05 квітня 2019 року м. Київ № 810/2276/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г. В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДФС у Київській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській обл., позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 16 666,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у фізичної особи ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість у розмірі 16 666,67 грн., яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення №94946-13 від 30.06.2017 з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік.
Також позивач зазначив, що відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України на адресу ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 21.09.2017 №13088-17, однак відповідач не погасив суму податкового боргу.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача податкову заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 16 666,67.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі із проведенням судового засідання.
У судове засідання 20.12.2018 позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 68).
Від представника позивача 27.06.2018 до суду через канцелярію подано клопотання про здійснення розгляду справи без участі представників позивача за наявними матеріалами у порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не прибув. Конверт, у якому повістку направлено відповідачу за адресою АДРЕСА_1, 08122 повернувся до суду з відміткою підприємства зв'язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (а.с.71). Також суд звертає увагу, що ним неодноразово надсилались повістки про виклик на вказану адресу відповідача, водночас до суду повертались поштові конверти.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Київським окружним адміністративним судом направлено до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України в Київській області запит щодо доступу до персональних даних про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1
Так, листом, що надійшов до суду 18.10.2018, було повідомлено, що місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_1.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог КАС України відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання та клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, та знаходиться на обліку у Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Київській області.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 30.06.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №94946-13, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 16 666,67 грн (а.с.11).
Податкове повідомлення-рішення направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1, 08122. Вказане поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.12).
Згідно з даними інтегрованих карток платника податків станом на 31.12.2017 у позивача наявний податковий борг на загальну суму 16 666,67 грн з транспортного податку з фізичних осіб.
Позивачем 21.09.2017 сформовано податкову вимогу за формою "Ф" №13088-17 на загальну суму 30 612,59 грн., яку було направлено на адресу відповідача. Вказане поштове повідомлення повернуто відправнику з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Адреса, на яку направлено податкове-повідомлення рішення та податкова вимога відповідає інформації про зареєстроване місце проживання позивача, яку надано Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України в Київській області на запит суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити про наступне.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 ст.267 ПК України (в редакції від 01.01.2016) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Так, Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 "Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів" із змінами і доповненнями (далі - Порядок №403).
Згідно п. 4 Порядку №403 джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.
Ідентичними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; тип коробки передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; технічні характеристики. Розбіжності можуть стосуватися комплектності та укомплектованості, пробігу та технічного стану (п.5 Порядку №403).
Аналогічними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри для легкових автомобілів: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об'єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки передач; габаритні розміри; комплектність; кількість дверей (п.6 Порядку №403).
Пунктом 13 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.
Згідно з п.267.3 ст.267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.5 ст.267 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з п.267.6 ст.267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до п.267.7-267.8 ст.267 ПК України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Транспортний податок сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 55.1 ст.55 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку податкового повідомлення-рішеня від 30.06.2017 №94946-13.
У зв'язку з цим, нараховане на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податкове зобов'язання є узгодженим.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Положенням п. 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази для спростування вимог позивача.
Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для про стягнення податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 16 666,67 грн.
Частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 16 666, 67 грн. (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.) в рахунок погашення податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.