04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 175/3494/18
провадження № 61-5942ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Дніпровський районний ВДВС Дніпропетровського ГТУЮ у Дніпропетровській області) та просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої систематичними неправомірними рішеннями та бездіяльністю виконуючого обов'язки начальника Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 та начальника Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 44936519 при розгляді скарги від 23 лютого 2015 року за період з лютого 2015 року по вересень 2018 року.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вирішено стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої систематичними неправомірними рішеннями та бездіяльністю виконувача обов'язки начальника Дніпровського районного ВДВС Дніпропетровського ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 та начальника Дніпровського районного ВДВС Дніпропетровського ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 44936519 при розгляді скарги від 23 лютого
2015 року за період з лютого 2015 року по вересень 2018 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
Дніпровського районного ВДВС Дніпропетровського ГТУЮ у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Ціна позову у даній справі становить 10 000,00 грн, яка станом на 01 січня
2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00х100=192 100,00).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки Дніпровський районний ВДВС Дніпропетровського ГТУЮ у Дніпропетровській області подавкасаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун