Ухвала
іменем України
05 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 526/101/18
провадження № 51-1030 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року щодо нього,
встановив:
Гадяцький районний суд Полтавської області вироком від 22 травня 2018 року визнав винуватим та засудив
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, уродженця смт Новопсков Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ,
такого, що не має судимості,
за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2018 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 залишив без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання суду на активне сприяння розкриттю злочину як на обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 . В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винними і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, близько 21 год 40 хв 20 листопада 2017 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у себе вдома, на АДРЕСА_2 , після спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виганяючи останнього з будинку, завдав йому численних ударів кулаками та ногами по голові, грудній клітці та руках, а потім викинув потерпілого на вулицю зі сходинок будинку, чим заподіяв ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер наступного дня.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді. Вважає, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, не доведена поза розумним сумнівом, про що він та його захисник зазначали у апеляційних скаргах, однак апеляційний суд викладених доводів не врахував та не спростував.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суди зробили на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що в судових рішеннях докладно мотивовано.
Зокрема, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, підтверджено показаннями самого засудженого, який у судовому засіданні не заперечував того, що перед вчиненням злочину він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вживав алкогольні напої, а через декілька годин викинув ОСОБА_8 на вулицю зі сходинок свого будинку; наданими в судовому засіданні показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_7 , який був присутній на місці події під час вчинення ОСОБА_4 злочину, а також свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними і підтверджені, зокрема, даними протоколів оглядів місця події та трупа, слідчих експериментів за участю як засудженого ОСОБА_4 , так і свідка ОСОБА_7 , даними висновків судово-медичних та судово-психіатричної експертиз тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, повністю доведена і його дії кваліфіковано правильно.
Призначене ОСОБА_4 покарання, на думку колегії суддів касаційного суду, повною мірою відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Апеляційний суд переглянув цей вирок, зокрема, за апеляційними скаргами засудженого та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , постановив мотивовану ухвалу, за якою залишив ці скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 без зміни. При цьому доводи, викладені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, зокрема ті, на які ОСОБА_4 посилається в касаційній скарзі, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та мотивовано спростовані.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Враховуючи викладене, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а тому законних підстав для скасування судових рішень щодо засудженого ОСОБА_4 за доводами, наведеними у його касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
засудженого ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3