 10.08.1986 по 25.08.1986 за місцем роботи Таращанський районний вузол зв'язку на посаді електромонтера (посадовий оклад 119,96) виплачена заробітна плата в сумі 1 609 крб. 68коп., з урахуванням коефіцієнта 3. Оплата за тарифними ставками (розцінками, відрядними, окладами, посадовими окладами) по зонах небезпеки провадилось, виходячи з установленого у зоні відчуження 6- годинного робочого дня та 6-денного (36-годинного) робочого тижня (а.с.33).
Як вбачається з вказаної довідки та деталізованого розрахунку заробітної плати (в зоні відчуження) із зворотньої сторони, позивачу до заробітної плати включено ( з урахуванням годинної тарифної ставки 0,769 крб.):
- оплату праці за дні роботи в ЧАЕС - 466,01 крб. (0,769*202 год.*3=466,01 крб.);
- оплату у вихідні дні - 27,68 крб. (0,769*12год.*3=27,68 крб.);
- доплату за роботу в надурочний час в зоні ЧАЕС - 179,95 крб. (0,769*(13 дн.*6 год.)*3= 179,95 крб.;
- збережений середньомісячний заробіток за основним місцем роботи - 97,89 крб.;
- сума премії за роботу в зоні відчуження - 139,80 крб. (0.769*202*30%*3=139,80);
- додаткова заробітна плата в зоні відчуження - 498,75 крб.;
- сума премії нарахована на додаткову заробітну плату - 199,60крб.
З довідки Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» від 14.10.2014 № 288-1 вбачається, за період роботи в м. Чорнобиль з 10 по 25 серпня 1986 року згідно наказу № 50 від 08.08.1986 року по основному місцю роботи в Таращанському районному вузлі зв'язку, позивачу виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради № 207-7 від 10.06.1986 в сумі - 498 крб.75 коп. та премія в розмірі 40 % в сумі - 199 крб. 60 коп. (всього 698 крб. 35 коп.) (а.с.26).
З наявної в матеріалах справи копії довідки про перейменування підприємства № 50-1 від 25.03.2014 судом встановлено, що Таращанський районний вузол зв'язку на підставі наказів ОПК «Київзв'язок» від 01.01.1995, 07.12.1994, наказів УДПЕЗ «Укртелеком» від 16.04.1998, Київської дирекції Укртелеком від 09.04.1999, ВАТ «Укртелеком» від 30.12.2008, від 22.10.2009 був реорганізований та перейменований в цех телекомунікаційних послуг № 8 (м. Тараща) Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком».
Згідно наказу Держкомзв'язку та інформатизації України від 26.04.2000 № 68 на базі УДПЕЗ «Укртелеком» створено ВАТ «Укртелеком», яке згідно протоколу загальних зборів від 14.06.2011 № 8 з 17.06.2011 року перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком».
Судом встановлено, що отримавши довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з урахуванням вимог законодавства позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплати йому пенсії згідно довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ «Укртелеком» з 14.03.2018.
Листом від 22.05.2018 за вих. № 404/П-01 відповідач повідомив позивачу про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Свою відмову обґрунтував тим, що розрахунок оплати праці за період роботи в зоні відчуження, що відображений у довідці від 14.03.2018 № 87 проведено з порушенням норм діючого законодавства, та вказана довідка видана не уповноваженим підприємством.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством України. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796-ХІІ визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
З викладеного вбачається, що Порядком № 1210 встановлено розрахунок оплати праці з урахуванням сумарної кратності оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварі на ЧАЕС в м. Чорнобилі, яке було віднесено до І зони небезпеки, тому при перерахунку оплати праці ОСОБА_1 застосувано кратність оплати праці -3.
Отже, викладеним спростовуються доводи відповідача про помилкове застосування кратності оплати праці позивача у розмірі 3, щодо обчислення заробітної плати ОСОБА_1, відображеної у довідці № 87 від 14.03.2018, а не 2-кратного розміру оплати праці, як вказав відповідач.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Судом встановлено, що подана позивачем довідка про заробітну плату від 14.03.2018 № 87 видана на підставі первинних бухгалтерських документів, а саме відповідного табелю за 1986 рік (а.с.23,24). При цьому суд зазначає, що підприємством, на якому працював позивач та брав участь у ліквідації наслідків аварі на ЧАЕС, здійснено деталізований розрахунок всіх показників такої заробітної плати з урахуванням вимог чинного законодавства.
Відповідно до пунктів 4 і 5 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10 червня 1986 року № 207-7 працівникам підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища, встановлено максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць; дозволено підприємствам, організаціям і установам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.
Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.
Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-12 роз'яснено, що відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу працівника в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої Президією Верховної Ради СРСР 31 січня 1961 року, яка є чинною в Україні, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.
Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.
Разом з тим судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу виплачувалась пенсія згідно довіки Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» № 60 від 16.05.2013. Проте, в подальшому відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, згідно нової довідки Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018.
Разом з тим в оскаржуваній відмові щодо проведення перерахунку пенсії та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що не вбачається юридичного зв'язку Київської міської філії ПАТ «Укртелеком», якою було видано довідку про перерахунок заробітної плати та Таращанським районним вузлом електрозв'язку, де працював позивач.
Водночас, суд спростовує вказані аргументи відповідача та зазначає, що з наявних матеріалів справи, вбачається що, ПАТ «Укртелеком» є правонаступником Київської обласної дирекції Укртелеком, у структурі якого знаходився Таращанський районний вузол електрозв'язку, який був реорганізований, тому в даному випадку, видачу довідки здійснено структурним підрозділом правноступника.
Слід також зазначити, що довідку Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018 не була визнано судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.
Крім того, як вбачається з постанови Таращанського районного суду від 24.10.2014 у справі № 379/2308/14-а органами пенсійного фонду було проведено зустрічну перевірку щодо наявності первинних документів,що підтверджують роботу по ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження позивача (акт №20 від 16.10.2013), згідно з якою при перевірці у Таращанському цеху телекомунікаційних послуг № 8 (колишній Таращанський районний вузол зв'язку) книги особових рахунків за 1986 рік було встановлено, що у вересні місяці позивачу була нарахована сума заробітної плати - 498, 75 крб., з відміткою Чорнобиль та 199,60 крб. - премія з такою ж відміткою.
Суд наголошує, що за приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005р. № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитися Пенсійним фондом в будь-який час. Законодавством не встановлено чітких вказівок на строки стосовно проведення даних перевірок.
Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата).
Виходячи з вищевикладеного, відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи. Оскільки даним правом відповідач не скористався, подана для перерахунку пенсії довідка від 14.03.2018 № 87 ніким не оскаржувалась, а отже є діючою та оформленою відповідно до законодавства.
Також, суд зазначає, що відповідачем вказана довідка не оспорювалася, в судовому порядку не визнавалася недійсною та відсутні підстави її вважати недійсною.
Крім того, відповідач в межах наданих законодавством повноважень не позбавлений права а також наділений повноваженням щодо проведення зустрічної перевірки документів підприємства, де позивачем отримано трудовий стаж та вимагати від підприємств, установ та організацій дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, перевіряти обгрнутованість їх видачі.
Варто також зазначити, що відповідач посилається на ту обставину, що Білоцерківським ОУ ПФУ направлено запит до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення зустрічної перевірки достовірності та наявності підстав видачі Київської міської філією ПАТ «Укртелеком» довідки про заробітну плату № 87 від 14.03.2018, а також до Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» щодо надання обгрнутування проведених нарахувань заробітної плати, відображених у зазначеній довідці, та копій підтверджуючих первинних документів, які слугували підставою проведення таких нарахувань.
Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до суду вказаних доказів, щодо не підтвердження сум заробітної плати позивача за роботу в зоні відчуження, зазначених у довідці Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 87 від 14.03.2018 первинними документами та не повідомлено про результати зустрічної перевірки.
Правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд України сформулював раніше, зокрема, у постанові від 17 березня 2015 року (справа № 21-11а15) та Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року (справа № 358/1179/17), де зазначив, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Так, у поданій позивачем до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області довідці від 14.03.2018 № 87 чітко вказана заробітна плата за роботу в зоні відчуження за період з 10.08.1986 по 25.08.1986, із якої визначається пенсія, а саме 1609,68 крб. Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що ігнорування відповідачем виплат, які відображені в первинних бухгалтерських документах та вказаних у довідці, та не врахування їх при перерахунку пенсії є протиправним.
При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що Київською міською філією ПАТ «Укртелеком» не було проведено виплату позивачу коштів згідно вказаної довідки.
Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідач, не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров'ям, виконувала свій громадянський обов'язок перед державою.
Отже, суд переконаний, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.
Щодо посилання відповідача на правову позицію Вищого адміністративного суду України викладеного в ухвалі від 22.03.2016 справа К/800/10616/15 та довідці від 01.01.2007 про те, що може бути визнана недійсною довідка про заробітну плату, якщо в розрахунок включені суми, що не відображені в особистих листах та відомостях особи і які фактично вона не отримувала, суд зазначає, що згідно вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас, суд наголошує, що тривалість робочого дня позивача, місце виконання роботи та посадовий оклад, з якого здійснювався розрахунок заробітної плати з урахуванням вимог чинного законодавства та відповідно додаткова премія підтверджується матеріалами справи.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про залучення представника Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» для дачі пояснень, на підставі яких первинних документів видана довідка № 87 від 14.03.2018 та чому при видачі попередньої довідки № 60 від 16.05.2013, не були включені виплати вказані у довідці № 87, оскільки як зазначалось вище відповідач не був позбавлений можливості оскаржити вказану довідку, однак таким правом він не скористався. Крім того, предметом цього спору не є обставини щодо формування даної довідки.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо подвійного нарахування пенсії позивачу, оскільки підставою для обчислення пенсії позивача у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із суми заробітної плати за роботу відчуження повинно здійснюватся виходячи із правильної та обгрнутованої довідки про заробітну платну за період роботи по ліквідації наслідків ЧАЕС.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 22.05.2018 вих. №404/П-01 щодо відмови ОСОБА_1, у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ «Укртелеком».
Згідно з ч. 4. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною 5 татті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Заяву з усіма необхідними документами позивачем подано 14.03.2018. За таких обставин, суд дійшов висновку, що перерахунок та виплата пенсії повинна бути проведена з 01 березня 2018 року.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності а також те, що судом визнано протиправним рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії згідно довідки № 87 від 14.03.2018, з метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ«Укртелеком» починаючи з 01.03.2018 з урахуванням вже виплачених сум.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.
Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України»» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».
У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 22.05.2018 вих. №404/П-01 щодо відмови ОСОБА_1, у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ «Укртелеком».
3. Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051; місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) перерахунок і виплату пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018 виданої Київською міською філією ПАТ «Укртелеком» з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.