Дата документу 03.04.2019 Справа № 554/2378/19
Провадження № 1-кс/554/4752/2019
03 квітня 2019 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про арешт майна у кримінальному провадженні №12019220000000331 від 08.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12019220000000331 від 08.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в якому просить накласти арешт (позбавити права на відчуження, розпорядження та/або користування майном) на майно, яке належить ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , визначивши місце зберігання за стороною обвинувачення - слідчими Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яким у свою чергу визначити конкретне місце зберігання транспортного засобу; встановити порядок виконання зазначеної ухвали та зобов'язати ОСОБА_4 передати автомобіль «ToyotaAvalon» д.н.з. НОМЕР_1 слідчим слідчої групи у даному кримінальному провадженні - слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для подальшого поміщення до місця зберігання.
Своє клопотання мотивує тим, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019220000000331 від 08.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом ДТП.
У ході досудового розслідування встановлено, що 08.03.2019 року, приблизно об 11:30 годині на регульованому пішохідному переході, поблизу будинку №123 по вул. Полтавський шлях у м. Харкові, стався наїзд автомобіля «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_9 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 було пошкоджено внаслідок ДТП, він зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, таким чином є речовим доказом відповідно до ст. 98 КПК України, у зв'язку з чим 22.03.2019 року слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_3 його визнано речовим доказом, про що винесено постанову.
У подальшому, в ході досудового розслідування, зазначений вище речовий доказ - автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 підлягає експертним дослідженням, висновки яких мають суттєве значення для досудового розслідування та встановлення об'єктивних обставин справи.
У ході досудового розслідування з метою збереження речових доказів, подальшого призначення та проведення автотехнічних, криміналістичних, трасологічних, судово-медичних та інших експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4
08.03.2019 року після ДТП автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 не було вилучено та було передано власниці ОСОБА_4 , що є неприпустимим з точки зору збереження речових доказів, запобігання можливості їх знищення чи спотворення.
У подальшому 12.03.2019 слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_10 розглянула клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , та прийняла рішення про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на автомобіль. При цьому, відповідно до ухвали суду суддя вважала, що автомобіль вилучений 08.03.2019 слідчим та таким чином перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування.
Так, відповідно до зазначеної ухвали суду від 12.03.2019 накладено арешт на автомобіль «ToyotaAvalon» д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. У зазначеній ухвалі не зазначено суб'єкта, у якого повинен перебувати на зберіганні вказаний автомобіль, внаслідок чого автомобіль залишається у власниці, яка має можливість користуватися ним, пошкодити, відремонтувати, внести конструктивні зміни.
На підставі наведеного, слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив задовольнити. Вказав, що на зазначений автомобіль вже накладено арешт, але в ухвалі суду помилково вказано, що автомобіль вилучений, але він не вилучений і знаходиться у власниці. Є ризики втрати доказу, треба визначити порядок виконання ухвали слідчого судді. Зазначив, що потерпіла сторона звернулась з клопотанням про вилучення автомобіля, але з 15.03.2019 року слідчий не звертався до суду ні з якими клопотаннями.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки арешт вже накладено судом на її автомобіль, транспортний засіб знаходиться за її адресою, доступ слідчих є до нього, вона не чинить жодних перешкод та чекає експерта на огляд автомобіля.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не погодився з вимогами клопотання, оскільки судом вже був накладений арешт на майно, немає доказів про ризики переховування авто; недоцільно перевозити автомобіль до м.Полтави для проведення слідчих дій, підстав для повторного арешту майна немає.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, приходить до наступного.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Встановлено, що у провадженні Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019220000000331 від 08.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом ДТП.
Постановою слідчого від 22.03.2019 року майно, автомобіль «Toyota Avalon» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12019220000000331 від 08.03.2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 року накладено арешт на автомобіль TOYOTA AVALON д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Тобто, в клопотанні слідчого ставиться питання про вирішення вилучення автомобіля TOYOTA AVALON д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та повторне накладення арешту на автомобіль, тоді як це питання вже вирішено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, якою накладено арешт на вказаний транспортний засіб.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки слідчим в судовому засіданні не доведена необхідність такого арешту.
Крім того,слідчим не доведені ризики, передбачені абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а саме: можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вказаного майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про арешт майна у кримінальному провадженні №12019220000000331 від 08.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1